ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2006 р. | № 11/478-6/45 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого, |
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Мелітопольської лінійної санітарно-епідеміологічної станції на Придніпровській залізниці м. Мелітополь |
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. |
у справі | господарського суду Запорізької області |
за позовом | Мелітопольської лінійної санітарно-епідеміологічної станції на Придніпровській залізниці м. Мелітополь |
до | Державного підприємства Придніпровська залізниця в особі Запорізької дирекції залізничних перевезень м. Запоріжжя |
про | стягнення суми |
за участю представників:
позивача: Мекерзин І.В. –дов. від 05.01.2006р. №5
відповідача: 1) Гуськова Я.В. –дов. від 01.01.2006р. №312; 2) Губорєва Я.А. –дов. від 01.01.2006р. №131
В С Т А Н О В И В:
Мелітопольська лінійно санітарно-епідеміологічна станція на Придніпровській залізниці м. Мелітополь звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства Придніпровська залізниця в особі Запорізької дирекції залізничних перевезень м. Запоріжжя 29 232, 92 грн. заборгованості за надані послуги та 1500, 00 грн. витрат на сплату юридичних послуг.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.09.2004р. по справі №11/478 залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.12.2004р. позовні вимоги задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 29 232, 92 грн. основного боргу та судові витрати: 292, 33 грн. державного мита і 112, 24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні вимоги щодо стягнення 1500, 00 грн. юридичних послуг відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2005р. скасовані рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2004р. та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 09.12.2004р., справу №11/478 передано на новий розгляд господарському суду Запорізької області.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.02.2006р. у справі №11/478-6/45 залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. у даній справі в позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не обгрунтував заявлену до стягнення суму, не визначив період за яким вона стягується, розмір наданих послуг, розмір сплаченої відповідачем суми. Судами вказано, що в позовній заяві позивачем заявлені вимоги щодо стягнення основного боргу з посиланням на договір, але враховуючи, що зміни в договір не вносилися, у позивача відсутні підстави вимагати стягнення вартості послуг, яка не передбачена договором.
Не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. у даній справі Мелітопольська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Придніпровській залізниці звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права з підстав викладених в касаційній скарзі.
У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство Придніпровська залізниця в особі Запорізької дирекції залізничних перевезень м. Запоріжжя просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. по справі №11/478-6/45 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Відповідно до матеріалів справи, 25.02.2003р. між Державним підприємством Придніпровська залізниця в особі Запорізької дирекції залізничних перевезень (Замовник за договором) та Мелітопольською лінійною санітарно-епідеміологічною станцією на Придніпровській залізниці (Виконавець за договором) був укладений договір №1 (ПР/ДНО-3-03-5/НЮ-292) по наданню послуг СЕС /далі –Договір/ за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується виконувати роботи, перелік яких, площа на якій виконуються роботи, вартість за одиницю та загальна вартість робіт узгоджена сторонами у п. 1.1 Договору.
В Додатку №1 до Договору визначений перелік об’єктів і кількість робіт за рік /т.1,а.с.24-28/, який є підставою для проведення взаємних розрахунків /п.1.2/.
Згідно п.п. 3.1 п. 3 Договору загальна вартість робіт складає 40260,94 грн.
В п.п. 3.2 п.3 Договору сторони встановили, що якщо виникне необхідність змінити вартість робіт (при збільшенні Замовником обсягів робіт, або при зміні вартості матеріалів), Виконавець зобов’язаний письмово повідомити Замовника і погодити з ним це питання до настання терміну здачі чергового етапу робіт. У разі зміни вартості робіт, до договору складається додаткова угода.
Згідно п.п. 9.3 п.9 Договору умови договору мають однакову зобов’язальну силу для сторін та можуть бути змінені за взаємною згодою з обов’язковим складанням письмового документу.
При укладанні договору сторонами була взята вартість робіт по розцінкам станом на 01.01.2001р.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” були затверджені нові тарифи, у зв’язку з чим позивач з 01.07.2003р. збільшив тарифи на послуги, про що відповідач був письмово повідомлений.
В зв’язку з цим на адресу відповідача була направлена Додаткова угода від 01.07.2003р. до Договору про збільшення тарифу на послуги, яку відповідач не підписав та продовжив виконання взятих на себе зобов’язань щодо сплати вартості виконаних позивачем робіт по розцінкам, встановленим умовами Договору та виконав їх в повному обсязі, про що свідчить відсутність спору між сторонами в цій частині.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, висновки суду попередніх інстанцій стосовно відсутні у позивача правових підстав для застосування нових розцінок і тарифів без внесення відповідних змін до діючого на той момент Договору, колегія вважає правильними, оскільки сторони за Договором додаткової угоди (п.3.2 Договору) щодо збільшення тарифів на послуги не укладали, а позивач за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу шляхом звернення до суду з позовом про зміну правовідношення за Договором (ст.16 ЦК України) до суду не звертався.
Погоджується колегія і з висновками господарських судів попередньої інстанції щодо безпідставності клопотання позивача про відсутність предмету спору та припинення провадження у справі, оскільки відповідач заявлений позивачем до стягнення борг погасив на виконання наказу господарського суду виданого на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2004р., яке набрало чинності на підставі постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 09.12.2004р. у даній справі, які в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2005р. були скасовані з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
З урахуванням цього, твердження позивача в касаційній скарзі щодо порушення господарськими судами норм процесуального права в цій частині, колегія вважає безпідставними.
Безпідставними вважає колегія і твердження позивача щодо необхідності застосування п. 11.2 Договору, яким встановлена можливість зміни правовідношення без обов’язкового складання додаткової угоди до Договору, оскільки довільно трактуючи зміст п. 3.2 Договору на свою користь, позивач обходить одну з трьох умов, а саме зміну вартості робіт (тарифів на послуги), з настанням якої у сторін виникає обов’язок складання додаткової угоди, і на підставі якої і виник спір.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судове рішення відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. у справі №11/478-6/45 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко