АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Барановської Л.В., Качана В.Я.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 грудня 2013р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради

про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом,

встановила:

у вересні 2013р. позивач звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що є рідною сестрою ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Також позивач стверджувала, що спірна квартира належала на праві власності у рівних частинах ОСОБА_2, її чоловікові ОСОБА_3 та їх дочці ОСОБА_5 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, спадщину після них була прийнята її сестрою ОСОБА_2, однак не оформлена.

Позивачка зазначала, що 14 травня 2012р. звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини сестри, однак, постановою нотаріуса від 15 серпня 2013р. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні докази прийняття спадщини ОСОБА_2 після свого чоловіка та дочки.

Рішенням суду від 18 грудня 2013р. позов задоволено частково. Визнано за позивачем право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт посилається на неправильну оцінку судом наданих доказів у підтвердження прийняття спадщини ОСОБА_2 після дочки ОСОБА_5, так як допитані у судовому засіданні свідки підтвердили, що мати та дочка проживали разом до смерті дочки.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26 липня 1993р. квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (с.с.10).

Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 16 січня 1993р. ОСОБА_5 змінила

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/2708/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Шумейко О.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.

прізвище на ОСОБА_5. Шлюб було розірвано 15 січня 2002р. (с.с.11).

Копіями записів акта про смерть підтверджено, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (с.с.54), ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (с.с.52).

Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру підтверджено, що спадщина після ОСОБА_3 та ОСОБА_5 оформлена не була і спадкові справи не відкривалися (с.с.28-32).

Згідно свідоцтва про смерть від 4 січня 2012р. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (с.с.8).

Свідоцтвами про народження позивача та ОСОБА_2 підтверджено, що вони є рідними сестрами (с.с.9).

14 травня 2012р. позивач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 (с.с.36).

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 від 15 серпня 2013р. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після спадкодавця ОСОБА_2 (с.с.14).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів у підтвердження прийняття ОСОБА_2 спадщини після своєї дочки ОСОБА_5

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, виходячи з наступного.

Спадщина ОСОБА_9 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2, тому суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що прийняття даної спадщини відбувалося відповідно до норм ЦК УРСР.

Відповідно до ст. ст. 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття спадщини ОСОБА_9, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно з положеннями ст. ст. 549 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З наявних у матеріалах справи документах вбачається, що спадщина ОСОБА_9 складається з частини спірної квартири.

Довідкою КП «Житлосервіс» «Оболонь» підтверджено, що ОСОБА_2 з 19 вересня 1995р. до 17 липня 2008р. була зареєстрована у спірній квартирі (с.с.80).

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що ОСОБА_2 фактично вступила в управління та володіння спадщиною ОСОБА_9, так як вона зберігала за собою реєстрацію у даній квартирі та несла витрати по її утриманню, а отже і прийняла його спадщину і відповідно до ст. 548 ЦК УРСР вона належала їй з моменту відкриття спадщини.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що на час відкриття спадщини ОСОБА_5, яка складалася з частини спірної квартири, діяли норми ЦК України.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Довідкою КП «Дирекції замовника з управління житловим господарством Дарницько-

го району міста Києва» від 5 березня 2014р. підтверджено, що станом на 16 лютого 2008р.

- 3 -

ОСОБА_5 проживала у квартирі АДРЕСА_2 (с.с.133).

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтвердили, що ОСОБА_2 проживала разом із своєю сім'єю у квартирі АДРЕСА_2, а після смерті ОСОБА_3 дочка з матір'ю проживали у даній квартирі постійно.

При цьому, свідок ОСОБА_14 проживає у АДРЕСА_3, тобто була сусідкою ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Суд не прийняв покази даних свідків, як належні докази постійного проживання ОСОБА_2 із дочкою ОСОБА_5, оскільки вони суперечать довідці КП «Житлосервіс «Оболонь» щодо реєстрації ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1.

Проте, дані висновки суду першої інстанції суперечать нормам процесуального права України.

Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показів свідків, письмових доказів, речових доказів, тощо.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Визнаючи, що покази опитаних свідків суперечать довідці КП «Житлосервіс «Оболонь», суд першої інстанції не звернув увагу на те, що зазначена довідка не містить даних про те, що ОСОБА_2 постійно проживала у АДРЕСА_1, а тільки підтверджує її реєстрацію у даній квартирі, що є тільки адміністративним актом, і не спростовує показів свідків про постійне проживання спадкодавця за іншою адресою.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що відповідачем дані факти не заперечувалися, а матеріали справи не містять доказів, які б спростували пояснення свідків.

При цьому, судом також не було встановлено, що свідки зацікавлені у результатах вирішення даної справи і давали неправдиві свідчення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для неврахування у якості доказів пояснення свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Судом першої інстанції не встановлено, що ОСОБА_2 відмовилася від спадщини ОСОБА_5, тому відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України вона прийняла спадщину, яка належала їй з моменту відкриття спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що під час судового розгляду знайшло своє підтвердження посилання позивача на те, що ОСОБА_2 на день її смерті належала ціла квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до копії спадкової справи, ОСОБА_2 заповіту не складала, тому відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України її спадщина спадкується за законом.

Також копією спадкової справи підтверджено, що спадщину ОСОБА_2 прийняла тільки позивач. При цьому, не встановлено, що ОСОБА_2 мала спадкоємців першої черги.

Відповідно до статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Позивач є рідною сестрою ОСОБА_2, прийняла спадщину у визначений статтями 1269 та 1270 ЦК України строк та спосіб, приватний нотаріус винесла постанову про відмову у видачі їй свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із обставинами, які знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду, тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом першої інстанції були повно встановлені обставини справи, проте, неправильно

- 4 -

застосовані норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню, а колегія суддів ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 грудня 2013р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 36,3кв.м., у порядку спадкування.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: