АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№22-ц/796/1690/2014 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипник О.Г.

Доповідач: Українець Л.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Ошедшій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал-банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки

в с т а н о в и л а :

У липні 2011 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

У мотивування позовних вимог посилався на те, що 06.08.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є він, та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач надав кредит у розмірі 438 000, 0 дол. США зі сплатою 14, 95 % річних за користування кредитом з терміном погашення заборгованості 01.02.2036 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, 06 серпня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором, між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були укладені договори поруки, відповідно до яких поручителі зобов'язувалися відповідати перед кредитором за виконання боржником взятих на себе зобов'язань.

Банк належним чином виконав свої зобов'язання, проте відповідач умови договору не виконує, суму кредиту та нараховані відсотки у строки, передбачені договором Банку не сплачує, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 651 370, 46 дол. США, що за курсом НБУ складає 5 205 404, 09 грн.

З усіма уточненнями просив суд стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 651 370, 46 дол. США, що за курсом НБУ складає 5 205 404, 09 грн. та в рахунок погашення заборгованості за даним кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 4 292 000 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Універсал-банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 206 404, 09 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ «Універсал-банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 206 404, 09 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ «Універсал-банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 206 404, 09 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 051-2008-2587 від 06 серпня 2008 року у сумі 651 370,46 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 5 206 404, 09 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка складається з трьох кімнат загальною площею 259 50 м2 , жилою площею 135, 40 м2. розташованою за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_7 06 серпня 2008 року за реєстровим № 3831, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 4 292 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення.

Зазначає, що позивачем не надано документ на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме видачі коштів. Вважає, що позивач позбавлений права на дострокове звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки строк виконання зобов'язань настане лише 01.02.2036 року. Зазначає, що позивач неправильно здійснив розрахунок заборгованості по кредиту, суми, нараховані позивачем не відповідають дійсності. Звертає увагу на те, що за час дії договору як мінімум тричі змінювалася відсоткова ставка, хоча такі зміни жодним чином не погоджувалися з позичальником та поручителями, що по правовій природі є збільшенням обсягу відповідальності, який тягне за собою припинення договору поруки в розмінні ч.1 ст.559 ЦК України.

Також зауважують, що порука є припиненою згідно ч.4 ст.559 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 06.08.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав в кредит грошові кошти у розмірі 438 000 дол. США зі сплатою 14, 95 % річних за користування кредитом з терміном погашення заборгованості - 01.02.2036 року (т.1 а.с.7-12). Також сторонами було погоджено, що за користування коштами понад встановлений строк або термін погашення нараховується процентна ставка в розмірі 44,85 %.

У забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, 06 серпня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 259, 50 м2, жилою площею 135, 40 м2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №3834 (т.1 а.с.22-26).

Також у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 06 серпня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були укладені договори поруки, за умовами яких поручителі зобов'язались нести солідарну відповідальність з позичальником за неналежне виконання ним зобов'язань за кредитним договором, а саме: з ОСОБА_3 договір поруки № 051-2008-2587-Р; з ОСОБА_5 договір поруки № 051-2008-2587-Р/1; з ОСОБА_6 договір поруки № 051-2008-2587-Р/2 (т.1 а.с.13-21).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Посилання представника відповідачів на те, що позивачем не надано документ на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки позичальником сплачувалися кошти за договором кредиту, що в свою чергу свідчить про надання позичальнику кредитних коштів. Крім того, в суді першої інстанції таке питання перед судом не порушувалося.

Таким чином, судом вірно встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору та надав відповідачеві суму кредиту, натомість відповідач суму кредиту та нараховані відсотки банку у строки, передбачені договором не сплачує, умови договору не виконує.

01.06.2010 року банк звертався з вимогою до відповідачів про сплату боргу, проте боржник та поручителі не вжили жодних заходів, спрямованих на погашення боргу (т.1 а.с.39).

Внаслідок порушення умов договору кредиту, станом на 29.10.2013 року виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 651 370, 46 дол. США, що за курсом НБУ складає 5 206 404, 09 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 421 768, 40 дол. США, що по курсу НБУ еквівалентно 3 370 983, 94 грн.; відсотки - 227 373, 91 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 817 399, 66 грн.; підвищені відсотки - 2 228, 15 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 17 809, 60 грн. (т.2 ас.с.71-72).

Не заслуговують на увагу суду посилання представника відповідачів на неправильність розрахунку заборгованості, наданого позивачем, оскільки, у відповідності до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, ним не було надано суду першої інстанції свого розрахунку з його належним обґрунтуванням.

Суперечать умовам договору кредиту та вимогам ст.1050 ЦК України посилання на те, що банк не має права на дострокове стягнення заборгованості, оскільки якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Спростовуються матеріалами справи посилання представника відповідачів на те, що порука припинена на підставі ч.ч.1,4 ст.559 ЦК України, виходячи з наступного.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що відсоткова ставка згідно договору становить 14,95%, відсоткова ставка з 26.08.2009 року - 8,51 %, з 15.01.2010 року - 15,49 %, з 15.01.2015 року - 14,95 %. Також вбачається, що ставка підвищеного відсотка за умовами договору становить 44,85 %, які нараховувались з 06.08.2008 року до 01.07.2009 року, а з 15.01.2010 року до 15.10.2013 року ставка підвищеного відсотка дорівнювала 23,49 %.

Таким чином, з 15.01.2010 року нараховується відсоткова ставка в розмірі 15,49 %, а тому на думку відповідачів їх обсяг відповідальності за договорами поруки збільшився й відповідно порука є припиненою.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення обсягу відповідальності за основним зобов'язанням, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, є підставою для припинення поруки, і не дає підстав для покладення на останнього, відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

У п. 22 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 визначено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Пунктом 2.1. договорів поруки передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленням та/або укладення поручителя додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та позичальником, а також з кожним з поручителів 13.08.2009 року було укладено додаткові угоди б/н, в яких між сторонами договорів було погоджено, що в період з 15.01.2010 року по 14.01.2015 року процентна ставка за користування кредитними коштами нараховується у розмірі базової процентної ставки (8,51%), збільшеної на 6,98 % річних, а за користування кредитним коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі базової підвищеної відсоткової ставки (16,51%), збільшеної на 6,98 % річних (т.2 а.с.85-108).

Також чином, підписанням зазначених додаткових угод сторони відповідачі засвідчили свою цілковиту згоду на зміну деяких умов кредитного договору, в тому числі, й на зміну відсоткової ставки, що призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителів, тому порука не може бути визнана припиненою за умовами ч.1 ст.559 ЦК України.

Щодо посилання представника відповідачів на припинення поруки згідно ч.4 ст.559 ЦК України, тому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч.4 ст.559 ЦК України).

Пунктом 4.2 договорів поруки передбачено, що порука припиняється із припиненням всіх зобов'язань боржника за основним договором, що забезпечується такою порукою.

У відповідності до п.1.2. кредитного договору банк надав грошові кошти на строк до 01 лютого 2036 року включно.

Разом з тим у п.10.1. кредитного договору сторони погодили, що строк дії даного договору встановлюється з дня укладання цього договору і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

У пункті 5.1. договорів поруки зазначено, що уклавши цей договір поручитель підтверджує, що повністю розуміє всі умови цього договору та основного договору, свої права та обов'язки за цими договорами і погоджується з ними.

У силу п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Оскільки з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником зобов'язань перед банком не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Беручи до уваги те, що строк дії договору поруки встановлений до повного виконання зобов'язань сторін за ними, а інших підстав припинення зобов'язань, передбачених договором або законом, крім його виконання, проведеним належним чином судом не встановлено, строком виконання кредитного договору є 01 лютого 2036 року, тому порука не є припиненою так як строк виконання основного зобов'язання не настав.

За таких обставин колегія суддів у повному обсязі погоджується з висновком суду про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з неналежним виконанням його умов.

Разом з тим, суд, окрім стягнення заборгованості з позичальника та поручителів також звернув стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності позичальнику, не врахувавши при цьому вимоги пункту 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» яким передбачено, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором.

Проте, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище вимоги закону та солідарно стягнув з позичальника та поручителів заборгованість за кредитним договором, а також в рахунок погашення заборгованості звернув стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності позичальнику, тобто фактично здійснив стягнення з ОСОБА_2 в подвійному розмірі.

В суді апеляційної інстанції представник позивача посилається на те, що в рішенні суду зазначено про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення стягнутої судом заборгованості і це не є подвійне стягнення, а спосіб виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки є самостійною вимогою і не може бути задоволено одночасно дві вимоги про стягнення з боржника та поручителів суми боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення цієї ж заборгованості. В резолютивній частині рішення суд зазначив, як про стягнення суми богу з боржника та поручителів, так і звернення стягнення на предмет іпотеки, що є фактично подвійним стягненням.

Апеляційна скарга не містить посилань на зазначені обставини, проте у силу ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову в повному обсязі та в частині задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вимог ПАТ «Універсал-банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року скасувати в частині задоволення позову в повному обсязі і в частині задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал-банк» задовольнити частково.

Відмовити в задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал-банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 06 серпня 2008 року.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: