АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Номер провадження №22-ц/791/371/2014 Головуючий в І інстанції: Ковальчук О.В.
Категорія:52 Доповідач: Вейтас І.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2014 року січня місяця 27 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Вейтас І.В.
Суддів:Цуканової І.В.
Склярської І.В.
При секретарі:Благовещенській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6, на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 13 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Каланчацький маслозавод» про визнання звільнення незаконним, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2013 року ОСОБА_6, звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що вона працювала на ПАТ «Каланчацький маслозавод» лаборантом.. 27.08.2013 року її примусили написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням погрожуючи звільненням за статтею, яка стане їй на перешкоді під час подальшого працевлаштування. Того ж дня, їй вручено трудову книжку із записом за № 12 «Звільнено по ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, наказ № 153-К від 27.08.2013 р». Про те, що її звільнено за ч.1 ст. 38 КЗпП України вона дізналася через декілька днів під час виплати їй повного розрахунку при звільнені.
Вважаючи, що її звільнення здійснено роботодавцем з порушенням норм трудового законодавства позивач просила суд визнати її звільнення незаконним, вважати її звільненою з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з дня прийняття рішення, зобов'язати роботодавця внести відповідні запис до трудової книжки про зміну дати та формулювання причини звільнення, стягнути на її користь втрачений заробіток за час вимушеного прогулу та вихідну допомогу в розмірі, встановленому законодавством, стягнути на її користь моральну шкоду та зобов'язати роботодавця надати їй соціальну допомогу за лікарняним листом в період тимчасової втрати працездатності з 22.08.2013 р. по 09.09.2013 р.
Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 13 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6, вважаючи рішення незаконним та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи позивачу в задоволені його позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела порушень законодавства з боку відповідача стосовно порядку та підстав звільнення, правильності оформлення і ведення трудової книжки, не надання чи недостовірності інформації, неправомірності дій чи бездіяльності не встановлено в судовому засіданні а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Так, судом встановлено, що сторони перебували у трудових правовідносинах.
Зокрема, з 05.03.2008 року ОСОБА_6 прийнято тимчасово лаборантом у відкрите акціонерне товариство «Каланчацький маслозавод», в подальшому 26.10.2009 року її переведено на посаду старшого лаборанта та наказом від 05.07.2013 року переведено на посаду лаборанта ІІІ розряду публічного акціонерного товариства «Каланчацький маслозавод». /а.с. 17-19/.
Наказом від 27.08.2013року № 153-К позивач звільнена з роботи з 27.08.2013 року на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) /а.с. 20-21/.
На з позивачем проведений повний розрахунок і заборгованість по нарахованій заробітній платі відсутня, вказаний факт сторони не оспорюють і не спростовують.
Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Із змісту ст. 38 КЗпП України випливає, що за відсутності причин, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи, сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це у межах двотижневого строку. При наявності такої домовленості працівник може бути звільнений навіть у день подання заяви про звільнення. Обов'язкового дотримання при звільненні саме двотижневого строку стаття не передбачає, а навпаки передбачена можливість розірвання трудового договору в строк який просить працівник.
Як вбачається із матеріалів справи, у заяві про звільнення ОСОБА_6 просила звільнити її за власним бажанням саме з 27 серпня 2013 року /а.с. 21/.
При цьому ОСОБА_6 не посилається, як на підставу звільнення за власним бажанням, на невиконання відповідачем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.
Сторони наведених обставин при вирішенні питання про звільнення не обговорювали і припинення трудових відносин з ним не пов'язували.
Суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 вважати її звільненою за ч.3 ст.38 КЗпП України є безпідставними, оскільки нею не доведено, яким чином та які норми законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору порушує відповідач. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і підлягають відхиленню.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на положення ст. ст.10, 58, 59, 60 ЦПК України та із урахуванням підстав позову, позивач має довести, що добровільної його згоди на звільнення не було, заяву він писав під примусом та обманом, а відповідач - законність звільнення позивача на підставі ст. 38 КЗпП України.
З урахуванням того, що позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження підстав зазначених в позові про те, що не було її добровільної згоди на звільнення за власним бажанням у зазначену у заяві дату, не надано, а обставини на які вона посилається спростовуються матеріалами справи та показами свідків, яким надано повну правову оцінку судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_6 було проведено з дотриманням вимог ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Безпідставними є посилання апелянта на незаконність звільнення в період перебування позивача на лікарняному, оскільки ч.3 ст.40 КЗпП України до спірних правовідносин не може бути застосована, оскільки така норма застосовується дише до правовідносин щодо розірвання договору з ініціативи підприємства і не поширюється на випадки припинення трудового договору з інших підстав, зокрема, передбачених ст.38 КЗпП України.
Висновки суду в спірних правовідносинах відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів та нормам матеріального права, що їх регулюють.
Рішення суду постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права і підстав для його скасування та задоволення заявлених ОСОБА_6 позовних вимог колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 13 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: