ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2014 року Справа №827/120/14-а
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,
при секретарі Яценко К.Е.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 23.08.2012 року); представника позивача ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 28.02.2012 року); представника відповідача Стецюри В.В. (довіреність № 7/27-2 від 08.01.2014 року); представника третьої особи ОСОБА_4 (свідоцтво адвоката НОМЕР_1, угода б/н від 12.02.2014 року); представника третьої особи ОСОБА_5 (довіреність № б/н від 14.02.2014 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 про визнання неправомірними дій та скасування реєстрації декларації,
встановив:
ОСОБА_6 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі про визнання неправомірними дій та скасування реєстрації декларації. Вказує, що постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06 березня 2013 року у справі №2а-1643/12/2770 відмовлено в позові ОСОБА_7 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі, третя особа ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу №14-од від 23.03.2012, яким декларація про початок виконання будівельних робіт «будівництво балконів у квартирі АДРЕСА_1 скасована. Постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06 березня 2013 року набрала законної сили згідно з ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року. Після набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя ОСОБА_6 звернулась до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі з заявою про вжиття заходів, встановлених законодавством щодо самовільного будівництва, в тому числі притягнення винних осіб до відповідальності та звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкту - переходу між будинками по АДРЕСА_1 АДРЕСА_2. Листом від 30 серпня 2013 року вих. №7/27-7296/Т Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі повідомила, що готується проект позовної заяви щодо знесення (перебудови) самочинно збудованого об'єкту та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням (перебудовою). Листом від 18 листопада 2013 року №7/27-9737 Інспекція повідомила, що оскільки нею зареєстрована декларація про готовність об'єкту «реконструкція квартири АДРЕСА_1» до експлуатації, то це виключає можливість звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_8 про знесення самочинно збудованого об'єкту. Позивач вважає, що оскільки будівництво ОСОБА_7 переходу між будинками по АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 спричинило фактичне знищення майна позивача після їх будівництва кімната в її квартирі не може використовуватися за призначенням, то реєстрація відповідачем декларації про готовність об'єкту до експлуатації за умови встановлення у судовому порядку протиправності такого будівництва також порушує права позивача, в зв'язку з чим реєстрація такої декларації підлягає скасуванню.
Просить визнати неправомірними дії та скасувати реєстрацію декларації.
Ухвалою від 20 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, також цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7. Ухвалою від 20 січня 201 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
11 лютого 2014 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (а.с.89-90), відповідно до якої остаточно просить: визнати неправомірними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 06 серпня 2013 року № СТ 083132170436 та декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 30 серпня 2013 року № СТ 143132420943; скасувати реєстрацію декларацію про початок виконання будівельних робіт від 06 серпня 2013 року № СТ 083132170436; скасувати реєстрацію декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 30 серпня 2013 року № СТ 143132420943.
У судовому засіданні представники позивача збільшенні позовні вимоги підтримали повністю, просили задовольнити. Вказують, що постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06 березня 2013 року у справі №2а-1643/12/2770 відмовлено в позові ОСОБА_7 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі, третя особа ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу №14-од від 23.03.2012, яким декларація про початок виконання будівельних робіт «будівництво балконів у квартирі АДРЕСА_1 скасована. Постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06 березня 2013 року набрала законної сили згідно з ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року. Після набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя ОСОБА_6 звернулась до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі з заявою про вжиття заходів, встановлених законодавством щодо самовільного будівництва, в тому числі притягнення винних осіб до відповідальності та звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкту - переходу між будинками по АДРЕСА_1 АДРЕСА_2. Листом від 30 серпня 2013 року вих. №7/27-7296/Т Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Севастополі повідомила, що готується проект позовної заяви щодо знесення (перебудови) самочинно збудованого об'єкту та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням (перебудовою). Листом від 18 листопада 2013 року №7/27-9737 Інспекція повідомила, що оскільки нею зареєстрована декларація про готовність об'єкту «реконструкція квартири АДРЕСА_1» до експлуатації, то це виключає можливість звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_8 про знесення самочинно збудованого об'єкту. Позивач вважає, що оскільки будівництво ОСОБА_7 переходу між будинками по АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 спричинило фактичне знищення майна позивача після їх будівництва кімната в її квартирі не може використовуватися за призначенням, то реєстрація відповідачем декларації про готовність об'єкту до експлуатації за умови встановлення у судовому порядку протиправності такого будівництва також порушує права позивача, в зв'язку з чим реєстрація такої декларації підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник відповідача з позовними вимогами не погодилась повністю, просила у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з метою реєстрації декларацій, Інспекція перевіряє тільки повноту даних, зазначених у ній, та правильність заповнення декларації змовником. За достовірність даних, зазначених у поданій декларації, відповідає замовник. Крім того, вказує, що оскаржені декларації були заповненні належним чином та зареєстровані відповідачем.
