справа № 208/157/14-ц
№ провадження 2/208/765/14
РІШЕННЯ
Іменем України
14 лютого 2014 р. м. Дніпродзержинськ
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ричка С.О.
при секретарі - Щербацевич Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною власністю подружжя та визнання права власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, третя особа відділ Держкомзем у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про визнання права власності -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить суд встановити факт проживання однією сім'єю, визнати майно спільною власністю подружжя, визнанати право власності на майно, набуте під час спільного проживання, визнавши за нею, право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 Дніпропетровського району, Дніпропетровської області.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначає, що протягом тривалого часу перебувала з Відповідачем-1 у цивільному шлюбу без реєстрації в органах РАГСу. За час сумісного проживання ними було придбане наступне майно: квартира АДРЕСА_1, житловий будинок АДРЕСА_2 Дніпропетровського району, але право власності на все нерухоме майно було зареєстровано за Відповідачем-1. Все вказане нерухоме майно було придбане за спільні грошові кошти, які вони заробляли разом. Через невизначений правовий статус у відносинах між ними та небажання Відповідача-1 укладати будь-які договори про розподіл майна, вона вимушена була звернутися до суду за захистом своїх прав. В судовому засіданні просила встановити факт проживання однією сім?єю, визнати майно спільною власністю подружжя, визнати право власності на майно, набуте під час спільного проживання, визнавши за нею, право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 Дніпропетровського району, Дніпропетровської області.
Водночас до суду з зустрічним позовом звернулася ОСОБА_3, яка зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 15.01.2014 р. та посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 за р. № 38 їй належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_2 Дніпропетровського району Дніпропетровської області, загальною площею 27,6 кв.м., житловою площею 8,6 кв.м., а також на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 16.01.2014 р. та посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 за р. № 67 належить інша ? частина житлового будинку АДРЕСА_2 Дніпропетровського району Дніпропетровської області, загальною площею 27,6 кв.м., житловою площею 8,6 кв.м. Право власності на зазначений житловий будинок за нею зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером № 131331112214. Їй стало відомо, що стосовно даного нерухомого майна між Відповідачами 1 та 2 розглядається справа про поділ вказаного будинку. 15.01.2014 р. та 16.01.2014 р. вона уклала вищезазначені договори купівлі-продажу житлового будинку. Під час укладання даних договорів Відповідач-1 подавав заяву, в якій він свідчив про те, що вищевказане нерухоме майно, яке він відчужує, належить йому особисто, є його особистою приватною власністю, та придбане не під час шлюбу. Вважає, що первісний позов, в частині, яка стосується житлового будинку АДРЕСА_2, не підлягає задоволенню. Крім того, після укладання вищезазначених договорів купівлі-продажу, а отже після переходу права власності на вказаний житловий будинок, вона звернулася до відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області з питання про приватизацію земельної ділянки, на якій розташовано вказане нерухоме майно, де дізналася про те, що земельна ділянка, на якій розташований зазначений житловий будинок, рішенням виконкому Новоолександрівської сільської ради від 30 жовтня 1997 р. № 111/39 була передана у власність ОСОБА_4, про що був виданий Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,144 га, за адресою АДРЕСА_2. Зі слів Продавця - Відповідача-1, раніше даний житловий будинок належав попередньому власнику, який придбав його в 1995 р. у ОСОБА_4 Але оскільки на момент укладання договору дарування державний акт не був оформлений на її ім?я, вони не мали можливості оформити і договір про передачу права власності на земельну ділянку. Державний акт був отриманий ОСОБА_4 пізніше, вже коли право власності на житловий будинок перейшло до іншого власника. Всі ці годи власником та користувачем земельної ділянки та житловим будинком був ОСОБА_6 який продав Відповідачу-1 житловий будинок 13.08.2013 р. Цільове призначення земельної ділянки не було змінено, а також розміри земельної ділянки залишилися колишніми. Просила визнати за нею право власності на земельну ділянку, площею 0,144 га, розташовану на території АДРЕСА_2, Новоолександрівської сільської ради, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області.
Сторони в судове засідання з'явилися, але надали до суду письмові заяви, згідно до яких просять суд розглянути справу за їх відсутність, при цьому позивачка за первинним позовом просила залишити її позов без розгляду у зв'язку із врегулюванням спору у позасудовому порядку, проти задоволення зустрічного позову, також як і інші відповідачі за зустрічним позовом, не заперечували.
Третя особа в судове засідання свого представника не направила, надіслала заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України.
Судом досліджені докази по справі - досліджені письмові докази, надані сторонами шляхом оголошення їх у судовому засіданні, при цьому встановлені наступні обставини:
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17.12.2000 р., зареєстрованого в БТІ м. Дніпродзержинська за реєстровим № 372-п-75, належить квартира АДРЕСА_1.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 15.01.2014 р. та посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 за р. № 38 належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_2 Дніпропетровського району Дніпропетровської області, загальною площею 27,6 кв.м., житловою площею 8,6 кв.м., а також на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 16.01.2014 р. та посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 за р. № 67 належить інша 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_2 Дніпропетровського району Дніпропетровської області, загальною площею 27,6 кв.м., житловою площею 8,6 кв.м. Право власності на зазначений житловий будинок за нею зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером № 131331112214.
Як встановлено в судовому засіданні даний житловий будинок був нею придбаний у Відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 15-16.01.2014 р., під час посвідчення даного договору купівлі-продажу нотаріусом було встановлено, що на момент вчинення правочину ОСОБА_2 у шлюбі не перебував, даний будинок ним був придбаний не у шлюбі, а отже він не є об'єктом спільної власності подружжя.
Також судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований зазначений житловий будинок, рішенням виконкому Новоолександрівської сільської ради від 30 жовтня 1997 р. № 111/39 була передана у власність ОСОБА_4, про що був виданий Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,144 га, за адресою АДРЕСА_2, яка в свою чергу 10.06.1995 р. подарувала вказаний будинок наступному власнику, який 13, 15.08.2013 р. в свою чергу продав будинок Відповідачу-2 за зустрічним позовом. Після укладання всіх договорів купівлі-продажу вказаного домоволодіння, земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, використовувалася власниками за цільовим призначенням, яке було зазначене в Державному акті, який підтверджує виникнення права власності у першого власника, а саме обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Отже цільове призначення земельної ділянки не було змінено, а також розміри земельної ділянки залишилися колишніми.
Встановлені судом факти і обставини справи підтверджують документи, залучені в матеріали справи:
- копія договору купівлі-продажу домоволодіння від 13.08.2013 р.;
- копія витягу про реєстрацію в ДР правочинів;
- копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно;
- копія технічного паспорту на домоволодіння,
- копія паспорту позивача.
- копія державного акту на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4.
Встановлені в судовому засіданні обставини та правовідносини, що їх визначають, регулюються такими правовими нормами:
Судом також встановлено, що позивач, при здійсненні будівництва, користувалася належним їй правом, що передбачено ст. 317 ЦК України, а саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а також ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права ти інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права тощо.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч.1 ст.377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Згідно ст. 120 Земельного Кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Відповідно до п. 18 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 р. (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 2 від 19.03.2010 р.), вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що з 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника відповідно до статті 377 ЦК України і ст. 120 ЗК України.
Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що в первинному позові має бути відмовлено через недоведеність позивачем за первісним позовом обставин, на які вона посилається, а зустрічний позов має бути задоволеним з зазначених вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 15, 16, 57-64, 88, 158-159, 212-215 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спільною власністю подружжя та визнання права власності на майно - відмовити;
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, Третя особа без самостійних вимог - відділДержкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про визнання права власності - задовольнити;
Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,144 га, яка розташована на території АДРЕСА_2, Новоолександрівської сільської ради, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.
Суддя Ричка С. О.