Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
Справа № 119/8643/13-а
12.03.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воробйової С.О.,
суддів Кукти М.В. ,
Яковенко С.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бойко З.О.) від 27.01.2014 року у справі № 119/8643/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 98107)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим (вул. Українська, 44, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 27.01.2014 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволений частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія щодо обмеження під час перерахунку розміру пенсії ОСОБА_2 за вислугу років.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Прокуратури АР Крим №18ф-186 від 23.11.2012 року відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, та здійснити відповідні виплати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вищевказаною постановою суду, позивач - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 27.01.2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія про визнання дій щодо обмеження виплати пенсії за час перебування на державній службі неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Не погодившись із вищевказаною постановою суду, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 27.01.2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Апеляційні скарги мотивовані порушенням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи, що апеляційні скарги стосуються одного й того ж рішення суду першої інстанції, судова колегія з метою повного, всебічного та своєчасного розгляду справи вважає можливим об'єднати апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим в одне провадження для спільного апеляційного розгляду.
У судове засідання 12.03.2014 року позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, надав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим, згідно яких просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції в цій частині позовних вимог залишити без змін, також просив розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання 12.03.2014 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 звернувся до Феодосійського міського суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим про визнання неправомірними дії відповідача щодо обмеження під час перерахунку розміру його пенсії за вислугу років, обмеження розміру пенсії під час проходження ним державної служби в органах юстиції; зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії на підставі довідки Прокуратури АР Крим №18-ф-186 від 23.11.2012 року відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 17.01.2002 року), виходячи з 90% заробітку та провести позивачу перерахунок пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 17.01.2002 року) за період роботи в органах юстиції з 06.11.2012 року по 20.09.2013 року і провести відповідні виплати. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 у період з 03.08.1987 року по 19.11.2010 року працював в органах прокуратури на різних посадах, звільнився у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років. З 01.12.2002 року відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі рішення Пенсійного фонду України м. Феодосія АР Крим позивачу була призначена та виплачувалась пенсія за вислугу років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати. У зв'язку з черговим підвищенням посадових окладів працівників прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 позивачу Прокуратурою АР Крим видана довідка №18-ф-186 від 23.11.2012 року про заробітну плату станом на 14.06.2012 року для перерахунку пенсії. 26.11.2012 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до зазначеної довідки про заробітну плату. Проте, Управлінням Пенсійного фонду України м. Феодосія АР Крим винесено розпорядження, яким здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції з 01.10.2011 року) із розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати. Крім того, відповідачем відносно ОСОБА_2 були допущені й інші порушення закону, які суттєво обмежують конституційні права позивача. Так, позивач після звільнення з органів прокуратури 19.11.2010 року, 06.11.2012 року був прийнятий на державну службу на посаду першого заступника начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, де працював до звільнення за власним бажанням 20.09.2013 року. Протягом усього періоду роботи на вказаній посаді ОСОБА_2 відповідачем виплачувалась пенсія у розмірі 1872,98 грн., що значно менше розміру пенсії, яку він отримував до вступу на роботу в органи юстиції. На думку позивача, методика перерахунку пенсії проведена з порушенням діючого законодавства, внаслідок чого обмеження розміру пенсії позивача, зазначеної в довідці Управління Пенсійного фонду України м. Феодосія АР Крим від 16.09.2013 року №224/Д-11, з 90% до 80% від суми заробітної плати проведено незаконно та порушує права позивача, передбачені Конституцією України. З наведених підстав позивач просив задовольнити його позовні вимоги.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності проведення перерахунку пенсії позивача у розмір 80% від заробітної плати, в той час як позивачем доведено, що перерахунок пенсії позивачу необхідно було проводити відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла до 01.10.2011 року, виходячи з 90% розміру заробітної плати. При цьому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання дій відповідача щодо обмеження розміру його пенсії за період роботи в органах юстиції з 06.11.2012 року по 20.09.2013 року неправомірними, а також зобов'язання відповідача здійснити відповідні перерахування та виплати, оскільки відповідно до редакції Закону України «Про прокуратуру», яка вже діяла на час працевлаштування позивача до органів юстиції, тобто його вступу на державну службу, призначена відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» пенсія, в період роботи на відповідних посадах виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону України «Про прокуратуру».
Судова колегія погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 року із змінами і доповненнями (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Частиною 2 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Згідно частини 12 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
З матеріалів справи вбачається, що згідно заяви позивача від 01.12.2002 року, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим йому була призначена пенсія за вислугою років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати прокурора відповідно до Закону України «Про прокуратуру», що діяв на той час. При цьому, загальний стаж роботи ОСОБА_2 склав 22 роки та 1 місяць, що складається з його перебуванні на прокурорсько-слідчих посадах - 15 років, 3 місяці 21 день, на військовій службі - 2 роки 11 місяців 16 днів та на навчанні в юридичному вузі (а.с.37).