Представники третьої особи з позовними вимогами не погодились повністю, просили у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовують свої заперечення тим, що будинок АДРЕСА_1 не є пам'ятником місцевого значення та пам'ятником національного значення, тому будівництво балкону у вказаному будинку не відноситься до 4 категорії складності будівництва. Також вказує, що будівельні роботи третьою особою ОСОБА_9 проводились у відповідності з проектною документацією.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено наступне: 14.03.2012 року за вих. № 43-1313вих12 прокуратурою Ленінського району м. Севастополя на адресу начальника Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Севастополя було видано протест про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - будівництво балконів до квартири АДРЕСА_1 зареєстрованої в Інспекції 05.12.2011 року за № СТ 08211092485. Протест обґрунтований тим, що за вказаною адресою фактично проводяться будівельні роботи з улаштування переходу між житловими будинками, розташованими АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 що, в свою чергу, не відповідає роботам, заявленим в декларації (а.с.47-48).
20.03.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі видано наказ № 14-од «Про задоволення протесту прокуратури Ленінського району м. Севастополя від 14.03.2012 року №43-1313вих12», яким задоволено протест прокуратури Ленінського району м. Севастополя від 14 березня 2012 року № 43-1313вих12 - скасована реєстрація декларації № СТ 08211092485 від 05.12.2011 року про початок виконання будівельних робіт «Будівництво балконів в квартири АДРЕСА_1», за адресою: АДРЕСА_1 яка надійшла від гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_11 (а.с.44-46).
15.08.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об'єктів будівництва «Будівництво в квартирі АДРЕСА_1». За результатами перевірки було складено акт № 271/ф від 15.08.2012 року (а.с.49-50). Перевіркою було встановлено, що прибудоване до квартири 23 житлового будинку по вул. Ген. Петрова 4 приміщення не є конструкцією балкона (додаток «Б» ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»). Зазначене приміщення використовується як домовий перехід з кімнатою з'єднуючий кв. АДРЕСА_1 з АДРЕСА_2. При цьому, допущена експлуатація закінченого будівництвом об'єкту (прибудованого приміщення) не прийнятого в експлуатацію.
15.08.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі було видано припис № 46/ф з вимогою заборонити експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - прибудованого приміщення що з'єднує квартири 23
житлового будинку АДРЕСА_1 з квартирою АДРЕСА_2
6 не прийнятого в експлуатацію з 14.09.2012 року (а.с.51-52). Особливими умовами припису було знесення у добровільному порядку самочинно збудованого об'єкту будівництва в строк до 14.09.2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06.03.2013 року у справі № 2а-1643/12/2770 за позовом ОСОБА_7 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_12 про визнання незаконним та скасування наказу, у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року по справі № 2а-1643/12/2770, апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишено без задоволення; постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 06.03.2013 року у справі №2а-1643/12/2770 за позовом ОСОБА_7 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_13 про визнання незаконним та скасування наказу - залишено без змін (а.с.53-56). Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 06.03.213 року встановлено, що дії замовників з будівництва переходу між будинками по вул. АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що здійснюються на підставі декларації, зареєстрованої в Інспекції 05.12.2011 року за № СТ 08211092485, не відповідають роботам, визначеним в зареєстрованій декларації, що свідчить про наведення недостовірних даних. Зазначена обставина є підставою для анулювання документу дозвільного характеру відповідно до частини 7 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
06.08.2013 року за № СТ 083132170436 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт об'єкту будівництва «Реконструкція квартири АДРЕСА_1» (а.с.57-59).
