ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2014 року Справа №801/1105/14
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі:
головуючого судді - Кисельової О.М., при секретарі Слабун О.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Бахчисарайської державної податкової служби АР Крим
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2012 року №0082531730.
Позов мотивовано безпідставністю нарахування податкового зобов'язання за платежем: плата за землю фізичних осіб у розмірі 7040,51 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем принципів рівності та соціальної справедливості, а саме: недоданням до податкового повідомлення-рішення розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій та неврахуванням, при винесенні податкового повідомлення-рішення, платоспроможності позивача.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов з підстав, які в ньому вказано, доповнивши, що позивач користується земельними ділянками, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення, що не було враховано відповідачем при розрахунку плати за землю.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином і своєчасно, надіслав до суду письмові заперечення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та представника позивача, оцінивши наявні у справі докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
21.08.2012 року ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0082531730, в якому позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: плата за землю фізичних осіб (а.с. 3).
Як зазначено у письмових запереченнях відповідача, підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення стали: лист Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної доументації" (КРП "СМБРТД") від 24.05.2012 року №331 та лист Верхоріченської сільської ради від 06.08.2012 року №463/025.
Зазначені листи відповідачем не було надано суду.
Згідно до наданих до заперечень відповідачем листів Верхоріченської сільської ради № 955 від 05.11.2013 року, №824 від 19.098.2013 року, нправлених на адресу відповідача, за позивачем зареєстровано право власності на об'єкти нерухомості:
- 01.10.2007 року - нежитлові будівлі контори (контора, бомбосховище), розташовані за адресою: АДРЕСА_1;
- 05.10.2009 року - нежитлові будівлі автогаражу (2-х поверхова будівля диспетчерських, майстерні, автомобільні бокси, навіси для автомобілів, прохідна, приміщення охоронця, тощо), розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Площа земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі гаража становить 0,6200 га; площа земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі контори становить 0,1212 га.
Вартість 1 кв.м. земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості позивача складає: нежитлові будівлі контори - вартість 1 кв.м. складає - 111,45 грн., а вартість 1 кв.м. земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі гаражу складає 91,77 грн.; земельні ділянки використовуються без правовстановлюючих документів
Як слідує з письмових заперечень відповідача, на підставі наведених даних та враховуючи Рішення 3-ї сесії 6-го скликання Верхоріченської сільської ради від 10.01.2011 року №65 про затвердженя технічної документації по нормативній грошовій оцінки земель в межах села Верхоріченської сільської ради, відповідачем було розраховано суму земельного податку на 2013 рік в розмірі 7039,74 грн.: 1350,00 грн. - за земельну ділянку площею 0,1212 га, на якій розташовані нежитлові будівлі контори (0,1212 х 11,45 грн. х 1%); та 5689,74 грн. - за земельну ділянку площею 0,62 га, на якій розташовані нежитлові будівлі гаражу (0,62 га х 91,77 грн. х 1%).
Окремого розрахунку донарахованої позивачу суми відповідач суду не надав.
Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.
При винесенні спірного рішення відповідач керувався пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 розділу ІІ та п. 287.6 ст. 287 розділу XIII Податкового кодексу України.
Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Зі змісту наведеної норми вбачається обов'язка умова для визначення строку сплати земельного податку - перехід права власності на будівлю, споруду (їх частину). При цьому з огляду на статтю 58 Конституції України такий перехід права власності для застосування нового положення п.287.6 ПКУ має відбутися після набрання чинності Податковим кодексом України (тобто після 01.01.2011 року).
З матеріалів справи вбачається, що за позивачем 12.12.2011 року було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав Кримського республіканського підприємства «Сімфіропольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації(а.с.50).
01.10.2007 року за позивачем було зареєстроване право власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав Кримського республіканського підприємства «Сімфіропольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації(а.с.67).
Отже, позивач є власником нерухомого майна, стосовно земельних ділянок на яких воно знаходиться, відповідачем було розраховано суму земельного податку за 2012 рік, виходячи з даних щодо належних позивачу нежитлових приміщень на праві власності, площі земельної ділянки, на якій розташовані ці нежитлові будівлі, рішення 3-ї сесії 6-го скликання Верхоріченської сільської ради від 10.01.2011 року №65 про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінки земель в межах села Верхоріченської сільської ради
Згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42 Податкового кодексу України).
У частині 2 статті 15 Закону України "Про державний земельний кадастр" від 07.07.2011 року №3613-VI зазначено, що Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30
цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відтак, підставою для нарахування позивачу податку на землю є занесення позивача до земельного кадастру у якості власника земельної ділянки чи землекористувача, що можливо лише за наявністю акту постійного користування земельною ділянкою або договору оренди.
Як вбачається з позову і встановлено в судових засіданнях, позивач не заперечував свого обов'язку щодо сплати земельного податку, і крім того, він його сплачував, починаючи з 2010 року на підставі укладених ним з Верхоріченської сільською радою угод про внесення оплати за використання земельних ділянок в комерційних цілях без правоустановчих документів, в яких було встановлено ставку земельного податку 2,59 грн. 1 сотка, що підтверджується даними рішеннями та квитанціями про сплату податкових платежів (а.с. 65, 84-87).
Враховуючи, що податок за земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди (їх частини),що перейшли у власність іншої особи, з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, то відповідачем при розрахунку позивачу земельного податку, відповідно до даних державного земельного кадастру, не було враховано відомості про їх цільове призначення.
За встановлених обставин, незважаючи на відсутність у позивача правоустановчих документів на земельну ділянку, оскільки, як позивач міг не вчиняти відповідні дії щодо отримання цих документів, так і орган місцевого самоврядування створювати перешкоди з цього приводу, то за умови переходу права власності на споруди, які розташовані на земельних ділянках, з прибудинковою територією, позивач користується цими земельними ділянками, і він зобов'язаний слачувати податок за земельні ділянки.
Проте, відповідач, як контролюючий орган, самостійно визначаючи, при наявності підстав, суму грошових зобов'язань, повинен діяти з урахуванням усіх встановлених Податковим кодексом України вимог до сплати такого загальнодержавного податку, як плата за землю. Чого в даному випадку не було дотримано.
За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення -рішення визнається судом протиправним та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивачем та представником позивача заявлено клопотання про відшкодування витрат, пов'язаних з переїздом до місця проведення судового засідання.
Визначені такі судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача з наступних підстав. Згідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Статтею 87 КАС України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Згідно до статті 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, за змістом даної статті встановлено, які саме витрати у разі переїзду до іншого населеного пункту сплачуються іншою стороною стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень.
До таких витрат не віднесено кошти на оплату палива для заправки автомобіля, який було використано для прибуття до суду.
Таким чином, понесені позивачем витрати не відносяться до судових витрат визначених Кодексом адміністративного судочинства України, тому не підлягають стягненню на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС від 21.08.2012 року №0082531730.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кисельова О.М.