ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 124/1856/14-к
14.03.2014 року м. Сімферополя
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Кучеренко Н.В.,
при секретарі - Литовській Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42013130000000205 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Чорноморське АРК, з вищою освітою, громадянина України, перебуваючого у шлюбі, який має на утриманні двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, проходить військову службу у Головному управлінні Служби безпеки України в АРК у званні «старший прапорщик», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України,
за участю прокурора - Шумовського М.П.,
потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
захисника - ОСОБА_6,
і обвинуваченого - ОСОБА_1,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 11.08.2013 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, будучи військовослужбовцем, оперативним водієм ГУ СБ України в АР Крим, керуючи службовим автомобілем Хюндай ІХ-35, який є транспортною машиною, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, передбачені п. 8.7.3 (е) та п. 8.10, рухаючись на червоний сигнал світлофору по вул. 60 років Жовтня в м. Сімферополі, на перехресті з вул. Залеською, діючи необережно, скоїв зіткнення з мотоциклом Сузукі Інтрудер, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням громадянина ОСОБА_4, внаслідок чого водію мотоцикла, згідно з висновком судово-медичної експертизи №2383 від 06.12.2013 року, заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння, крім цього, пасажирці мотоцикла громадянці ОСОБА_5, згідно з висновком судово-медичної експертизи №2336 від 26.11.2013 року, спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Зазначені тілесні ушкодження громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №3/727 від 13.01.2014 року, стало порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 8.7.3 (е), 8.10, підпунктів «а», «б», «в», «г», «ґ», «д», «е» п. 2.10 Правил дорожнього руху України.
Так, згідно з п. 2.10 ПДР України, водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можли-вих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди.
ОСОБА_1 же, одразу після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, близько 15 години 11 серпня 2013 року, продовжуючи рух по вулиці 60 років Жовтня у м. Сімферополі, негайно не зупинив транспортну машину-автомобіль Хюндай ІХ-35, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і не залишився на місці пригоди, не вжив можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, не відвіз потерпілих до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом та зникнувши з місця дорожньо-транспортної пригоди, завідомо залишив без допомоги осіб, які перебували у небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок іншого безпорадного стану, попередньо поставивши потерпілих в небезпечний для життя стан.
Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, пояснивши вчинене переляком від скоєного, надавши суду показання, аналогічні за змістом пред'явленому обвинуваченню, та які у повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються. У скоєному щиро розкаявся.
Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердили вину обвинуваченого у скоєнні злочину, пояснивши, що рухалися на мотоциклі, керував яким ОСОБА_4, а ОСОБА_5 - в якості пасажирки. При перетинанні перехрестя вул. Залеська та вул. 60 років Жовтня на зелене світло світлофору, відчули удар збоку іншого транспортного засобу, після чого впали та відчули фізичну біль. Після зіткнення той транспортний засіб, який їх збив, поїхав далі, не зупинившись. Хтось зі свідків ДТП викликав швидку, та їх забрали до лікарні, оскільки самі це зробити за фізичним станом були не в змозі.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілих, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, яке йому інкримінується.
Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.135 КК України, як завідоме залишення без допомоги осіб, які перебувають в небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, попередньо поставивши потерпілих в небезпечний для життя стан.
При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_1, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, що в момент скоєння ДПТ ОСОБА_1 у стані сп'яніння не перебував (т.1 а.с.53), що він раніше не судимий (т.1 а.с.112), ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя АРК від 14.03.2014 року звільнений від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.415 КК України, з підстави дійового каяття, перебуває у шлюбі, має на утриманні двох малолітніх дітей (т.2 а.с. 142, 143), матір-пенсіонера (т.2 а.с.144), є працездатним та працюючим, військовослужбовцем, позитивно характеризується за місцем проходження служби (т.1 а.с.103, т.2 а.с.135, 136-137), на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (т.1 а.с.113, 114), а також повне добровільне відшкодування матеріальних та моральних обґрунтованих претензій до нього потерпілих осіб.
У відповідності до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд визнає повне визнання ним своєї вини та щире розкаяння у вчиненому.
Передбачені ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.
З урахуванням вище перелічених обставин, зважаючи на характер та конкретні обставини вчинення злочину, суд вважає, що покарання обвинуваченому підлягає призначенню в межах санкції ч.1 ст.135 КК України у вигляді обмеження волі, однак, у мінімально передбаченому розмірі.
Разом з цим, суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, який є військовослужбовцем, у відповідності до ст. 58 КК України, вважає за можливе замість призначеного покарання у вигляді обмеження волі призначити службове обмеження на той самий строк, з відрахуванням в доход держави у розмірі десяти відсотків із суми грошового забезпечення.
Суд вважає, що таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення винного і попередження вчинення нових злочинів, при призначенні саме такого покарання будуть у повній мірі досягнуті цілі покарання, передбачені ст.50 КК України.
Цивільні позови у справі не заявлявся, речові докази - відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, понесені за проведення транспортно-трасологічної експертизи №3/573 від 07.11.2013 року, у розмірі 2569 грн. 56 коп. (т.1 а.с.120), експертизи технічного стану ТЗ №3/574 від 08.11.2013 року, у розмірі 2447 грн. 20 коп. (т.1 а.с.145), експертизи обставин і механізму ДТП №3/727 від 13.01.2014 року, у розмірі 1468 грн. 32 коп. (т.1 а.с.189), товарознавчої експертизи №57 від 29.01.2014 року, у розмірі 1468 грн. 00 коп. (т.1 а.с.199), товарознавчої експертизи №58 від 29.01.2014 року, у розмірі 1468 грн. 00 коп. (т.1 а.с.208), підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Міра запобіжного заходу обвинуваченому в період досудового слідства не обиралася, таких клопотань у передбаченому законом порядку прокурором на протязі судового розгляду - не заявлялося.
Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі до ст.58 КК України, замість покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік, призначити ОСОБА_1 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на той самий строк - 1 (один) рік, з відрахуванням у дохід держави 10 (десяти) відсотків із суми грошового забезпечення засудженого.
Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, за проведення транспортно-трасологічної експертизи №3/573 від 07.11.2013 року, у розмірі 2569 грн. 56 коп., експертизи технічного стану ТЗ №3/574 від 08.11.2013 року, у розмірі 2447 грн. 20 коп., експертизи обставин і механізму ДТП №3/727 від 13.01.2014 року, у розмірі 1468 грн. 32 коп., товарознавчої експертизи №57 від 29.01.2014 року, у розмірі 1468 грн. 00 коп., товарознавчої експертизи №58 від 29.01.2014 року, у розмірі 1468 грн. 00 коп., у загальному розмірі 9421 (дев'ять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 08 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення їй копії вироку, до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.
Суддя: Н. В. Кучеренко