Копія:                   Справа № 2-231-2008 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            25 грудня 2008 р.                    Липоводолинський           районний суд Сумської області  в складі: головуючого Роступицького М.А.

            при секретарі  Самілика  Н.М.

            законного представника позивача - ОСОБА_5

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі міського типу Липова Долина Сумської області  справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про усунення перешкод у побаченні з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом  ОСОБА_2. про усунення перешкод у побаченні з дитиною.

            Ці позовні вимоги обгрунтовує наступним.

            З 04.11.1994 року по лютий 2007 року він перебував з відповідачкою ОСОБА_2. у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. Після розірвання шлюбу старша дитина залишилася проживати з ним, а дочка фактично проживала з матір'ю.

            У зв'язку з тим, що після розірвання шлюбу мати всіляко перешкоджала йому у побаченні з їхньою дочкою, за його заявою, 20.04.2007 року орган опіки і піклування Мереф'янської  міської ради визначив спосіб його участі у вихованні дочки шляхом встановлення днів побачень з нею у I та III суботу кожного місяця з 10 до 17 години у присутності матері дитини на нейтральній території.

            У послідуючому, а саме - 04.07.2007 року у висновок органу опіки і піклування було внесено зміни і було рекомендовано проводити зустрічі батька з дитиною щомісячно, протягом доби, попередньо узгодивши з матір'ю місце та дату зустрічі.

            Незважаючи на це відповідачка і у подальшому чинила перешкоди у зустрічі з дитиною, а потім, влітку 2007 року взагалі, таємно забравши дочку, виїхала на постійне місце проживання в селище міського типу Липова Долина. Він, довідавшись про місце перебування колишньої дружини та дочки, декілька разів намагався спілкуватися з дитиною, однак весь час ці намагання закінчувались сваркою. Відповідачка продовжувала всіляко перешкоджати його участі у вихованні, ховала дитину від нього, обманювала, ігноруючи при цьому рішення органу опіки і піклування.

            У зв'язку з цим прохав зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкод у побаченні наодинці з дочкою, встановивши дні побачення у перший вівторок та третій четвер кожного місяця протягом світлового дня. Також прохав зобов'язати відповідачку письмово повідомляти йому про можливу зміну місця проживання дочки не пізніше  триденного строку після переїзду на нове місце проживання.        

            У судовому засіданні 24.12.2008 року позивач  позовні вимоги частково змінив. При цьому відмовився від вимоги щодо усунення перешкод у побаченні з дитиною і прохав суд визначити новий спосіб його участі у вихованні дитини. 

            Ці вимоги обгрунтовував наступним. Як йому, та і всім, хто знає відповідачку відомо, що вона є людиною  віруючою. Однак її релігійні переконання мають певні відхилення і ці відхилення згубно впливають на виховання дочки. Так, вона виховує дитину, прищеплюючи їй аскетичні погляди на існування, а саме - дотримуватись постування, ігнорувати телевізор та комп'ютерну техніку. До дитячого садка дочку практично не водить, по вихідних днях, зокрема - у неділю, вона близько 5-ї години ранку будить дитину та везе її в інший населений пункт розташований поряд області на моління до церкви. Окрім того, те, що у світському житті для людей є цілком нормальним і прийнятним, для матері дитини є абсолютно не прийнятним і страшним. За таких обставин позивач вважає свою участь у вихованні дочки обов'язковою і необхідною. Способом цієї участі вважає регулярні побачення з дитиною. Ці побачення прохає встановити двічі на місяць. Одним із таких днів прохає встановити неділю, коли він з дочкою та її матір'ю зможе бачитись у церкві під час відвідування її дочкою та колишньою дружиною, оскільки він і сам є віруючим. Іншим днем прохає встановити любий день серед тижня, окрім суботи, оскільки він по роду занять викладає англійську мову та є викладачем кафедри  „Дизайн” Харківської Державної Академії дизайну та мистецтв і по суботах зайнятий роботою. При цьому вважає доцільним  зустрічатися з дочкою або ж у дитячому садку,  або ж у подальшому - у школі, на дитячих майданчиках та інших громадських місцях. При цьому не вважає необхідною присутність матері дитини, оскільки з прошлого досвіду йому відомо, що побачення з дитиною у присутності матері абсолютно нівелює його намагання нормального спілкування, поза як мати постійно вмішується у розмови, всіляко обмежує його спілкування і дитина після таких спілкувань стає знервованою та втомленою.

