Справа №2-3548/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 грудня 2007 року    Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Нікітіної С.Й., при секретарі - Віноградовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи - Шостої Одеської державної нотаріальної контори про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування та по зустрічному позову ОСОБА_2  до ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування на 1/4 частину квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності у порядку спадкування на 1/2 частину квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, посилаючись на наступні обставини.

Ця частина квартири є спадковим майном, яке відкрилось після смерті батька позивача - ОСОБА_3    ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Друга частина квартири належить колишній дружині померлого ОСОБА_2., яка мешкає за вказаною адресою. Шлюб розірвано 26.12.1989 року. Крім позивача, спадкоємців по закону чи по заповіту немає, але  ОСОБА_2 перешкоджає оформленню спадкових прав позивача, у зв'язку з чим останній вимушений звернутися до суду.

Відповідач ОСОБА_2. з позовом не погодилась, звернувшись із зустрічною позовною заявою, яку уточнювала, та остаточно просить визнати за нею право власності у порядку спадкування на 1/4 частину спірної квартири, так як вважає, що фактично після розірвання шлюбу вони з   ОСОБА_3. продовжили проживати однією сім'єю. А тому вона вважає, що як спадкоємець четвертої черги, має право на спадкування разом з сином померлого, так як доглядала та допомагала ОСОБА_3 впродовж тривалого часу як людині похилого віку, хворій, якому більш ніхто не допомагав, в тому числі і його син - позивач по справі.

ОСОБА_1. через свого представника за довіреністю зустрічний позов не визнав з тих підстав, що після розірвання шлюбу його батько та ОСОБА_2 стали чужими людьми, вимушеними мешкати в одній квартирі. Він, як син, спілкувався з батьком та допомагав йому. Після його смерті він залишився єдиним спадкоємцем. Позов ОСОБА_2 викликаний лише бажанням заволодіти квартирою.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представників, покази свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про обгрунтованість та доказанність вимог позивача ОСОБА_1. та безпідставність зустрічного позову ОСОБА_2. на таких підставах.

Окрема однокімнатна квартира НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 38,9 кв. м, жилою - 19,5 кв.м належить на праві спільної часткової власності у рівних частках (по 1/2 частині) ОСОБА_2., яка там проживає, та ОСОБА_3., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді його частки квартири - 1/2, спадкоємцем першої черги якої виступає син померлого ОСОБА_1.

Померлий ОСОБА_3 був одружений з ОСОБА_2., однак цей шлюб розірвано у встановленому законом порядку 26.12.1989 року.

Незважаючи на пояснення свідка ОСОБА_5., яка є родичкою відповідачки ОСОБА_2 і не приховує своєї зацікавленості на предмет залишення останній всієї квартири, в зв'язку з чим не дає об'єктивних пояснень про стосунки ОСОБА_2. та ОСОБА_3. після розірвання шлюбу, суд встановив наступне.

Після розірвання шлюбу колишнє подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали проживати як сусіди по загальній квартирі і вести окреме господарство. їх стосунки погіршились ще раніше, тому ОСОБА_2 звернулась до суду у 1981 році з позовом про розірвання шлюбу. Суд задовольнив її вимоги, встановивши, що з вересня 1981 року сторони проживають окремо, сімейних стосунків не підтримують, що підтверджується копією рішення суду у матеріалах справи. Свідки з сторони ОСОБА_1 також підтвердили, що на протязі багатьох останніх років з моменту розірвання шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склались недоброзичливі стосунки, вони часто конфліктували, а   ОСОБА_2 навіть не пускала ОСОБА_3 додому. Коли він захворів, то отримав матеріальну допомогу від сина ОСОБА_1 - він передав гроші через родичку. Ці обставини підтвердила ОСОБА_2., яка взагалі не заперечувала проти того, що батько спілкувався з сином. Її матеріальне становище не дозволяло утримувати ще когось, тому матеріальної допомоги ОСОБА_3 вона не надавала. Ті обставини, що вона не здійснювала будь-якого догляду, не кажучи про належний, а також про стан здоров'я ОСОБА_3 підтверджуються ще й тим, що він хворів туберкульозом і помер через декілька днів знаходження в лікарні. ОСОБА_2 же не цікавив стан здоров'я ОСОБА_3 і вона ніколи не наполягала на його лікуванні та госпіталізації.

Фактично, заперечивши проти позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 його визнала, пояснивши, що їй немає де проживати крім спірного житла, а тому вона бажає залишити квартиру повністю в свою власність, визнаючи, що 1/2 частка квартири по закону повинна перейти у власність позивача.

Таким чином, спадкове майно у вигляді 1/2 частки квартири НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3. переходить у власність спадкоємця першої черги по закону - його сина ОСОБА_1. у повному обсязі.

ОСОБА_2. не є спадкоємцем майна померлого; її позовні вимоги надумані та безпідставні, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись 1261, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 213, 215, 226 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/2 частину однокімнатної квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Протягом 10 днів на рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження, а протягом 20 днів після подання заяви - апеляційну скаргу в Одеський апеляційний суд через районний суд.