Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 122/22312/13-а
12.03.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воробйової С.О.,
суддів Кукти М.В. ,
Яковенко С.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя (суддя Злотніков В.Я.) від 04.12.2013 року у справі № 122/22312/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до першого заступника голови Сімферопольської міської ради Ткачова Сергія Юрійовича (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000),
Сімферопольської міської ради АР Крим (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04.12.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до першого заступника голови Сімферопольської міської ради Ткачова С.Ю., Сімферопольської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись із вищевказаною постановою суду, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04.12.2013 року у справі №122/22312/13-а та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права.
У судове засідання 12.03.2014 року сторони та їх представники не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 звернулась до Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим з адміністративним позовом до першого заступника голови Сімферопольської міської ради Ткачова С.Ю., Сімферопольської міської ради АР Крим про визнання дії заступника голови Сімферопольської міської ради Ткачова С.Ю. щодо порушення процедури розгляду її клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації та не винесення на розгляд сесії Сімферопольської міської ради АР Крим протиправними; зобов'язання Сімферопольської міської ради АР Крим розглянути на найближчому пленарному засіданні її клопотання від 08.09.2013 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га по передачі її безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: район Української школи-гімназії, м. Сімферополь, АР Крим, на землях Сімферопольської міської ради; зобов'язання Сімферопольської міської ради АР Крим у п'ятиденний термін після виконання постанови суду надати звіт про виконання судового рішення по цій справі. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.09.2013 року позивач звернулась до Сімферопольської міської ради АР Крим з клопотанням про надання її земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на території міста Сімферополя, орієнтовним розміром до 0,10 га. До цього клопотання були додані графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки, в межах території, що виділена, а саме в районі Української школи-гімназії, м. Сімферополь, АР Крим. Однак, незважаючи на встановлену законом чітку процедуру розгляду таких клопотань, листом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим від 16.10.2013 року №П-402/11946 за підписом першого заступника міського голови Ткачова С.Ю. позивача було повідомлено, що у зв'язку з відсутністю у зверненні самого предмету розгляду - запитуваної земельної ділянки, у виконавчих органів Сімферопольської міської ради відсутні законні підстави для розгляду питання про передачу позивачу земельної ділянки відповідно до наданого клопотання.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем був порушений порядок звернення із клопотанням про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, визначений в статті 118 Земельного кодексу України, а тому відповідач, відмовляючи 16.10.2013 року позивачу у передачі на розгляд її клопотання до сесії міської ради діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 року відповідно до Конституції України визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Частинами 1 та 3 статті 24 зазначеного Закону визначено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.
Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Частиною 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 12 Земельного Кодексу України, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно частин 3 та 4 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Пунктом «г» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Аналізуючи зазначену норму законодавства, судова колегія зазначає, що обов'язковим в клопотанні щодо виділення та передачі у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку є зазначення цільового призначення витребуваної земельної ділянки, її орієнтованого розміру, а також до клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, оскільки процедура вибору земельної ділянки здійснюється з метою встановлення можливості відведення тієї чи іншої земельної ділянки для цілей, що вказані в заяві, її граничних розмірів та площі, правового режиму та вимог щодо відведення земельної ділянки.
Матеріали справи містять відомості про те, що 08.10.2013 року ОСОБА_2 звернулась до Сімферопольської міської ради АР Крим із клопотанням відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, згідно якого просила в порядку реалізації гарантованого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, визначити без її погодження та виділити їй земельну ділянку орієнтовним розміром до 0,10 га в межах м. Сімферополя, АР Крим, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розглянути це питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об'єктивного і обґрунтованого рішення, до якого нею також були додані графічні матеріали (а.с.10-12, 15).
При цьому, при звернені до Сімферопольської міської ради АР Крим з відповідним клопотанням, позивачем надано графічні матеріали на яких виділена територія площею декілька десятків гектар в районі Української школи-гімназії у м. Сімферополі, з яких не вбачається можливим визначити місцезнаходження та межі витребуваної земельної ділянки.
Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, зазначення на графічному матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки покладено саме на громадянина, який виявив бажання отримати у власність земельну ділянку. Відсутність зазначеного місця розташування земельної ділянки позбавляє відповідача можливості визначити земельну ділянку та перевірити її на відповідність вимогам земельного законодавства, містобудівної документації, прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.
З матеріалів справи слідує, що листом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим №П-402/11946 від 16.10.2013 року за підписом першого заступника міського голови Ткачова С.Ю. повідомлено ОСОБА_2 про те, що діюче земельне законодавство України не надає міській раді повноважень визначати земельні ділянки, які можливо передати громадянам України в порядку безоплатної приватизації, та пропонувати їх громадянам, що звертаються. Також зазначено, що позивачем в якості графічних матеріалів додана схема, на якій виділені землі площею декілька десятків гектар, при цьому бажане місце розташування (бажана витребувана земельна ділянка) з площею в межах норм безоплатної приватизації не визначено. З урахуванням наведеного, а також того, що у зверненні відсутній предмет розгляду - витребувана земельна ділянка, у виконавчих органів Сімферопольської міської ради відсутні законні підстави для розгляду питання про передачу земельної ділянки згідно поданого клопотання (а.с.16-18).
Проте, колегія суддів зазначає, що діючим законодавством України, зокрема Законом України «Про місцеве самоврядування» та Земельним Кодексом України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність громадян віднесено до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад і повинно вирішуватись на засіданні сесії, а не листом певної посадової особи.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованими доводами апеляційної скарги про те, що клопотання позивача щодо надання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності повинно було бути розглянуто Сімферопольською міською радою АР Крим виключно на її пленарному засіданні згідно вимог діючого законодавства України з прийняттям мотивованого рішення про надання дозволу чи відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що перший заступник голови Сімферопольської міської ради Ткачов С.Ю. відмовивши ОСОБА_2 у передачі на розгляд сесії Сімферопольської міської ради АР Крим її клопотання про виділення земельної ділянки діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з правового змісту вищевказаних норм діючого законодавства, розгляд клопотання позивача, порядок розгляду та прийняття відповідного рішення компетентним органом необхідно здійснювати у відповідності з Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» з прийняттям відповідного рішення про задоволення або про відмову у задоволенні заяви позивача про виділення їй земельної ділянки, яке остання у випадку негативного вирішення питання мала б можливість оскаржити в судовому порядку.
Наявна в матеріалах справи письмова відповідь №П-402/11946 від 16.10.2013 року, надана позивачу, за підписом першого заступника голови Сімферопольської міської ради АР Крим, на заяву ОСОБА_2 не є доказом правомірності прийнятого рішення з приводу земельних відносин компетентним органом.
При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність недоліків у наданому клопотанні позивача про виділення земельної ділянки, які були встановлені першим заступником голови Сімферопольської міської ради Ткачовим С.Ю., не звільняє Сімферопольську міську раду АР Крим від обов'язку розглянути таке клопотання на черговій сесії ради та прийняти по ньому відповідне рішення про його задоволення чи відмову у виділенні земельної ділянки.
Таким чином, оскільки Сімферопольською міською радою АР Крим клопотання позивача у встановленому діючим законодавством порядку розглянуто не було, судова колегія вважає необхідним визнати дії заступника голови Сімферопольської міської ради Ткачова С.Ю. щодо порушення процедури розгляду клопотання ОСОБА_2 від 08.09.2013 року про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації та не винесення на розгляд сесії Сімферопольської міської ради АР Крим протиправними та зобов'язати Сімферопольську міську раду АР Крим розглянути на найближчому пленарному засіданні клопотання ОСОБА_2 від 08.09.2013 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га по передачі її безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: район Української школи-гімназії, м. Сімферополь, АР Крим, на землях Сімферопольської міської ради.
Відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає необхідним зобов'язати Сімферопольську міську раду АР Крим у п'ятиденний термін після виконання постанови суду надати звіт про виконання судового рішення по цій справі.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню з місцевого бюджету Сімферопольської міської ради АР Крим документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 68,82 грн. (а.с.1).
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права.
Керуючись частиною 3 статті 24, статтями 160, 167, частиною 1 статті 195, статтею 197, пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 202, 207, 212, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04.12.2013 року у справі №122/22312/13-а - задовольнити.
Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04.12.2013 року у справі № 122/22312/13-а - скасувати.
Прийняти нову постанову: адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії заступника голови Сімферопольської міської ради Ткачова Сергія Юрійовича щодо порушення процедури розгляду клопотання ОСОБА_2 від 08.09.2013 року про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації та не винесення на розгляд сесії Сімферопольської міської ради АР Крим - протиправними.
Зобов'язати Сімферопольську міську раду АР Крим розглянути на найближчому пленарному засіданні клопотання ОСОБА_2 від 08.09.2013 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га по передачі її безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: район Української школи-гімназії, м. Сімферополь, АР Крим, на землях Сімферопольської міської ради.
Зобов'язати Сімферопольську міську раду АР Крим у п'ятиденний термін після виконання постанови суду надати звіт про виконання судового рішення по цій справі.
Стягнути з місцевого бюджету Сімферопольської міської ради АР Крим на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 68,82 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова
Судді підпис М.В. Кукта
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Помічник судді С.О. Воробйова