ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2014 Справа № 5002-28/ 4551-2012
За позовом Заступника прокурора м. Феодосії
до відповідача Щебетівської селищної ради
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до відповідача Міжміського управління Держземагентства у місті Судаку та місті Феодосії Автономної Республіки Крим
про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та спонукання до виконання певних дій.
Суддя С.І. Чонгова
Представники:
Прокурор Провотар Т.В., посвідчення від 11.12.2012 № 013906, старший прокурор відділу прокуратури м. Сімферополя;
Від відповідача 1. не з'явився;
Від відповідача 2. ОСОБА_5, довіреність № б/н від 28.01.2014, представник;
Від відповідача 3. не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора м. Феодосії звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Щебетівської селищної ради; Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Відділу Держкомзему про визнання недійсним та скасування рішення Щебетівської селищної ради № 219 від 18.10.2001; визнання недійсним договору оренди землі від 05.06.2002, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі № 20 від 06.06.2002, про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 повернути Щебетівській селищній раді земельну ділянку, загальною площею 0,0120 га, вартістю 117209,30 грн. та зобов'язання Відділу Держкомзему в м. Феодосії Автономної Республіки Крим скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди землі від 05.06.2002, укладеного між Щебетівською селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, зареєстрованого 06.06.2002 за № 20 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі та про внесення зміни до Поземельної книги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення положення генерального плану будівництва та благоустрою набережної смт. Курортне, пункту 10.17. ДБН 360-92**, а також функціонального призначення об'єкту, проект відведення земельної ділянки був розроблений для будівництва та обслуговування кафе, а не для розміщення тимчасового об'єкту. Недодержання цього порядку при наданні землі призвело до порушення вимог статей 88, 90 Водного кодексу України. Згідно проекту відведення земельна ділянка розташована у 100-метровій санітарної зоні Чорного моря, з обмеженнями по використанню. Таким чином, прокурор вважає, що розташування земельної ділянки ПП ОСОБА_3 на вказаній території для визначених цілей не відповідає вимогам законодавства, що відповідно до частини 1 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання як рішення органу місцевого самоврядування так й правочину недійсним.
При попередньому розгляді справи, ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2013 замінено відповідача - Відділ Держкомзему в м. Феодосії на його правонаступника - Міжміське управління Держземагенства у місту Судак та місті Феодосія Автономної Республіки Крим.
У процесі попереднього розгляду справи відповідачем - ФОП ОСОБА_3 до матеріалів справи був наданий відзив на позовну заяву, у якому відповідач вимоги позову не визнає, просить застосувати строки позовної давності та відмовити прокурору у задоволені позову.
25.02.2013 від Щебетівської селищної ради надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає позовні вимоги у повному.
17.05.2013 від Прокуратури м. Феодосія надійшли письмові пояснення щодо незастосування строків позовної давності, і яких прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання представника ФОП ОСОБА_3 про застосування строків позовної давності.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2013 у задоволенні позову Заступника прокурора м. Феодосії до Щебетівської селищної ради, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Міжміського управління Дерземагентства у м. м. Судаку та Феодосії Автономної Республіки Крим про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та спонукання до виконання певних дій відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 рішення Господарського суду Автономної Республіки від 24.05.2013 залишено без змін, апеляційні скарги Заступника прокурора міста Феодосії та Заступника прокурора міста Сімферополя залишено без задоволення.
Постановою Вищого Господарського суду України від 17.12.2013 касаційна скарга задоволена частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2013 скасовано, справа передана на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2014 справу № 5002-24/4551-2012 прийнято до провадження суддею Господарського суду Автономної Республіки Крим С.І. Чонговою та справу призначено до розгляду.
27.01.2014 прокуратурою міста Сімферополя до матеріалів справи були надані пояснення за вих. № 1вих/14 від 27.01.2014, у яких прокурор просить позов задовольнити у повному обсязі (том 3 а. с. 30).
08 лютого 2014 року до Господарського суду Автономної Республіки Крим поштою від прокуратури м. Феодосія надійшли пояснення за вих. № 83-99вих від 23.01.2014, у яких прокурор просить позов задовольнити (а. с. 40 том 3).
03 березня 2014 року відповідачем - ФОП ОСОБА_3 до матеріалів справи було надано клопотання про застосування строку позовної давності за вих. № б/н від 03.03.2014 (том 3 а. с. 51).
Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача (Щебетівської селищної ради) у судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, не надав.
Представник відповідача (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3) у судове засідання з'явився, проти позову заперечував.
Представник відповідача (Міжміського управління Держземагентства у місті Судаку та місті Феодосії Автономної Республіки Крим) у судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень не надав.
Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідачів (Щебетівської селищної ради та Міжміського управління Держземагентства у місті Судаку та місті Феодосії Автономної Республіки Крим) виходячи з наступного.
Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.
Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.
До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Тобто, у відповідачів (Щебетівської селищної ради та Міжміського управління Держземагентства у місті Судаку та місті Феодосії Автономної Республіки Крим) був час для надання документів, необхідних за їх думкою для розгляду справи по суті.
Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів (Щебетівської селищної ради та Міжміського управління Держземагентства у місті Судаку та місті Феодосії Автономної Республіки Крим), оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.
У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши висновок прокурора, пояснення та заперечення представника відповідача - ФОП ОСОБА_3, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Щебетівської селищної ради № 219 від 18.10.2001 затверджено проект відводу по землеустрою про надання земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Феодосія, смт. Курортне (у гирлі річки Отузка), кадастровий номер 0111645200:00:00:027, площею 0,0120 га, в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування кафе.
На підставі вказаного рішення між Щебетівською селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладений договір оренди земельної ділянки від 05.06.2002, загальною площею 0,0120 га, який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 20 від 06.06.2002.
Як вважає прокурор, вказане рішення та укладений на підставі даного рішення договір оренди землі, суперечать вимогам статті 64 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), статті 39 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття та укладення спірного рішення і договору), та статті 90 Водного кодексу України.
Так, відповідно до статті 64 Земельного кодексу України (редакції 1990 року) використання земель селища міського типу здійснюється відповідно до проектів планування та забудови селища міського типу і планів земельно-господарського устрою території.
Згідно зі статтею 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Генеральним планом будівництва та благоустрою набережної, у смт. Курортне, розробленим на виконання розпорядження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим «Про заходи щодо посилення державного контролю за використанням прибережної захисної смуги Чорного та Азовського морів» від 12.01.1999 № 11-р, та погодженого Міністром архітектури та будівельної політики Автономної Республіки Крим від 15.08.1999, передбачено на місці розташування кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» ФОП ОСОБА_3 розміщення літнього бару в збірних конструкціях.
Зазначений генеральний план будівництва та благоустрою набережної у смт. Курортне погоджений висновком державної екологічної експертизи Рескомприроди Автономної Республіки Крим від 17.06.1999 з урахуванням того, що ділянка, на якій розташовано кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» ФОП ОСОБА_3, може використовуватися тільки під літню площадку для розміщення об'єктів сезонного призначення із збірно-розбірних конструкцій.
Рішенням Щебетівської селищної ради «Про затвердження проекту забудови прибережної зони смт. Курортне (район гирла річки Огузка)» від 14.03.2000 № 253 затверджено проект забудови прибережної зони смт. Курортне (район гирла річки Отузка). Відповідно до пункту 2 спірного рішення Щебетівської селищної ради № 253 від 14.03.2000 забудова повинна вестись у відповідності із затвердженим генпланом з подальшим відведенням землі згідно Земельного кодексу України.
Керуючись вказаним генеральним планом будівництва та благоустрою набережної у смт. Курортне та діючим законодавством Щебетівською селищною радою рішенням «Про надання земельної ділянки ПП ОСОБА_3» від 28.02.2001 № 26 надано дозвіл ПП ОСОБА_3 на надання земельної ділянки площею 0,0120 га для організації кафе в прибережній зоні АДРЕСА_1 згідно генплану забудови курортно-прибережної зони.
Пунктом 2 розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим «Про заходи щодо посилення державного контролю за використанням прибережної захисної смуги Чорного та Азовського морів» від 12.01.1999 № 11-р передбачено, що рішення про виділення земельних ділянок, укладанні договорів оренди та розміщенні об'єктів приймати в суворій відповідності до затвердженої містобудівної документації та за наявності проекту відведення земельної ділянки.
Водночас в порушення вимог вищевказаного законодавства та пункту 2 розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим «Про заходи щодо посилення державного контролю за використанням прибережної захисної смуги Чорного та Азовського морів» від 12.01.1999 № 11-р, розпорядженням голови Щебетівської селищної ради № 147 від 13.07.2001 надано дозвіл ПП ОСОБА_3 на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки у смт. Курортне (у гирлі річки Отузка) площею 0,0120 га під будівництво та обслуговування кафе.
Висновком Держекологічної інспекції по м. Феодосії № 15/ф-261 від 25.07.2001 узгоджений вибір земельної ділянки ПП ОСОБА_3 площею 0,0120 га під розміщення сезонного кафе-бару згідно затвердженого генплану.
Висновком управління архітектури та містобудування Феодосійського міськвиконкому про можливість закріплення земельної ділянки № 698 від 17.07.2001 визначено, що ділянка, яка відводиться в оренду ОСОБА_3 у смт. Курортне, може використовуватися тільки під будівництво кафе в збірно-розбірних конструкціях. Обмеження щодо використання ділянки регламентуються функціональним призначенням об'єкта та пунктом 10.17 ДБН 360-92 **.