            В іншій частині, зокрема у зобов'язанні відповідачки повідомляти його про можливу зміну місця проживання, позивач позовні вимоги залишив без зміни.

            Законний представник  позивача - ОСОБА_5.  від імені свого довірителя  ці позовні вимоги підтримав та пояснив, що діючим законодавством чітко визначено право батька на участь у вихованні дитини, зокрема - на безпосереднє спілкування. У даному випадку жодних підстав у перешкоджанні спілкування батька з дитиною не мається і таке спілкування ніяким чином не може перешкоджати нормальному розвитку дитини.

            Відповідачка ОСОБА_2. позовні  вимоги визнала частково та пояснила наступне.

            Щодо участі батька у вихованні дитини вона заперечень не має, у тому числі й шляхом побачень його з дочкою. Не заперечує й вимог щодо повідомлення батька про зміну місця проживання дитини. Однак при цьому вона категорично заперечує можливість спілкування батька з дочкою у її, або когось із сторонніх осіб відсутності. Пояснює це тим, що проживаючи спільно з позивачем, вона неодноразово помічала у його поведінці певні сексуальні відхилення. Так, спілкуючись з маленькою дочкою, батько цілував всі її частини тіла, у тому числі й інтимні, називав її своєю коханкою та дружиною, кусав як дочку, так і сина. Окрім того, проживаючи однією сім'єю вона знаходила серед його речей порнографічні журнали та фотографії його молодих учениць, хоча і в одягненому вигляді, однак пояснити, для чого він зберігає ці фото, чоловік не міг. Вважає, що позов батька  викликаний не любов'ю до дитини, а намаганням його всіляко дошкулити їй, як матері та довести її до стресу. За таких обставин, у період побачення батька з дитиною наодинці, вона буде тяжко переживати, боячись за дитину, і  такі зустрічі з дитиною їй на користь не підуть. Щодо релігійних нахилів, то вона не заперечує, що є людиною віруючою і до цього привчає і доньку, оберігаючи її від згубного впливу засобів масової інформації та бруду, який на даний час панує.

            З'ясувавши  обставини справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, оцінивши письмові докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1. є обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

            Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_6. дійсно є батьком дочки ОСОБА_4., 2002 року народження. Також встановлено, що батьки дитини після розлучення, проживають окремо і дочка знаходиться на вихованні матері - відповідачки по справі.

            Відповідно до положень ст. 141 СК України та ст. 11 Закону  України „ Про охорону дитинства” мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, у тому числі й після розірвання шлюбу.

            Згідно вимог ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежено Законом. У даному випадку факту обмеження батька у такому праві відповідачем не надано і судом не встановлено.

            Згідно ст. 15 Закону України „Про охорону дитинства”  дитина, що проживає окремо від одного з батьків, має право на підтримання регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

            Статтею 157 ч. 2 СК України передбачено і обов'язок батька, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини та особисте спілкування з нею, а не тільки право на це.

            Відповідно до положень ч. 3 ст. 157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. Єдиною умовою при цьому є вимога не перешкоджати у ході спілкування нормальному розвитку дитини.

            Як вже було встановлено судом мати дитини не заперечує проти спілкування батька з дочкою, однак вона заперечує можливість спілкування батька з дитиною у її відсутності.

            Статтею 159 ч. 2 СК України передбачено визначення судом способів участі одного з батьків у вихованні дитини з урахуванням поведінки батька, а також інших обставин, що мають істотне значення. При цьому, в окремих випадках якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Саме на такому  положенні грунтується заперечення відповідачки щодо побачення батька з дитиною наодинці.

            Дійсно, свідки з боку відповідачки по справі у деякій мірі охарактеризували сім'ю позивача і його самого у негативному світлі.

