Справа № 115/5901/13-ц

Провадження № 2/115/63/2014

РІШЕННЯ

Іменем України

"06" лютого 2014 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Асанова Е.Н.,

при секретарі - Конюховій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Сакського міськрайонного суду від 21 грудня 2011 року задоволено позовні вимоги Банку, та стягнено з відповідача на предмет іпотеки, квартиру загальною площею 63.70 кв.м., житловою площею 48.50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки.

14 серпня 2013 року відповідачу була направлена письмова вимога про добровільне звільнення вказаної квартири, однак приміщення звільнено не було.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд висилити всіх мешканців із зазначеної квартири.

Позивач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився. Представник позивача Єфімов М.В., подав до суду заяву, про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву про відкладення розгляду справи.

На підставі положень частини 2 статті 197 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки всі особи, які беруть участь у справі, у судове засіданні не з'явилися фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюються.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Судом встановлено, що 12 травня 2006 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідач уклали кредитний договір, згідно з якого банк надає ОСОБА_1 кредит у розмірі 24380 Доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановленими кредитним договором(а.с.9-12).

У забезпечення зобов'язань за зазначеним кредитним договором , 19 травня 2006 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідач уклали договір іпотеки, за умовами якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 63.70 кв.м., житловою площею 48.50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яке належало йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу(а.с.14-20).

Заочним рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 21 грудня 2011 року був задоволений позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором кредиту і судових витрат та про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнено з відповідачів на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість по кредитному договору у сумі 199989,70 грн. та вирішено питання про судові витрати. Вказаним рішенням суду також звернено стягнення на квартиру загальною площею 63.70 кв.м., житловою площею 48.50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, в межах зазначеної суми заборгованості(а.с.22-24).

Положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу Української РСР.

14 серпня 2013 року позивачем на адресу відповідача були направлені вимоги про звільнення квартири, яка є предметом договору іпотеки(а.с.25-26).

В матеріалах справи відомості про звільнення відповідачем спірної квартири, а також докази того, що він є наймачем цього будинку або членом сім'ї намача, відсутні.

Із змісту статті 7 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» випливає, що судове рішення, яке набрало законної сили, про виселення, є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи.

Таким чином, вимоги позивача про виселення ОСОБА_1, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та заснованими на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із відповіді КП «Сакське ЖЕО» від 23 жовтня 2013 вбачається, що у спірній квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_3 1983 року народження, ОСОБА_4, 2001 року народження(а.с.46).

Звернувшись до суду представник позивача в якості відповідача визначив тільки ОСОБА_1, право пред'явити вимоги в межах цієї справи до інших осіб, зареєстрованих у спірній квартирі, з дотриманням вимог ст.ст.118- 121 Цивільного процесуального кодексу України, або заявити клопотання про їх залучення до участі у справі в якості відповідачів, не використав.

При таких обставинах в решті позовних вимог до ОСОБА_1 про виселення невизначеного позивачем кола осіб необхідно відмовити, як пред'явлені до неналежних відповідачів.

На підставі положень ч.1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати у сумі 229,40 грн. порівну у розмірі ставок, встановлених п.п. 2 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (а.с.1).

Враховуючі викладене, на підставі статті 40 Закону України «Про іпотеку», статті 109 Житлового кодексу Української РСР, статті 7 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір», керуючись статями 10,11,60,61,88,212-215, Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШІВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.

ОСОБА_1 виселити із житлового будинку під АДРЕСА_1

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» з ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень, 40 (сорок) копійок.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду є підставою для скасування зареєстрованого місця проживання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання через Сакський міськрайонний суд АРК апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Асанов Е. Н.