30.08.2013 року за № СТ 143132420943 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі зареєстрована декларація про готовність об'єкту до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 (а.с.60).
Статтею 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038), право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації. Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється. За наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається. Форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації. У разі якщо орган державного архітектурно-будівельного контролю не зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт або не повернув її в установлений цією статтею строк, право на виконання будівельних робіт виникає на одинадцятий робочий день з дня, коли декларація повинна бути зареєстрована або повернена. У такому разі декларація вважається зареєстрованою. У разі якщо право на будівництво об'єкта передано іншому замовнику або змінено осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни орган державного архітектурно-будівельного контролю, який зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт. Замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання будівельних робіт відповідно до частини п'ятої цієї статті письмово поінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради або місцеву державну адміністрацію за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.
Відповідно до ч. 10 ст. 39 Закону № 3038, замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Згідно з ч. 2 ст. 39-1 Закону № 3038, у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року (далі - Порядок № 461), цей Порядок визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - об'єкти). Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).
Пунктом 17 Порядку № 461 встановлено, що реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі.
Відповідно до ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 року № 2806-IV (далі - Закон № 2806) підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається. Письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення (письмове повідомлення місцевого дозвільного органу надається державному адміністратору із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру.
Згідно з п. 18 Порядку № 461, замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 1. У разі подання декларації до дозвільного центру він передає її Інспекції не пізніше наступного робочого дня. Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, а другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала.
Пунктом 19 Порядку № 461 передбачено, що замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.
Згідно з п. 20 Порядку № 461, Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію.
У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації (пункт 21 Порядку № 461).
Суд зазначає, що Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» встановлено перелік підстав для відмови у реєстрації декларації та її анулювання, який в свою чергу є вичерпним та розширенню не підлягає. Крім того, суд зазначає, що фактів недостовірних даних, наведених у спірних деклараціях не встановлено.
Судом встановлено, що при реєстрації декларації, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі перевіряє лише повноту даних, зазначених у ній, та правильність заповнення декларації замовник, за достовірність даних, зазначених у поданій декларації, відповідає замовник. Зокрема, декларація від 06.08.2013 року за № СТ 083132170436 та декларація від 30.08.2013 року за № СТ 143132420943 були заповнені належним чином. Представниками третьої особи надано суду, у якості письмового доказу по справі, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке було видано громадянам ОСОБА_11 та ОСОБА_7, вже з врахуванням проведеної реконструкції об'єкту нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 (а.с.173-174).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року № 1805-III (далі - Закон № 1805) об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Статтею 14 Закону № 1805 встановлено, що занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки: а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання; б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. Об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до ст. 17 Закону № 1805, пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.
Згідно зі ст. 19 Закону № 1805, Кожна пам'ятка має майнову цінність, що обчислюється у грошовій одиниці України. Пам'ятки підлягають грошовій оцінці за нормативами і методиками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 22 Закону № 1805 передбачено, що пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця. Переміщення (перенесення) пам'ятки на інше місце допускається як виняток у випадках, коли неможливо зберегти пам'ятку на місці, за умови проведення комплексу наукових досліджень з вивчення та фіксації пам'ятки (обміри, фотофіксація тощо).
Відповідно до ст. 23 Закону № 1805, усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Посилання представників позивача з приводу того, що будинок АДРЕСА_1 є об'єктом культурного значення, спростовуються матеріалами справи. Позивачем не надано жодного належного доказу, з врахуванням норм Закону № 18054, що вказаний будинок відповідно до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» відноситься саме до об'єкту культурної спадщини місцевого значення, зокрема довідки.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку про те, що відповідач при реєстрації декларацій діяв на підставі, у межах повноважень так у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та з дотриманням принципу рівності перед законом. Підстав щодо скасування декларацій, або не можливості їх реєстрації відповідачем, судом не встановлено, та належними доказами не доведено.
Постанова складена та підписана 11 березня 2014 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак