Справа № 413/7611/13-ц
Провадження № 2/413/143/14
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09 січня 2014 року Краснолуцький міський суд Луганської області
у складі: головуючого - судді Бондарь В.А.,
при секретарі Шульга Н.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Красний Луч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Донбасантрацит» про включення до списків вуглеотримувачів,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з дійсним позовом і в його обґрунтування пояснив, що з 23.06.1969 року він перебував у трудових відносинах з Шахтоуправлінням № 160 на посаді учня насипника - відкатника з повним робочим днем під землею, з 14.08.1972 року по 06.12.1972 року він перебував у трудових відносинах з Шахтоуправлінням № 160 на посаді підземного машиніста шахтних машин та механізмів та гірничо - робочим очисного забою з повним робочим днем під землею, з 25.12.1972 року по 14.07.1973 року він перебував у трудових відносинах з Шахтоуправлінням «Знамя комунізму» на посаді учня прохідника та прохідником з повним робочим днем під землею, з 22.04.1974 року по 20.10.1979 року він перебував у трудових відносинах з Краснолуцькою партією шахтної геологорозвідки з повним робочим днем під землею, з 19.02.1979 року по 14.08.1983 року він перебував у трудових відносинах з Шахтоуправлінням «Знамя комунізму» на посаді прохідника з повним робочим днем під землею, з 05.04.1984 року по 02.08.1985 року він перебував у трудових відносинах Шахтоуправлінням «Алмазне» на посаді прохідника з повним робочим днем під землею. 10.10.2000 року він був прийнятий на гірничо - збагачувальну фабрику «Міусинська» на посаду водія. З 18.10.2000 року йому була призначена пенсія за віком по списку № 1. 10.05.2001 року він був звільнений з гірничо - збагачувальної фабрики «Міусинська». 02.09.2013 року він звернувся до відповідача з заявою про вивезення йому побутового вугілля, але відповідач надав відповідь від 12.11.2013 року з відмовою. Тому позивач звернувся до суду та просить зобов'язати відповідача включити його в списки вуглеотримувачів з другого півріччя 2013 року.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав аналогічні позову пояснення і просить їх задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав і суду пояснив, що згідно із ч.7 ст.43 Гірничого закону України, п.12.10.7 Галузевої угоди: «Безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі: на підземних роботах чоловіки не менше 10 років, жінки - 7,5 років; на роботах, пов'язаних з підземними умовами, чоловіки - не менше 15 років, жінки 12,5 років; на роботах у технологічному ланцюжку і на поверхні діючих і тих, що будуються, шахт, розрізів, збагачувальних і брикетних фабриках, в шахтовуглебудівельних підприємствах чоловіки не менше 20 років, жінки - 15 років. А відповідно до п.12.10.8: «Ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим підприємством, з якого вони вийшли на пенсію. На підприємствах, що ліквідуються, забезпечення працівників побутовим паливом здійснюються за рахунок бюджетних коштів». При зверненні із заявою до підприємства позивач надала копію витягу своєї трудової книжки. Відповідно до запису у трудовій книжки, позивач ОСОБА_1 відпрацював у вугледобувній галузі понад 13 років на підземних роботах, але на пенсію пішов не з ГЗФ «Міусинська», а з досягненням відповідного підземного стажу у вугільній галузі. На момент влаштування на роботу до ГЗФ «Міусинська», згідно запису у трудовій книжки 10.10.2000 року у позивача вже був відповідний підземний стаж 13 років 27 днів, відповідач вважає, що останнім місцем роботи позивача з досягненням відповідного підземного стажу роботі було Шахтоуправління «Знамя комунізму» та Шахтоуправління «Алмазне». На момент призначення пенсії по списку №1 - 18.10.2000 року позивач відпрацював на ГЗХФ «Міусинська» тільки 8 днів. Крім того у трудовій книжки позивача не має жодного запису по виходу на пенсію, так як відповідний підземний стаж роботи він заробив ще у 1983-1985 роках, працюючи на Шахтоуправління «Знамя комунізму» та Шахтоуправління «Алмазне».. Таким чином, у ДП «Донбасантрацит» відсутні правові підстави для забезпечення ОСОБА_1 побутовим паливом на підставі Галузевої угоди п.12.10., ст.ст.43,48 Гірничого Закону, де пенсіонери забезпечуються безоплатним побутовим паливом тільки з того підприємства, з якого вийшли на пенсію, оскільки відповідного запису у трудовій книжки позивача, що він вийшов на пенсію з ГЗФ «Міусинска» не має, і, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити повністю за необґрунтованістю.
Суд, вислухавши сторони, перевіривши письмові матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій не залежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків за ст.11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.
Так судом встановлено, що згідно із записами у трудовій книжки позивача ОСОБА_1 убачається що з 1969 року по 2001 рік позивач відпрацював у вугледобувній галузі 13 років 27 днів. Як убачається із запису трудової книжки 10.10.2000 року позивач був прийнятий на гірничо - збагачувальну фабрику «Міусинська» на посаду водія. З 18.10.2000 року йому була призначена пенсія за віком по списку № 1. 10.05.2001 року він був звільнений з гірничо - збагачувальної фабрики «Міусинська».
На час роботи на ГЗФ «Міусинска» позивачу було підприємством оформлено документи на отримання пенсії і згідно з довідкою Пенсійного фонду України в м.Красний Луч №8965/02-1/05 від 30.12.2013 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Красному Лучі та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1, на час призначення пенсії він працював на ГЗФ «Міусинська» ДП ДХК «Добасантрацит» у якості водія.
Як убачається з довідки від 15.11.2013 року, виданої квартальним комітетом №86 ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 і на підставі ст.43 Гірничого Закону України користується правом на отримання безоплатного побутового палива, оскільки має пічне опалення.
Після звільнення з на ГЗФ «Міусинська» ДП ДХК «Добасантрацит» 10.05.20001 року позивачу було відмовлено у включення її в списки вуглеотримувачів та у забезпечені побутовим вугіллям.
На письмове звернення ОСОБА_1 від 12.11.2013 року вих. № 1-1/2239 щодо забезпечення вугіллям на побутові потреби, відповідачем надіслано письмову відповідь, що позивач не має права на забезпечення вугіллям на підставі Гірничого закону України, та п.12.10.9 Галузевої Угоди
Згідно ч.7 ст.43 Гірничого Закону України підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, категоріям осіб, у тому числі працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств.
Згідно діючого законодавства України колективний договір - це локальний нормативно-правовий акт, який регулює на підприємстві трудові відносини, виробничі та соціально-економічні відносини між власником та робітниками підприємства. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів (ст.ст.10, 11 КЗпП України).
Згідно зі ст.9 Закону України "Про колективні договори і угоди" положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Відповідно до п.12.10 Галузевої Угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001р. з доповненнями та змінами, безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на будинок або квартиру.
Відповідно до п.12.10.8 Галузевої угоди "Ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим підприємством, з якого вони вийшли на пенсію. На підприємствах, що ліквідуються, забезпечення працівників побутовим паливом здійснюється за рахунок бюджетних коштів".
У п.12.10.7 Галузевої угоди зазначено, що безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, і залежно від того, з якого підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі: підземних роботах чоловіки не менше 10 років, жінки - 7,5 років; на роботах, пов'язаних з підземними умовами, чоловіки - не менше 15 років, жінки - 12,5 років, на роботах у технологічному ланцюжку і на поверхні діючих і тих, що будуються, шахт, зрізів, збагачувальних і брикетних фабриках, в шахтовуглебудівельних підприємствах: чоловіки - не менше 20 років, жінки - 15 років. Відповідно до п.12.10.8 Галузевої угоди «Ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим підприємством, з якого вони вийшли на пенсію».
Як вбачається з п.12.10.7 Галузевої угоди безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів-жінок, які відпрацювали в галузі на роботах у технологічному ланцюжку і на поверхні діючих і тих, що будуються, шахт, зрізів, збагачувальних і брикетних фабриках, в шахтовуглебудівельних підприємствах 15 років.
Згідно до трудової книжки, позивач відпрацював у вугільній промисловості понад 15 років.
Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилюється, як на підставу свої вимог або заперечень, при цьому суд створив усі умови для змагального процесу, роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки.
Суд не може взяти до уваги посилення представника відповідача на те, що позивач не скористався своїм правом на забезпечення побутовим паливом у 1983-1985 роках, оскільки це суперечить вимогам ст.43 Гірничого Закону України, п.12.10.7 Галузевої угоди, колективному договору.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
У відповідності до Закону України «Про судовий збір» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 06.10.2011р. № 3828-VI, від 22.12.2011р. № 4212-VI, від 23.12.2011р. № 4289-VI при подачі позовної заяви майнового характеру ставки судового збору встановлюються у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 243,60 грн.
Оскільки при подачі позову позивач звільнена від сплати судового збору, позовні вимоги позивача задоволені, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Керуючись ст.ст. 4,10,11,15, 58,59, 60-64, 79,88, 209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.3 КЗпП України, ст.ст.43, 48 Гірничого закону України, Галузевою Угодою між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 року з доповненнями та змінами, Законом України «Про колективні договори і угоди», суд -
В и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донбасантрацит» про включення до списків вуглеотримувачів побутового палива задовольнити.
Зобов'язати Державне підприємство «Донбасантрацит» включити ОСОБА_1 у списки вуглеотримувачів побутового палива з ІІ півріччя 2013 року.
Стягнути з Державне підприємство «Донбасантрацит» на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Апеляційного суду Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: В.А.Бондарь