Справа № 22ц- 6112/2006 р. Категорія-    стягнення заробітної пла­ти

Головуючийі і нет. - Спірідонов М.О. Доповідач - Шевченко Н.Ф.

У X В АЛ А іменем України

30 листопада 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляцій ного суду Харківської області в складі:

головуючого                          - Малійської С.М.

суддів                                     -   Шевченко Н.Ф., Бобровського В.В.

за участю секретаря              -   Білицької Ю.Є.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеля­ційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства «Чистоводівське» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до приватного сільського сподарського підприємства «Чистоводівське» про стягнення заборгованості по виплаті винагороди за вислугу років, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

16 червня 2006 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Чистоводівське» про стягнення заборгованості по виплаті винагороди за вислугу років, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що він з 1994 року працював у КСП «Чистоводівське», яке в березні 2000 року було реорганізоване у прива тне сільськогосподарське підприємство «Чистоводівське».

17 лютого 2004 року він звільнився із приватного підприємства за власним ба жанням.

Проте в день звільнення відповідач у порушення положень колективного дого вору не виплатив йому одноразову винагороду за вислугу років за 2002 та 2003 роки, що складає 1040 грн.64 коп.

Одночасно просив стягти з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку у сумі 6855 грн.63 коп., на відшкодування моральної шкоди 2500 грн., та 600 грн. за надану правову допомогу.

Представник відповідача позов визнав тільки в частині нарахованої і невиплаче-ної винагороди за вислугу років і витрат понесених у зв*язку з наданням правової допо­моги. В іншій частині позовні вимоги вважав необгрунтованими.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 вересня 2006 року позовні вимоги задоволені частково.

Суд стягнув з ПСП «Чистоводівське» на користь ОСОБА_1 борг по виплаті винагороди за вислугу років у сумі 1040 грн.64 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 6855 грн.63 коп., судові витрати за надання правової допомоги у сумі 600 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі приватне сільськогосподарське підприємство просить рі­шення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасу­вати, посилаючись на неповне дослідження доказів по справі, порушення норм матеріа­льного та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.І ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з при­ватного сільськогосподарського підприємства «Чистоводівське» заборгованості по випла­ті винагороди за вислугу років та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд правильно виходив з того, що відповідно до п.3.9 Колективного договору на 2002 -

2005 роки, схваленого і прийнятого загальними зборами ПСП «Чистоводівське» передба­

чена виплата одноразових винагород за вислугу років працівникам підприємства.

З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовле­но в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фі­нансування.

Вказаний Колективний договір не містить ніяких обмежень відносно виплати одноразових винагород за вислугу років.

Тому посилання представника відповідача на відсутність коштів, обгрунтовано судом не визнано поважною причиною, оскільки суперечить положенням договору.

Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що спірні суми за вислугу років ОСОБА_1 були нараховані (а.с.14).

Враховуючи, що відповідно вищеназваного Закону «Про оплату праці» винаго­рода за вислугу років входить в структуру заробітної плати, яка при розрахунку не була виплачена ОСОБА_1, суд обгрунтовано поклав на відповідача відповідальність пе­редбачену ст.117 КЗпП України за невиплату позивачеві при звільненні належних сум.

Посилання апелянта на незастосування судом ч. З ст.117 КЗпП України є безпідс­тавним, оскільки на момент вирішення спору вказана норма була виключена згідно із За­коном №  3248 - 1У від 20.12.2005 року.

В іншій частині рішення не оскаржується.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про не правильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Чистово­дівське» відхилити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області   від   29 вересня

2006 року залишити без змін.

Головуючи.

Судді

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена у касаційному по­рядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її прого­лошення.