Справа № 121/79/14-ц
2/121/738/14
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 березня 2014 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого - судді Веденмеєр М.В., при секретарі Мартинюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування ? частки квартири №1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 18 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 272.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 26 березня 2012 року визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частку квартири №1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Однак, на підставі договору дарування від 18 березня 2013 року, ОСОБА_2 подарувала зазначену частку квартири ОСОБА_3. Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 22 січня 2014 року, рішення суду першої інстанції від 26 березня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Таким чином, відповідач не мав права розпоряджатись спірною часткою квартири. У зв'язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду.
Сторони в судове засідання не з'явились, про місце, день та час розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав. Не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку. Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 червня 19998 року, за реєстровим №1-965, ОСОБА_1 став власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.9)
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 26 березня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1. Припинено право власності ОСОБА_1 на ? частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.11).
ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду.
Однак, згідно договору дарування частини домоволодіння від 18 березня 2013 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 272, ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 отримав у дар, ? частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.189).
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 22 січня 2014 року, рішення суду першої інстанції від 26 березня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.22-23).
Згідно п.61 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року №20/5, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності ( (довірчої власності) на вказане майно та, у передбачених законодавством випадках, документи, що підтверджують державну реєєстатцію прав на це майно в осіб, які його відчужують.
Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», відповідно до ст.215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлення ч.ч.1,2,3,5 ст.203 ЦК України.
Згідно з ч.3 ст.215 Цивільного Кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ст.317 ЦК України власнику належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника і місцезнаходження майна. Власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії у відповідності із законом. Право власності являється непорушним, що встановлено ст.321 ЦК України. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини 1 ст. 41 Конституції України, статті 319, частини 1 ст. 658 ЦК України правом розпоряджання майном наділено виключно його власника.
Беручи до уваги ту обставину, що ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру з порушенням правової процедури, то її відчуження на користь іншої особи (ОСОБА_3.) необхідно вважати протиправним, а сам договір - таким, що вчинений з порушенням актів цивільного законодавства.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що угоду, яка оспорюється, не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону та її слід визнати недійсною з моменту її вчинення.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволені, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені ним при подачі позову у виді: судового збору - у розмірі 229,4 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 10, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 216, 229, 236 ЦК України,
в и р і ш и в:
Позовну заяву ОСОБА_1, - задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування ? частки квартири АДРЕСА_1, укладеного укладений 18 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 272.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати у виді судового збору у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.
Копію заочного рішення надіслати відповідачам не пізніше трьох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд у строки та в порядку згідно статей 294, 296 ЦПК України.
Суддя: