ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2014 р. Справа № 5010/1536/2012-Б-26/48

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Орищин Г.В., Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника кредитора ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2013 року по справі №5010/1536/2012-Б-26/48 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Кобрин О.М.) ухвалою від 26 вересня 2013 року по справі №5010/1536/2012-Б-26/48 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 визнав грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" в сумі 1 213 129,39 грн., що підлягають до задоволення у третю чергу як такі, що забезпечені заставою майна боржника (пункт 1). Другим пуктом ухвали суд визначив дату судового засідання.

Ухвалу оскаржив ОСОБА_3 - представник ініціюючого кредитора ОСОБА_1, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2013 року «…в частині визнання грошових вимог ПАТ «ВТБ Банка» в сумі 1 213 129,39 грн. і розподілити цю суму в наступному порядку: 363 322,00 грн. віднести до третьої черги задоволення вимог кредиторів, як забезпечених заставою; 849 807,39 грн. віднести до п'ятої черги задоволення вимог кредиторів».

Скаржник вважає, що суд першої інстанції в неповному обсязі з'ясував обставини справи в частині грошових зобов'язань боржника і черговості задоволення вимог кредиторів і тому невірно включив у третю чергу задоволення усі визнані вимоги кредитора ПАТ «ВТБ Банк». Однак вартість майна боржника, переданого в заставу ПАТ «ВТБ Банк» становить 363 322,00 грн., щодо решти суми боржник виступив поручителем (не майновим), тому решта боргу в сумі 849807,39 грн. поивнна бути віднесена до п'ятої черги задоволення вимог кредиторів.

Про розгляд апеляційної скарги сторонам повідомлено належним чином. Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав розгляд справи, оголошував перерви у судових засіданнях - з метою забезпечення процесуальних прав сторін, перевірки законності і обґрунтованості оскарженого судового рішення у повному обсязі.

Крім того, у наданих суду апеляційної інстанції копіях матеріалів справи №5010/1536/2012-Б-26/48 не було довіреності б/н від 28 липня 2012 року, яка уповноважує ОСОБА_3 представляти інтереси ОСОБА_1 і на яку покликається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі. Тому суд апеляційної інстанції витребував у ОСОБА_3 належним чином завірену копію довіреності.

Арбітражний керуючий Стіфутін І.В. надіслав відзив на апеляційну скаргу, просить справу розглядати без його участі, а оскаржену ухвалу залишити без змін.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу представника кредитора ОСОБА_1, матеріали справи і вважає, що ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2013 року по справі №5010/1536/2012-Б-26/48 слід скасувати з нижченаведених підстав.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2013 року по справі №5010/1536/2012-Б-26/48 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, якою суд визнав грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" в сумі 1213129,39 грн., що підлягають до задоволення у третю чергу як такі, що забезпечені заставою майна боржника (пункт 1).

Другим пуктом ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2013 року визначено дату судового засідання. В силу положень ст. 106 ГПК України в цій частині ухвала не підлягає оскарженню, така й не оскаржена і не може переглядатись судом апеляційної інстанції.

Згідно з наданими суду апеляційної інстанції матеріалами справи №5010/1536/2012-Б-26/48 провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 порушене ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2012 року з урахуванням особливостей, визначених ст.ст. 47, 48, 49 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року) за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_1.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 14 січня 2013 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Стіфутіна І.В., якого зобов'язано вчинити відповідні дії.

Повідомлення про визнання боржника банкрутом опубліковано 12 березня 2013 року в газеті "Голос України" №46 (5546). Цього ж дня ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області із заявою з грошовими вимогами на загальну суму 1 396 170, 30 грн. Надалі представник кредитора заявою від 26 вересня 2013 року уточнив суму вимог і подав розрахунок грошових вимог, у якому загальний розмір заборгованості становить 1 213 129,39 грн., з якої 646 754,23 грн. становить борг по тілу кредиту, 475 413 грн. - борг по відсотках за користування кредитом та 90 961 грн. - пеня. Грошові вимоги публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (надалі ПАТ «ВТБ Банк») грунтуються на наступному:

10 грудня 2007 року між ВАТ «ВТБ Банк» (кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (позичальник) укладено Генеральну угоду № 16.88-61/07 та кредитний договір №16.88-61/07-СК. Сторони домовились про надання кредитних коштів у загальній сумі 600000 доларів США та про надання кредиту в сумі 834 332,00 грн. із строком користування до 09 грудня 2012 року зі сплатою 17% річних.

Фізична особа підприємець ОСОБА_2 поручився за виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_5 за Генеральною угодою №16.88-61/07 від 10 грудня 2007 року та укладеними на її виконання кредитними договорами. А саме, 10 грудня 2007 року між ВАТ «ВТБ Банк» (заставодержатель) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (заставодевець) укладено договір застави №16.88-61/07-ДЗ1 з майновим поручителем, за умовами якого заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 передав заставодержателю рухоме майно (п. 1 договору). Сторони оцінили предмет застави у сумі 363322,00 грн. (п. 4 договору).

Право застави ПАТ "ВТБ Банк" на нерухоме майно на підставі договору застави №16.88-61/07-ДЗ1 підтверджене витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 40000499, виданим 26 лютого 2013 року, витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 41374946, виданим 26 липня 2013 року.

Також 10 грудня 2007 року між ВАТ «ВТБ Банк», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (поручитель) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір поруки №16.88-61/07-ДП2 за умовами якого поручитель поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань за Генеральною угодою № 16.88-61/07 та за кредитним договором №16.88-61/07-СК від 10 грудня 2007 року.

Калуським міськрайонним судом 21 червня 2010 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення суду по справі №2-123/2010р. про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «ВТБ Банк» солідарно 831765,76 грн. заборгованості за кредитним договором.

Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» (ВАТ «ВТБ Банк») перейменовано у публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (ПАТ «ВТБ Банк»), про що 29 липня 2010 року внесено відповідні зміни у державний реєстр.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Стіфутін І.В. розглянув вимоги ПАТ "ВТБ Банк", визнав їх у повному обсязі і включив у реєстр вимог кредиторів у наступному порядку: 363322,00 грн. - третя черга задоволення вимог кредиторів, як забезпечених заставою майна боржника, визнаного банкрутом; 1032848,31 грн. - п'ята черга задоволення вимог кредиторів.

Постановляючи ухвалу про визнання грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк" в сумі 1213129,39 грн., що підлягають до задоволення у третю чергу як такі, що забезпечені заставою майна боржника, господарський суд Івано-Франківської області виходив з того, що усі вимоги ПАТ "ВТБ Банк" забезпечені заставою майна боржника, а тому підлягають до задоволення в третю чергу за рахунок наявного заставного майна. При цьому суд першої інстанції керувався приписами ч. 1 ст. 49 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року).

Суд першої інстанції визначив заборговану суму згідно уточненого розрахунку, поданого кредитором 26 вересня 2013 року з урахуванням того, що станом на час порушення провадження в справі про банкрутство заборгованість становила 646 754,23 грн. боргу по тілу кредиту, 475 413 грн. боргу по відсотках за користування кредитом та 90 961 грн. пені, загалом 1 213 129,39 грн. та вказав, що боржник і арбітражний керуючий Стіфутін І.В. не висловили заперечень щодо грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк".

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк" у загальній сумі 1213129,39 грн. однак вважає, що суд першої інстанції помилився у визначенні черговості задоволення вимог ПАТ "ВТБ Банк".

Згідно з ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У силу п. 1-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 4212-УІ від 22 грудня 2011 року з наступними змінами і доповненнями, чинній з 19 січня 2013 року), положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Фізична особа підприємець ОСОБА_2 визнаний банкрутом постановою господарського суду Івано-Франківської області від 14 січня 2013 року, відтак суд першої інстанції правильно застосовував положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній до 19 січня 2013 року (далі - Закон про банкрутство).

Статтею 41 Закону про банкрутство (розділ VІ) установлено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина врегульовано ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство.

Статтею 49 Закону про банкрутство визначено особливості задоволення вимог кредиторів громадянина-підприємця, визнаного банкрутом. Зокрема ч. 1 цієї статті установлено, що вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:

у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів;

у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця;

у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги. За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори або приватного нотаріуса для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.

З матеріалів справи слідує, що грошові вимоги ПАТ «ВТБ Банк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 грунтуються на двох договорах:

- договорі застави №16.88-61/07-ДЗ1 з майновим поручителем, укладеним 10 грудня 2007 року між ВАТ «ВТБ Банк» (перейменовано у ПАТ "ВТБ Банк") (заставодержатель) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (заставодевець), за умовами якого заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за Генеральною угодою №16.88-61/07 від 10 грудня 2007 року та укладеними на її виконання кредитними договорами передав у заставу рухоме майно (п. 1 договору). Сторони оцінили предмет застави у сумі 363322,00 грн. (п. 4 договору);

- договорі поруки №16.88-61/07-ДП2, укладеним 10 грудня 2007 року між ВАТ «ВТБ Банк» (перейменовано у ПАТ "ВТБ Банк"), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (поручитель) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (позичальник), за умовами якого поручитель поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань за Генеральною угодою № 16.88-61/07 та за кредитним договором №16.88-61/07-СК від 10 грудня 2007 року.

Таким чином, при визначенні розміру вимог кредитора ПАТ «ВТБ Банк», що забезпечені заставою майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, необхідно враховувати оцінку майна у сумі 363322,00 грн., погоджену сторонами у договорі застави №16.88-61/07-ДЗ1 з майновим поручителем від 10 грудня 2007 року. Отже, розмір вимог кредитора ПАТ «ВТБ Банк», забезпечений заставою майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, становить 363322,00 грн. У силу вищеназваних приписів ч. 1 ст. 49 Закону про банкрутство саме ця сума повинна бути включена в реєстр вимог кредиторів і погашатись у третю чергу, як вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця, а решта заявлених вимог у сумі 849 807,39 грн. підлягають включенню і задоволенню у п'яту чергу.

Покликання суду першої інстанції та той факт, що Калуським міськрайонним судом 21 червня 2010 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення суду по справі №2-123/2010р. про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «ВТБ Банк» солідарно 831765,76 грн. заборгованості за кредитним договором жодним чином не спростовує і не заперечує положень ч. 1 ст. 49 Закону про банкрутство щодо особливостей черговості задоволення вимог кредиторів громадянина-підприємця, визнаного банкрутом. У мотивувальній частині оскарженої ухвали відсутні будь-які обгрунтування щодо пов'язаності означеного виконавчого листа із визначенням суми вимог кредитора за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця, що підлягає задоволенню у третю чергу.

Слід зазначити й те, що у матеріалах справи відсутні будь-які пояснення, доводи чи заперечення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, арбітражного керуючого Стіфутіна І.В. чи інших учасників провадження у справі про банкрутство щодо заявленої суми грошових вимог. Навпаки, арбітражний керуючий Стіфутін І.В. перевірив і визнав заявлені кредитором вимоги, включив їх у реєстр вимог кредиторів і встановив черговість погашення, про що повідомив ПАТ «ВТБ Банк» і суд.

Згідно з ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 103 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право серед іншого скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Беручи до уваги викладені фактичні обставини справи та приписи закону Львівський апеляційний господарський суд вважає, що сума вимог кредитора ПАТ «ВТБ Банк», яка забезпечена заставою майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, становить 363322,00 грн. і ця сума повинна погашатись у третю чергу, як вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця. Вимоги у сумі 849 807,39 грн. підлягають задоволенню у п'яту чергу.

Суд першої інстанції не врахував вищенаведеного і дійшов помикового висновку про те, що грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" в сумі 1 213 129,39 грн. підлягають до задоволення у третю чергу як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити. Пункт 1 ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2013 року у справі №5010/1536/2012-Б-26/48 скасувати і прийняти нове рішення:

Визнати грошові вимоги публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у загальній сумі 1 213 129,39 грн., з яких вимоги за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна у сумі 363322,00 грн. підлягають задоволенню у третю чергу, а вимоги у сумі 849 807,39 грн. підлягають до задоволення у п'яту чергу.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) 573,50 грн. - відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Орищин Г.В.

суддя Юрченко Я.О.