            Так, свідок ОСОБА_7. пояснила, що незважаючи на те, що позивач по справі є її двоюрідним братом, вважає сім'ю ОСОБА_1 неправдивими і нещирими, схильними до наклепів і вигадок. Вважає, що доньці з матір'ю краще.

            Свідок ОСОБА_8 також охарактеризувала сім'ю ОСОБА_1 і , зокрема - матір позивача по справі, як деспотичну жінку, яка навіть забороняла невістці народити другу дитину, тобто дочку ОСОБА_4. У цій сім'ї відповідачці було тяжко і вона скаржилася на це. Також розповідала про те, що батько цілує дитину у всі частини тіла, аж до інтимних.

            Свідок ОСОБА_9. також охарактеризувала позивача, як схильного з дитинства до неправди. Однак у зрілому віці негативної поведінки з боку ОСОБА_1 не помічала.

            Свідок ОСОБА_10. ствердила, що позивачка скаржилася їй на тяжке життя і повідомляла про те, що батько цілує дитину, як дорослу жінку. Проте, правда це чи ні, вона сказати не може.

            Свідок ОСОБА_11. охарактеризувала відповідачку як порядну і добру людину, не здатну на зло і наклепи

            Свідок ОСОБА_12 пояснив, що добре знав сім'ю ОСОБА_1 і часто спілкувався з їх невісткою. Остання скаржилася на поведінку чоловіка у період спільного проживання. Вважає, що даним позовом позивач влаштував не потрібне „шоу” і особисто Владиславові, як вчителю, він би своїх дітей не довірив.

            Свідок ОСОБА_13. мати відповідачки, охарактеризувала сім'ю ОСОБА_1 і, зокрема - матір ОСОБА_1 та його самого, як деспотичних та непорядних людей, які здатні принизити людину, що вони й робили з її дочкою. Також ствердила, що один раз чула особисто, як зять спілкувався з онукою, називаючи її при цьому своєю коханкою та любимою жінкою.

            Свідок ОСОБА_14. - сестра відповідачки, охарактеризувала позивача та його сім'ю з негативного боку і повідомила, що зі слів сестри знає про нахили позивача у спілкуванні з дочкою. Також сестра скаржилася, що вдома, тобто у сім'ї ОСОБА_1, ОСОБА_2 зберігав порнографічне видання.

            Виходячи з цих пояснень, суд не вбачає обставин, які б давали підстави вважати поведінку батька такою, що у період спілкування його з дочкою, це спілкування перешкоджатиме розвитку дитини і потребує обов'язкової присутності при спілкуванні сторонньої людини. До цього висновку суд приходить ще й тому, що побоювання матері залишити наодинці батька з малолітньою дочкою викликані у деякій мірі релігійними поняттями про поведінку батьків з дітьми, а також поведінку між людьми. Всі пояснення свідків щодо відхилень у поведінці батька й дочки грунтується на запевненнях матері дитини та її бабусі, яка є особою, зацікавленою у даній справі. Належних же доказів, що свідчили б про неможливість спілкування батька наодинці з дитиною відповідачкою не надано і судом не здобуто.

            Натомість, ряд свідків з боку  позивача по справі,  дали цілком протилежні свідчення, які вказують на наступне.

            Так, свідок ОСОБА_15. пояснила суду, що дуже давно знає сім'ю ОСОБА_1 і, зокрема- ОСОБА_1. Він авторитетний вчитель, діти його люблять. Вона часто відвідувала його уроки  і жодних зауважень по їх веденню не має. Натомість,  відповідачка по справі надто суворо обходиться зі своїми дітьми, б'є їх, про що вони самі їй повідомляли.

            Свідок, ОСОБА_16. повідомила, що працювала у лікарні разом  зОСОБА_2. і що після того як у відповідачки  виявились релігійні нахили, вона змінила свою поведінку. Будучи лікарем, неодноразово радила своїм пацієнтам  способи лікування у вигляді  причастя у церкві. Батько дитини - освідчена,  охайна  і порядна людина.

            Свідок, ОСОБА_17, бувший класний  керівник позивача по справі, вважає позивача по справі  еталоном людини і вчителя, не здатного на аморальні поступки, а тим більше по відношенню  до своїх дітей.

            Про позитивні риси позивача, як педагога і людини, ствердили і свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19

            Свідок,ОСОБА_20  пояснила, що одного разу була присутня у церкві, де у цей час знаходилася і відповідачка  з дочкою. Коли до церкви зайшов і батько дитини, ОСОБА_4 негайно побігла до нього, що свідчить про її любов до батька. Однак  мати дівчинки  дуже розгнівалась і забрала дитину  від батька та пішла з церкви. Знає також, що коли  ОСОБА_4 захворіла і лікар наполягав  на її лікуванні, мати дитини говорила, що допоможуть молитви і причастя. Батько дитини  жодної небезпеки для дочки не являє.

            Свідок, ОСОБА_21. пояснив, що  дуже давно і добре знає сім'ю ОСОБА_1. Оскільки він виріс  без батьків, сім'я  ОСОБА_1 стала для нього  рідною і піклувалася про нього.  Ця сім'я для нього - зразок. ОСОБА_1- добра і  порядна людина і жодних надуманих  відхилень не мав.

            Свідок, ОСОБА_22 ствердила, що позивач по справі  є вчителем її сина і тільки завдяки йому син  отримав освіту, змінився  на краще і займає належне  місце  у суспільстві.

            Свідок, ОСОБА_23. бувша свекруха відповідачки зауважила, що вже близько 50 років вона працює педагогом  і знає людей. Всі дії невістки на даний час   свідчать про її намагання відділити дочку від батька та сприяти  віддаленню від неї.

            Свідок, ОСОБА_24, батько позивача по справі вказав на те, що він особисто два роки не  бачив онуки і користуючись нагодою, тільки в залі судових засідань  має можливість передати онуці подарунок. Також зауважив, що навіть у місцях  позбавлення волі засудженому дають можливість  наодинці поспілкуватися  з рідними, а його сина такої можливості позбавляють.

            За місцем проживання та роботи  позивач ОСОБА_2. характеризується тільки позитивно.

            Таким чином, не оспорюючи, що відповідачка по справі є доброю матір'ю, яка у змозі забезпечити виховання  дитини, любить  цю дитину і піклується  про неї,  суд вважає, що це не є підставою  для обмеження права батька на особисте, безпосереднє  спілкування з дитиною та прийняття участі у її подальшому вихованні.

            Керуючись ст.ст. 10,30,60,212-215 ЦПК, ст.ст. 11,15 Закону України „Про охорону  дитинства”, ст.ст. 141,153,157,159 СК України,

ВИРІШИВ:

            Позовні вимоги ОСОБА_1  задовільнити.

            Визначити способи участі батька  у вихованні дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, що проживає окремо від батька шляхом  надання батькові права періодичного, безпосереднього спілкування з дочкою двічі на місяць, зокрема - кожну першу неділю місяця протягом світлового  дня у присутності матері дитини -ОСОБА_2 або у відсутності її за її згодою, а також  кожного третього  тижня місяця по середах протягом світлового дня у дошкільних закладах,  навчальних закладах, ігрових та дитячих майданчиках, розважальних закладах для дітей  з повідомленням  матері дитини про початок та кінець зустрічі. Не обмежувати  право спілкування  батька наодинці з дитиною, однак з урахуванням того, щоб ці побачення не впливали на нормальне виховання  чи навчання дитини.

            Зобов'язати відповідачкуОСОБА_2 повідомляти письмово  батька дитини про зміну місця проживання дитини не пізніше  триденного строку після переїзду на нове місце проживання.

            На дане рішення може бути  подано заяву  про апеляційне оскарження протягом 10 днів після його оголошення.

            Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після  подання  заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо вона подається у строк, передбачений для цієї заяви.

            Заява  та скарга подаються  до апеляційного суду Сумської області  через Липоводолинський районний суд.

              Головуючий:       підпис

              З оригіналом згідно

              Голова суду:                                 М.А. Роступицький