справа № 208/10378/13-ц
№ провадження 2/208/179/14
РІШЕННЯ
Іменем України
06 лютого 2014 р. м. Дніпродзержинськ
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ричка С.О.
при секретарі - Щербацевич Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Заводський районний відділ в м. Дніпродзержинськ ГУ Державної міграційної служби України в Д/О, ТОВ «Абонент ХХІ» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, в якій просить суд визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати третіх осіб зняти відповідача з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою, в обґрунтування своїх вимог зазначив, що він проживає та зареєстрований в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 яка складається із двох кімнат, житловою площею 30,9 кв. м., загальною площею 51,7 кв. м. Ця квартира була отримана на склад сім'ї із двох осіб: позивача та його матері, ОСОБА_3, на підставі Рішення Заводського районного виконкому м. Дніпродзержинська № 4 від 21 січня 1998 року. Вони одразу зареєструвались в квартирі та стали постійно в ній проживати. Основним квартиронаймачем житлового приміщення була мати позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у зв'язку з чим була знята з реєстраційного обліку та після її смерті особистий рахунок було переведено на позивача. З 2002 року позивач підтримував сімейні стосунки з відповідачкою, ОСОБА_2, з якою вони мешкали разом у спірній квартирі, згодом у вересні 2003 року позивач зареєстрував відповідачку у спірній квартирі у якості цивільної дружини. Сімейне життя з відповідачкою, ОСОБА_2 у позивача не склалось і у листопаді 2003 року, вона, забравши всі свої особисті речі, виїхала із спірної квартири. З того часу, відповідач, ОСОБА_2 жодного разу не поверталась в спірну квартиру для проживання, житловим приміщенням не цікавилась і не цікавиться, не сплачувала і не сплачує комунальні послуги та квартплату. Перешкод відповідачці у користуванні житловим приміщенням позивач ніколи не чинив, вона добровільно залишила квартиру і не мешкає в ній понад десять років, однак до теперішнього часу залишається бути зареєстрованою в ній. Позивач неодноразово звертався до відповідачки з проханнями знятись з реєстраційного обліку у квартирі, але відповідачка байдуже відноситься до його прохань і у добровільному порядку зніматись з реєстрації наміру не має, у зв'язку з чим, він вимушений звертатись з даним позовом до суду та просить його задовольнити.
Позивач в судове засідання з'явився, але надав до суду заяву в якій просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та розглянути справу без його участі та без застосування технічних засобів.
Відповідач в судове засідання з'явилася, але надала до суду заяву в якій не заперечувала проти позовних вимог та просила суд розглянути справу без її участі та без застосування технічних засобів.
Представники третіх осіб: Заводський районний відділ в м. Дніпродзержинськ ГУ Державної міграційної служби України в Д/О, ТОВ «Абонент ХХІ» в судове засідання не з'явилися, але надіслали на адресу суду заяви в яких не заперечували проти позовних вимог та просили суд розглянути справу без участі їх представників.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, згідно вимог ч.2 ст. 158 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1, був зареєстрований разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3, 10 червня 1991 року у квартирі АДРЕСА_2, після її отримання, що підтверджується штампом в паспорті громадянина України виданого на ім'я позивача та копією особистого рахунку НОМЕР_1.
На підставі Рішення Заводського районного виконкому м. Дніпродзержинська № 4 від 21 січня 1998 року, особистий рахунок № НОМЕР_1 було переоформлено на позивача, про що у особистому рахунку зроблено відповідний запис.
Мати позивача ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у зв'язку з чим була знята з реєстраційного обліку у спірній квартирі.
В судовому засіданні встановлено, що з 2002 року позивач підтримував сімейні стосунки з відповідачкою, ОСОБА_2, з якою вони мешкали разом у спірній квартирі, згодом 16 вересня 2003 року позивач зареєстрував відповідачку у спірній квартирі у якості цивільної дружини, про що зазначено у копії особистого рахунку № НОМЕР_1 на спірну квартиру.
Судом встановлено, що сімейне життя у сторін не склалось і у листопаді 2003 року, відповідач, забравши всі свої особисті речі, виїхала із спірної квартири, що підтверджується актом про не проживання виданого 12.12.2013р. КЕЖП «Оріон».
Також судом встановлено, що до теперішнього часу відповідач, ОСОБА_2 жодного разу не поверталась в спірну квартиру для проживання, житловим приміщенням не цікавилась і не цікавиться, не сплачувала і не сплачує комунальні послуги та квартплату, перешкод відповідачці у користуванні житловим приміщенням позивач ніколи не чинив, вона добровільно залишила квартиру і не мешкає в ній понад десять років, однак до теперішнього часу залишається бути зареєстрованою в спірній квартирі, що порушую права позивача, ставить його у тяжке матеріальне становище та створює умови для виникнення заборгованості за надання комунальних послуг по спірній квартирі.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира або інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, реєстрацією є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Відповідно до вимог ст. 71 Житлового кодексу України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом 6 місяців.
Згідно зі ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
В силу ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Відповідач в спірній квартирі з реєстраційного обліку не знята, комунальні платежі не сплачує, що перешкоджає власнику у здійсненні ним його законного права.
Відповідач порушує вимоги ст. 47 Конституції України в якій зазначено, що кожен має право на житло, а також те, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, а також були порушені і вимоги ст. 9 ЖК України, в якій зазначено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Реєстрація та проживання Відповідача за вказаною адресою заважає позивача в повній мірі і на власний розсуд користуватись квартирою, до того ж завдає збитків матеріального та морального характеру.
Суд вважає, що та обставина, що відповідач продовжує бути на реєстраційному обліку за вказаною адресою, порушує законні права позивача, таким чином вимога позивача щодо визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 29ч.1 ЦК України, ст. ст. 9, 71,72, 155 ЖК України, ст. 3, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 10, 213, 215, 224 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Заводський районний відділ в м. Дніпродзержинськ ГУ Державної міграційної служби України в Д/О, ТОВ «Абонент ХХІ» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2
Зобов'язати Заводський районний відділ в м. Дніпродзержинськ ГУ Державної міграційної служби України в Д/О та ТОВ «Абонент ХХІ» зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартирі АДРЕСА_3.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.
Суддя Ричка С. О.