26.11.2012 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Прокуратури АР Крим №18ф-186 від 23.11.2012 року (а.с.31, 32).
Розглянувши вищевказане звернення позивача, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим прийнято розпорядження №153605 від 05.12.2012 року згідно якого проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 виходячи з 80% від суми місячної заробітної плати прокурора, розмір якої з 01.07.2012 року склав 7081,86 грн. (а.с.41).
Листом Управляння Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим №224/Д-11 від 16.09.2013 року надано відповідь на звернення позивача щодо роз'яснення підстав проведення перерахунку його пенсії, виходячи з розміру 80% від суми місячного заробітку. Роз'яснено ОСОБА_2, що з 01.10.2011 року набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року. Прикінцевими та перехідними положеннями даного Закону внесено ряд змін до Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній з 01.10.2011 року) пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Також, повідомлено позивача про те, що після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» з 01.10.2011 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 в сторону зменшення не проводився, розмір пенсії не зменшувався, у зв'язку з чим його права порушені не були (а.с.15, 16-17).
Згідно з частиною 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Частиною 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, за вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року частину першу статті 50-1 вказаного Закону замінено двома частинами, згідно частини другої даної статті в новій редакції пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Цією ж статтею передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим вважає, що проведення перерахунку пенсії позивача має проводитись у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Проте, відповідачем не враховано, що стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 року, в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року встановлює 80-відсотковий розмір пенсії, яка призначається після 08.07.2011 року, та не є підставою зменшення 90-відсоткового розміру раніше призначеної законної пенсії.
Отже, фактично відповідач «перепризначив» позивачу пенсію на підставі норм законодавства, які набрали чинності після призначення пенсії, тобто, всупереч частини 1 статті 58 Конституції України, застосувавши Закон зі зворотною силою у часі.
Частиною 3 статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Крім того, згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Отже, новий порядок виплати пенсій, встановлений Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року, оскільки редакція цього закону, яка діє на теперішній час, звужує права позивача в частині розміру пенсії.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що перерахунок пенсії позивача повинен проводитися на підставі довідки Прокуратури АР Крим №18ф-186 від 23.11.2012 року (а.с.31) відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку.
У розумінні статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина.
Вирішуючи дану справу адміністративний суд виходить з того, що згідно принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 1, частина 2 статті 3, частина 2 статті 6, частина 1 статті 8 Конституції України).
У відповідності до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Водночас, щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання дій відповідача щодо обмеження розміру його пенсії за період роботи в органах юстиції з 06.11.2012 року по 20.09.2013 року неправомірними та зобов'язання відповідача провести відповідний перерахунок пенсії та виплати судова колегія зазначає наступне.
Згідно наказів Міністерства юстиції України №1141/к від 01.11.2012 року та №1072/02-8 від 06.11.2012 року ОСОБА_2 призначено на посаду першого заступника начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим та визнано таким, що приступив до виконання обов'язків за даною посадою з 06.11.2012 року (а.с.18, 19).
19.11.2012 року позивач у зв'язку з працевлаштуванням звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії та розпорядженням відповідача №153605 від 21.12.2012 року проведено перерахунок пенсії позивача, розмір якої з 06.11.2012 року становить 1872,98 грн. (а.с.34, 35).
Наказом Міністерства юстиції України №1211/к від 20.09.2013 року ОСОБА_2 звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим 20.09.2013 року за власним бажанням (а.с.20).
27.09.2013 року позивач у зв'язку зі звільненням звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії та розпорядженням відповідача №153605 від 02.10.2013 року проведено перерахунок пенсії позивача, розмір якої з 21.09.2013 року становить 7081,86 грн. (а.с.43, 45).
Частиною 15 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» закріплено, що пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну службу», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим, виплачуючи ОСОБА_2 пенсію в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період роботи позивача в органах юстиції з 06.11.2012 року по 20.09.2013 року, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення вищевказаних позовних вимог.
Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, на звернення до суду з зазначеним адміністративним позовом, оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_2 дізнався лише після отримання відповіді Управляння Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим №224/Д-11 від 16.09.2013 року на своє звернення з приводу перерахунку пенсії.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційних скарг щодо їх порушення судом першої інстанції є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційних скаргах.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною 3 статті 24, статтями 160, 167, частиною 1 статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2014 року у справі № 119/8643/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2014 року у справі № 119/8643/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова
Судді підпис М.В. Кукта
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Суддя С.О. Воробйова