2/251/614/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2014 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі:
головуючого судді - Жуковій О.Є.
при секретарі - Андрєєвому А.В.
за участю відповідача - ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівки справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди завданої в результаті дорожньо- транспортної пригоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача , посилаючись на те, що в результаті ДТП, що сталося 28.10.2012 року в м. Горлівка в результаті зіткнення автомобіля ВАЗ 21104 держномер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Шевроле Авео держномер НОМЕР_2 під керуванням відповідача, автомобілю ВАЗ 21104 було спричинено механічні пошкодження.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що постановою Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 12.11.2012 року було встановлено вину відповідача в скоєнні ДТП.
Відповідно до укладеного між позивачем та ОСОБА_1 07.07.2012 року договору обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , потерпілому ОСОБА_2 28.02.2013 року було виплачено вартість відновлювального ремонту автомобілю в сумі 6 574,05 гривень. В зв»язку з тим, що в порушення п.33.1.2, п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , ОСОБА_1 не повідомив страховика протягом трьох робочих днів про настання страхового випадку , до позивача відповідно до ст. 38 Закону України Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 по справі , що несе відповідальність за завдану шкоду.
В добровільному порядку ОСОБА_1 відмовився відшкодувати ПАТ СК "ВУСО" заподіяну матеріальну шкоду, через що позивач вимушений звернутися до суду. Просив стягнути з відповідача на його користь суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 6 574,05 гривень, а також судові витрати.
В судове засідання представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позову.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, не заперечував, що дійсно до страховика звернувся лише через 5-7 днів після настання ДТП, однак вважає, що страхових відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на подачу регресного позову лише , якщо порушення строків звернення до страховика потягло за собою можливість запобігти шкоді , заподіяної ДТП; зменшити подальшу шкоду , заподіяну ДТП. В даному випадку порушення ним строку звернення до страховика не мало будь-яких наслідків, крім того, про настання страхового випадку позивач був повідомлений ОСОБА_2. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача , приходить до наступного.
07 липня 2012 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.9).
Постановою Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 12 листопада 2012 року встановлена вина відповідача -ОСОБА_1 в скоєнні ДТП, в результаті якої були заподіяні пошкодження автомобілю ВАЗ 21104 держномер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 (а.с.8).
Розрахунком вартості відновлювального ремонту від 13.11.2012 року (а.с.10-13) , підтверджується , що вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21104 реєстраційний номер НОМЕР_1 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 9771,87 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи , позивачем , на підставі заяви ОСОБА_2 від 30.10.2012 року та страхового акту № 537-24 (а.с.14,16) , відповідно до умов договору була призначена сума страхового відшкодування в розмірі 6 574,05 гривень.
Факт виплати позивачем вищевказаної суми ОСОБА_2 підтверджується платіжним дорученням № 1986 від 28 лютого 2013 року (а.с.15).
Та обставина , що ОСОБА_1 не повідомив страховика протягом трьох робочих днів про настання страхового випадку, відповідачем не оспорювалася, та також зазначена в страховому акті від 28.02.2013 року № 537-24 (а.с.14).
Вирішуючи питання про застосуванні норм матеріального права при вирішенні спору суд виходять із наступного.
1 липня 2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зазначеним Законом були визначені обов'язки учасників дорожньо-транспортної пригоди (стаття 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (стаття 38).
Згідно із підпунктом 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди учасник такої пригоди зобов'язаний вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до абзацу "ґ " підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Однак, із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" змін у статтю 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було розширено перелік обов'язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4. пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"
Проте, відповідні зміни до абзацу "ґ " підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 зазначеного Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.
Тобто, виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції з 18 вересня 2011 по 8 січня 2012 року), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.
Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.
Отже, посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що факт неповідомлення страховика про ДТП не є підставою для відшкодування страхувальником в порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування, є помилковим.
Зазначена позиція також викладена у Постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року , яка була винесена за результатами перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримін6альних справ від 06 лютого 2013 року .
Тобто, з врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтогвані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10,11, 60,209, 212,214,215, 217, 218 ЦПК України, суд ,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у сумі 6574 (шість тисяч п»ятсот сімдесят чотири ) гривні 05 копійок , судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев»ять ) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк апеляційної скарги.
Суддя: