Справа № 101/2871/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2014 року Алуштинський міський суд
в складі
головуючого судді Скісова Є.М.,
при секретарі Кузнецовой К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації, третя особа: Алуштинська державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно, визнання заповіту недійсним та визнання недійсним свідоцтво про право власності на заповіт,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 звернувся до Алуштинського міського суду із позовом до ОСОБА_2, Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації, третя особа: Алуштинська державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно, визнання заповіту недійсним та визнання недійсним свідоцтво про право власності на заповіт.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 04 лютого 1981 року придбав житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. На підставі договору міни від 29 травня 1981 року ОСОБА_3 придбав 58/100 часток будинку АДРЕСА_2. 08 травня 1981 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4
Рішенням суду від 31 січня 1983 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано і проведено розділ майна. За ОСОБА_4 було визнано право власності на 29/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_3 визнано право власності на 29/100 часток даного домоволодіння.
Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем її майна є ОСОБА_2 На підставі рішення суду від 31 січня 1983 року та свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_2 зареєструвала в СМБРТІ право власності на 29/100 часток спірного домоволодіння.
Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем його майна визнано ОСОБА_5 та ОСОБА_1
Ухвалою Алуштинського міського суду від 08 жовтня 2004 року заяву ОСОБА_3 було задоволено, рішення суду від 31 січня 1983 року було скасовано. Тому позивач вважає, що у ОСОБА_4 не було право власності на вказане домоволодіння, а тому вона не мала ніякого права заповідати вказане майно ОСОБА_2
На підставі вищенаведеного, позивач просить : визнати за ним право власності на 58/100 часток будинку АДРЕСА_2 у порядку спадкування за заповітом. Визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Алуштинської міської нотаріальної контори Лимаренко О.В., 28 грудня 1993 року за № 5-2252 на 29/100 часток будинку за адресою: АДРЕСА_2. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2 від 29 жовтня 1996 року, серії ААА № 888578, видане Алуштинською державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 1-1600, в частині спадкування 29/100 часток будинку та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 29/100 часток будинку за адресою: АДРЕСА_2.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на задоволені позову наполягав.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, її представник ОСОБА_7 до суду не з'явився, надав заяву в якій вказав, що ОСОБА_2 не надала йому повноважень представляти її інтереси у суді по даній справі. Втім в матеріалах справи є копія довіреності в якій зазначено, що ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_7 вести від її імені всі цивільні, кримінальні, господарські, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення в усіх судових установах, з усіма правами наданими законом позивачеві, відповідачеві та третій особі, у тому числі з правом подачі позовної заяви, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову та інш. Дана довіреність видана 12 квітня 2011 року і дійсна до 12 квітня 2021 року, або раніше у разі її скасування довірителем, смерті довірителя, проте таких підстав від відповідача або її представника суду не надано.
На підставі вищенаведеного суд вважає, що представник відповідача ОСОБА_7 сповіщений належним чином і його неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Представник Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник Алуштинської державної нотаріальної контори до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Вислухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Судом встановлені наступні факти та обставини.
Відповідно до заповіту ОСОБА_3 від 17 листопада 2003 року вбачається, що все майно, що належить йому у тому числі і будинок АДРЕСА_2 він заповів ОСОБА_1 позивачу по справі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Крім ОСОБА_1 його правонаступником визнана ОСОБА_3, як спадкоємець за законом.
Позивач не може оформити за собою право власності на 58/100 часток будинку, оскільки право власності на 29/100 часток будинку зареєстровано за ОСОБА_2 при наступних підставах.
ОСОБА_3 04 лютого 1981 року придбав в м. Олександрія Кировоградської області житловий будинок по АДРЕСА_1. Цей будинок він обміняв у ОСОБА_8 на 58/100 часток будинку в АДРЕСА_2, що підтверджується нотаріально посвідченим договором міни від 29 травня 1981 року.
08 травня 1981 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4, проте 58/100 часток спірного будинку є роздільним майном подружжя відповідно до ст. 24 Кодексу про шлюб та родину України, що діяв на той час. Вказана обставина підтверджується тим, що сторони 19 жовтня 1980 року розірвали шлюб, а вдруге зареєстрували його 08 травня 1981 року. Крім того, ОСОБА_3 обміняв будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на 58/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 без доплати і придбав його до укладання шлюбу з ОСОБА_4
В той час, відповідно листа Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації від 21 квітня 2002 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 29/100 спірного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину посвідченого нотаріусом 29 жовтня 1996 року в реєстрі № 1-160. Це стало можливим
внаслідок прийняття наступних рішень.
Так рішенням Алуштинського міського суду від 31 січня 1983 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та розділ майна шлюб, було розірвано і проведено розділ будинку АДРЕСА_2. За ОСОБА_4 визнано право власності на 29/100 часток будинку. Після її смерті 29 листопада 1995 року спадкоємцем майна на підставі заповіту визнана донька ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину.
Ухвалою Алуштинського міського суду від 08 жовтня 2004 року задоволено заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, рішення суду від 31 січня 1983 року про розірвання шлюбу та розділ майна між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скасовано.
Рішенням Алуштинського міського суду від 28 грудня 2011 року, що набрало законної сили відмовлено у позові ОСОБА_4 - правонаступника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - правонаступники ОСОБА_5 та ОСОБА_9 про розділ сумісно нажитого майна, визнання права власності на 29/100 часток будинку АДРЕСА_2.
Таким чином, внаслідок скасування рішення Алуштинського міського суду від 31 січня 1983 року ОСОБА_4 не придбала право власності на 29/100 часток домоволодіння. Тому вона не мала права заповідати її ОСОБА_2 у якій не виникло право на державну реєстрацію майна.
Наявність державної реєстрації права власності на 29/100 часток спірного домоволодіння за ОСОБА_2 перешкоджає позивачу в отриманні свідоцтва про право власності на спадкове майно, а саме на 29/100 часток будинку, як спадкоємця за заповітом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В силу ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно до частини 2 статті 1236 ЦК України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Відповідно до ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 1235, 1236, 1257 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати право власності за ОСОБА_1 на 58/100 часток будинку АДРЕСА_2 у порядку спадкування за заповітом, що належало померлому ОСОБА_3 на праві власності.
Визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Алуштинської міської нотаріальної контори Лимаренко О.В., 28 грудня 1993 року за № 5-2252 на 29/100 часток будинку за адресою: АДРЕСА_2.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2 від 29 жовтня 1996 року, серії ААА № 888578, видане Алуштинською державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 1-1600, в частині спадкування 29/100 часток будинку.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 29/100 часток будинку за адресою: АДРЕСА_2.
Рішення може бути оскаржене в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України, а саме: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Алуштинського
міського суду Є.М.Скісов