Номер справи 703/6231/13-к

1-кп/703/26/14

У Х В А Л А

20 березня 2014 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Васильківської Т.В.

суддів Прилуцького В.О.

Овсієнка В.В.

при секретарі Палієві В.М.

з участю прокурора Пашковського Д.П.

захисника ОСОБА_2

та обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12012250230000190, про обвинувачення ОСОБА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2014 року, за клопотання прокурора, що підтримує обвинувачення в суді на адресу прокуратури Черкаської області було направлено ухвалу суду, якою відповідно до вимог ч.3 ст. 333 КПК України прокурору Черкаської області в термін до 20 лютого 2014 року було доручено виконати слідчі дії для перевірки заяв обвинуваченого ОСОБА_3 та засудженого свідка ОСОБА_4 за їх заявами щодо фактів жорстокого поводження та катування під час досудового слідства.

Після надходження матеріалів судового доручення, прокурор звернувся з клопотанням про повторне направлення вказаної ухвали до прокуратури Черкаської області, як такої, що не виконана належним чином.

Учасники судового розгляду підтримали заявлене клопотання.

Суд, дослідивши матеріали перевірки за ухвалою суду, приходить до наступних висновків.

7 березня 2014 року на адресу суду надійшли матеріали перевірки, з яких вбачається, що, відповідно до вимог КПК України ефективне розслідування за фактами викладеними в ухвалі суду від 17 січня 2014 року проведено не було. Так, замість внесення до ЄРДР відомостей про злочин та проведення розслідування із прийняттям законного та обґрунтованого процесуального рішення, прокуратура направила зазначену ухвалу для проведення службової перевірки, результати якої були направлені до суду.

З висновку службової перевірки від 21 лютого 2014 року вбачається, що вона проведена формально і під час цієї перевірки опитані лише працівників міліції, дії яких підлягали перевірці. Не встановлено та не проведено опитування інших осіб, які б могли підтвердити чи спростувати інформацію про наявність ознак фізичного чи психологічного тиску на ОСОБА_4 і ОСОБА_3 під час їх перебування в ІТТ Смілянського МВ УМВС; не опитані самі ОСОБА_4 і ОСОБА_3, та відсутні будь-які відомості про те, що їх показання надані в суді (аудіо- та відео- запис яких було направлено разом з ухвалою) були яким-небудь чином прийняті до уваги; відсутні будь-які підтвердження намагання отримати та проаналізувати медичну документацію за місцем їх тримання під вартою, тобто не докладено адекватних, добросовісних зусиль, необхідних для встановлення об'єктивних доказів, які б могли підтвердити чи спростувати інформацію на яку посилаються ОСОБА_4 і ОСОБА_3.

Така практика розслідування фактів жорстокого поводження із затриманими відповідно до позиції Європейського суду з прав людини визнана неефективною, і це відображено в рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України».

Отже, на думку суду, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а ухвала від 17 січня 2014 року повторному направленню до прокуратури Черкаської області для належного виконання, із встановленням місячного терміну такого виконання, тобто до 21 квітня 2014 року.

Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Завершити дане кримінальне провадження до закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого не можливо, з наведених вище підстав.

Обговоривши в судовому засіданні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, заслухавши думку прокурора, який наполягав на продовженні строку тримання під вартою, вислухавши думку захисника та самого обвинуваченого які вважають за можливе змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на особисту поруку, суд приходить до наступного.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання передбачене законом, ризики, визначені ст.177 КПК України, що були враховані при обранні йому запобіжного заходу, продовжують існувати, а тому суд приходить до висновку про доцільність продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим запобіжний захід який закінчується 27 березня 2014 року слід продовжити ще на два місяці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 333, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Направити повторно прокурору Черкаської області ухвалу від 17 січня 2014 року для виконання, визначивши термін виконання ухвали до 21 квітня 2014 року.

Копію ухвали направити Генеральному прокурору України для здійснення контролю за її виконанням.

Судовий розгляд відкласти на 22 квітня 2014 року о 10 год.

Продовжити ОСОБА_3, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 15, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою на два місяці, тобто до 27 тавня 2014 року.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. В. Васильківська

Суддя В.О.Прилуцький

Суддя В.В.Овсієнко