Однак, в порушення вищевказаних вимог законодавства, генерального плану будівництва та благоустрою набережної у смт. Курортне та висновків природоохоронних органів, органу містобудування та архітектури проект відводу земельної ділянки ПП ОСОБА_3 площею 0,0120 га у смт. Курортне розроблено для будівництва та обслуговування кафе, а не розміщення тимчасового об'єкту.
Крім того, рішенням Щебетівської селищної ради № 219 від 18.10.2001 затверджено вказаний проект відводу земельної ділянки у смт. Курортне ПП ОСОБА_3 для будівництва кафе також без урахування обмежень, зазначених у вищевказаних висновках, щодо функціонального використання земельної ділянки.
05 червня 2002 року на підставі даного рішення був укладений нотаріально посвідчений договір між Щебетівською селищною радою м. Феодосії Автономної Республіки Крим (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) про оренду вказаної земельної ділянки.
За умовами вказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає у термінове, платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку (кадастровий номер 0111645200:00:00:027), розташовану в АР Крим, м. Феодосії, селищі Курортному, площею 0,0120 га (пункт 1 договору).
Строк дії договору оренди - 25 років, з моменту його державної реєстрації (пункт 2 договору).
Державна реєстрація договору була здійснена 06.06.2002, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 20.
Тобто, строк дії спірного договору встановлений з 06.06.2002 по 06.06.2027.
Недодержання зазначеного порядку при наданні землі призвело до порушення вимог статей 88, 90 Водного кодексу України, згідно з якими з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності на відстані двох кілометрів від урізу води морів встановлюється прибережна захисна смуга, яка входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватись : лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.
Відповідно до пункту 5.28 ДБН 360-92 в приморських курортах підлягає охороні зона суворого режиму (перша зона санохорони), яка включає прибережну смугу моря, пляжі та прилеглих до пляжів територій, шириною не більше 100 метрів, яка повинна, використовуватись переважно для організації зелених насаджень загального користування, набережних, бульварів, скверів, кліматолікувальних закладів, спортивних та дитячих майданчиків.
Згідно статті 78 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття спірного рішення), зони охорони встановлюються навколо водойм, водних джерел і гідротехнічних споруд для виконання комплексу санітарних, протиерозійних заходів і створення захисних лісонасаджень з метою збереження і поліпшення водних ресурсів.
Відповідно до ст. 85 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) порядок надання земель водного фонду у користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
Статтею 19 Земельного кодексу України врегульовано, що сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ.
Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.
Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.
До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали.
Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.
Водночас, на землях водного фонду забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню (частина 1 статті 79 Земельного кодексу України).
Частиною 4 статті 88 Водного кодексу України (в редакції на момент прийняття рішення) передбачено, що - у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.
Відповідно до статті 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Стаття 90 Водного кодексу України встановлює, що - прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.
У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: 1) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів; 2) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; 3) влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу; 4) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.
Згідно статті 87 Водного кодексу України, зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.
Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.
За змістом пункту 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 за № 486 (в редакції на момент прийняття спірного рішення) розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.
Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами охорони навколишнього природного середовища, земельних ресурсів, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 № 1331 «Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних» - смт. Курортне м. Феодосія є курортом, тому до нього повинні застосовуватись норми спеціального Закону України «Про курорти», яким визначені зони санітарної охорони курортів з метою збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобіганню забрудненню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів. З цією метою в межах курорту встановлюється округ санітарної охорони.
За нормами частини 1 статті 31 Закону України «Про курорти» (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) передбачено, що пляжі, а також, прибережна смуга моря і прилегла до пляжів територія шириною не менше 100 метрів є першою зоною санітарної охорони.
На території першої зони (зони суворого режиму) дозволяєтьсяпровадити діяльність, пов'язану з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обґрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної та екологічної експертиз виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали (частина 3 статті 31 Закону).
Зазначені норми Закону України «Про курорти» узгоджуються зі ст. ст. 88, 90 Водного кодексу України, згідно яких з метою охорони поверхневих вод уздовж морів та навколо морських заток і лиманів в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від узрізу води, Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.
Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм, має місце пряма заборона щодо виділення земельних ділянок у прибережних захисних смугах під розміщення споруд, що не відповідають встановленим режимам господарювання.
Сторони не надали документів землевпорядної документації на прибережну захисну смугу щодо спірної земельної ділянки.
Згідно пункту 10.17 ДБН 360-92** у водоохоронних зонах, прибережних смугах у межах територій міських і сільських поселень допускається за погодженням із органами охорони природи розміщення окремих об'єктів виробничої та соціальної сфери, обладнаних централізованою каналізацією.
Відповідно проекту відводу - земельна ділянка відведена ПП ОСОБА_3 площею 10,0120 га розташована у 100-метровій санітарній зоні Чорного моря, з обмеженнями по використанню регламентованими пунктом 10.17 ДБН 360-92**.
Таким чином розташування земельної ділянки ПП ОСОБА_3 на вказаній території для визначених у спірних рішенні та договорі цілей не відповідає вимогам законодавства.
Зважаючи на те, що незаконне рішення Щебетівської селищної ради № 219 від 18.10.2001 «Про затвердження проекту відводу та наданню земельної ділянки у смт. Курортне ПП ОСОБА_3 для будівництва кафе» є підставою для укладення відповідного договору оренди земельної ділянки від 05.06.2002, який також підлягає визнанню недійсним. У спірному договорі оренди землі від 05.06.2002 використання земельної ділянки не відповідає вимогам визначеним у вищевказаних матеріалах землеустрою.
Порушення вказаних норм законодавства відповідно до частини 1 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним.
Захист інтересів держави у вказаному випадку відповідно до пунктів 2, 10 частини 2 статті 16, статті 21 Цивільного кодексу підлягає шляхом визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування та укладеного на його підставі правочину.
Як вказує позивач - про незаконність оскаржуваних правочинів прокуратурі м. Феодосія стало відомо під час розгляду справи за позовною заявою до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах КРП «Протизсувне управління» до відповідача ФОП ОСОБА_3 про знесення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», який пред'явлено 14.06.2011, що є поважною причиною пропущення строку на пред'явлення цього позову.
Позовні вимоги до Відділу Держкомзему у м. Феодосія Автономної Республіки Крим щодо зобов'язання скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди землі в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі та внести зміни до Поземельної книги також підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Таким чином, договір оренди земельної ділянки вважається укладеним або розірваним з моменту його державної реєстрації.
Нормами чинного законодавства України, зокрема Тимчасовим порядком ведення земельного реєстру земель, затвердженим наказом Держкомзему від ,02.07.2003. за № 174, не визначено чіткого порядку внесення відповідних записів щодо скасування державної реєстрації договорів оренди землі до Книги реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Однак, відповідно до частини 2 статті 202 Земельного кодексу України, державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
При цьому Поземельна книга - це документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, і містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) земельної ділянки і формується за допомогою автоматизованої системи Державного земельного кадастру.
З чого можна зробити висновок відносно того, що скасування державної реєстрації права на оренду землі можливе шляхом внесення відповідних записів до поземельної книги та відомості до автоматизованої системи Державного земельного кадастру.
З урахуванням вищевикладеного, та того, що саме з моменту державної реєстрації розірвання договору оренди землі спірний договір оренди припинить свою дію, вимоги про анулювання запису про реєстрацію договору оренди землі ґрунтуються на вимогах законодавства.
Згідно статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що у істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.
Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21.09.2011 у справі № 22-ц/091/1466/2011 скасовано рішення Феодосійського міського суду від 05.05.2006 у справі № 2-1644/06 та ухвалено по справі нове рішення, яким відмовлено у задоволені позову ОСОБА_3 до Щебетівської селищної ради про визнання права власності на кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, та про зобов'язання Щебетівської селищної ради прийняти об'єкт в експлуатацію.
Апеляційним судом Автономної Республіки Крим встановлено, що кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» побудовано ОСОБА_3 самовільно та судом першої інстанції не встановлена відповідність зазначеної самочинної будівлі вимогам будівельних, протипожежних та санітарних норм. У висновку Державного проектно-дослідного інституту зазначено, що для подальшої експлуатації будівлі необхідно посилення стін підсобних приміщень та облаштування вентиляційних каналів.
Водночас, проведення будівельних робіт у частині посилення стін неможливо у зв'язку з тим, що зазначені будівельні роботи будуть порушувати вищезазначені вимоги земельного та природоохоронного режиму.
При таких обставинах суд дійшов висновку, що вимоги прокурора підлягають задоволенню.
В судовому засіданні 18.03.2014 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 20.03.2014.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсним рішення Щебетівської селищної ради № 219 від 18.10.2001.
Визнати недійсним договір оренди землі від 05.06.2002 зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 20 від 06.06.2002 року.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 повернути Щебетівській селищній раді земельну ділянку кадастровий номер 0111645200:00:00:027, загальною площею 0,0120 га, розташовану за адресою: АРК, м. Феодосія, смт. Курортне (район гирла річки Отузка), вартістю 117209,30 грн.
Зобов'язати Міжміське управління Держземагентства у місті Судаку та місті Феодосії Автономної Республіки Крим скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди землі від 05.06.2002, укладеного між Щебетівською селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, зареєстрований 06.06.2002 за № 20 в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі та її внести зміни до Поземельної книги.
Суддя С.І. Чонгова