Справа № 117/279/14-к
Провадження № 1-кп/117/32/14
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2014 року Совєтський районний суд АР Крим у складі:
головуючого - судді Тощевої О.О.
за участю:
прокурора - Паніч С.А.
обвинуваченої - ОСОБА_1
захисника - адвоката ОСОБА_2
потерпілої - ОСОБА_3
при секретарі - Ібрагімової А.С.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району АР Крим кримінальне провадження №12014010370000075 від 05 лютого 2014 року відносно:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Глубоке Соколовського району Северо-Казахстанської області, громадянки України, пенсіонерки, інваліда другої групи, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої, -
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 11 січня 2014 року приблизно об 11 годині 22 хвилин, знаходячись біля терміналу самообслуговування ATM UKR SOVETSYJ BRANCH 10011-057-2421, розташованого за адресою: АР Крим, Совєтський район, смт. Совєтський, вул. О. Матросова, буд. 29а, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, із застосуванням пенсійної карти банку «Ощадбанк», відкритої на ім'я ОСОБА_3, яка незаконно перебувала у власності ОСОБА_1, здійснила транзакцію у вигляді зняття грошових коштів з рахунку ОСОБА_3 в сумі 700 гривень. З викраденими грошима ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зникла і розпорядилася ними на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 700 гривень.
26 лютого 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а саме у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці).
Також, ОСОБА_1 14 січня 2014 року приблизно о 10 годині 05 хвилин, знаходячись біля терміналу самообслуговування ATM UKR SOVETSYJ BRANCH 10011-057-2421, розташованого за адресою: АР Крим, Совєтський район, смт. Совєтський, вул. О. Матросова, буд. 29а, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, із застосуванням пенсійної карти банку «Ощадбанк», відкритої на ім'я ОСОБА_3, яка незаконно перебувала у власності ОСОБА_1, здійснила транзакцію у вигляді зняття грошових коштів з рахунку ОСОБА_3 в сумі 230 гривень. З викраденими грошима ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зникла і розпорядилася ними на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 230 гривень.
26 лютого 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно.
Дії обвинуваченої ОСОБА_1 кваліфікуються за ч.1 ст. 185 як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), та за ч. 2 ст. 185 КК України, як крадіжка, вчинена повторно.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину свою в вчиненні цих злочинів визнала повністю та підтвердила викладені вище обставини справи. Розуміє, що вчинила злочини, в яких щиро розкаюється та зазначила, що вони з потерпілою 27 лютого 2014 року дійшли угоди про примирення. При цьому зазначила, що під час укладення угоди вона діяла добровільно, їй відомі права, надані законом, а також наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винною та зазначила, що згодна з визначеним видом та розміром покарання, який узгоджений в угоді. За таких обставин, ОСОБА_1, посилаючись на добровільність своїх дій, просить суд затвердити угоду.
Захисник у підготовчому судовому засіданні просив суд затвердити угоду про примирення.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення, укладеної 27 лютого 2014 року між обвинуваченою ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_3
Потерпіла ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні зазначила, що між нею та обвинуваченою ОСОБА_1 досягнуто угоду про примирення, у зв'язку з чим просила затвердити її судом, зазначивши, що наслідки укладення такої угоди їй роз'яснені та зрозумілі.
Заслухавши осіб, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, вивчивши зміст дослідженої угоди про примирення, суд встановив наступне.
Згідно із угодою, укладеною між потерпілою ОСОБА_3 і обвинуваченою ОСОБА_1, сторони дійшли згоди про примирення та призначення покарання ОСОБА_1:
за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;
за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 3 (три) місяці.
На підставі ст. 70 КК України остаточну міру покарання призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та встановити до відбуття 1 (один) рік 3 (три) місяці позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням.
При цьому ОСОБА_1 приймає на себе зобов'язання відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 530 гривень в строк до 01 травня 2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим.
Вимогами ч.3 ст. 469 КПК України встановлено, що угода про приміряння між потерпілим і обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити у затвердження угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України, що згідно зі ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості.
Крім того, в підготовчому судовому засіданні з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє вимоги ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, а також інші заходи, які можуть бути до неї застосовані у разі затвердження угоди судом, до угоди із потерпілою дійшла добровільно, вину у скоєному визнала повністю.
Потерпіла також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди на підставі п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України, тому суд переконався, що угода між сторонами є добровільною тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що міра покарання, узгоджена обвинуваченою та потерпілою, визначена у межах санкції ч.1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України. При цьому, затверджуючи дійсну угоду, суд вважає, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін, а також те, що передбачена ч.2 ст.50 КК України мета кримінального покарання в такому випадку буде досягнута.
За таких обставин, суд доходить висновку про відповідність даної угоди вимогам Кримінального процесуального Кодексу України, тому підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України судом не встановлено.
Обставиною, пом'якшуючою покарання ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують її покарання, судом не встановлено.
Таким чином, на підставі наведеного, суд дійшов висновку про затвердження угоди про примирення між обвинуваченою та потерпілою і призначенні обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.
Керуючись статтями 118, 314 ч.3 п.1, 374, 473-475 КПК України, суд -
з а с у д и в :
Затвердити у кримінальному провадженні №12014010370000075 угоду про примирення від 27 лютого 2014 року між потерпілою ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_1.
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України та призначити узгоджену сторонами угоди міру покарання:
- за ч.1 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;
- за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 3 (три) місяці.
На підставі п.1 ст.70 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 3 (три) місяці.
Відповідно до ст. 75 КК України засуджену ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням на 1 (один) рік, якщо у термін випробування вона не скоїть нового злочину та виконає зобов'язані, покладені на нього судом.
Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати засуджену ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
Зобов'язати засуджену ОСОБА_1 відшкодувати потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 530 (п'ятсот тридцять) гривень 00 копійок в строк до 01 травня 2014 року.
Обвинуваченій та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: