ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 березня 2014 року Справа № 913/1786/13

Провадження №12/913/187/14

За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області

до Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит Луганської області

про стягнення 287 824 грн. 69 коп. пені

Суддя Палей О.С.

Секретар судового засідання Гармашова А.А.

У засіданні брали участь:

від позивача Черевко Н.О., головний спеціаліст - юрисконсульт, довіреність № 06/45 від 09.01.2014, представник ВВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрациті;

від відповідачане прибув

Обставини справи: позивач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області звернувся з позовом про стягнення з відповідача Державного підприємства "Антрацит" м. Антрацит Луганської області заборгованості зі сплати пені в сумі 287 824 грн. 69 коп., нарахованої на підставі акту перевірки № 9 від 15.04.2013 за період з 01.04.2012 по 08.01.2013.

Сторони та ліквідатор належним чином повідомлені судом про час і місце розгляду справи, за ухвалою від 24.02.2014.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, суд

встановив:

15.04.2013 Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області було складено акт № 9 перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ВП "Шахта "Партизанська" ДП "Антрацит" за період з 01.04.2012 по 31.03.2013, яким встановлено наявність заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 4 031 613, 33 грн. У зв'язку з викладеним, Фондом було нараховане пеню в сумі 287 824, 69 грн. за період з 01.04.2012 по 08.01.2013.

У зв'язку з порушенням 09.01.2013 провадження у справі №913/124/13-г про банкрутство ДП "Антрацит", позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.07.2013 по справі №913/1786/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Антрацит" м. Антрацит Луганська область, на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області, пеню в сумі 287 824 грн. 69 коп. та також стягнуто з Державного підприємства "Антрацит" м. Антрацит Луганська область, в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 5756 грн. 49 коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2013 апеляційну скаргу Державного підприємства "Антрацит" м. Антрацит Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2013 у справі № 913/1786/13 було залишено без задоволення; рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2013 у справі №913/1786/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013 касаційну скаргу Державного підприємства "Антрацит" м. Антрацит Луганська область було задоволено частково; постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.10.2013 та рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2013 у справі № 913/1786/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

При цьому касаційною інстанцією було зазначено наступне.

Суди попередніх інстанцій з'ясувавши, що відповідно до акту № 9 перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ВП "Шахта "Партизанська" ДП "Антрацит" за період з 01.04.2012 по 31.03.2013, встановлено наявність заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 4 031 613, 33 грн., у зв'язку з чим Фондом було нараховане пеню в сумі 287 824, 69 грн. за період з 01.04.2012 по 08.01.2013, не встановили на якій підставі та за який конкретно період виникла така заборгованість.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що провадження у справі про банкрутство порушено 09.01.2013, не врахували та не дали належної правової оцінки тому факту що пеня у зв'язку з несплатою заборгованості по страховим внескам нарахована на підставі акту перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 9 від 15.04.2013.

Як встановлено ч. 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

22.01.2014 справу повернуто касаційною інстанцією за приналежністю.

Відповідно до повторного розподілу справ автоматизованою системою документообігу, справу № 913/1786/13 передано на розгляд судді Палей О.С.

У судове засідання 06.02.2014 позивачем надано додаткові пояснення по справі від 03.02.2014 № 06/354, в яких зазначено, що за своєю правовою природою, фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від нього.

Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Відповідач в судове засідання не з'являвся; надав суду відзив на позовну заяву від 20.02.2014 № 09/214, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, протягом дію мораторію пеня за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю виходячи з наступних підстав.

Позивачем - відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області була здійснена перевірка дотримання відповідачем - Державним підприємством "Антрацит" в особі його відокремленого підрозділу "Шахта Партизанська" правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За результатами перевірки був складений акт № 9 від 15.04.2013 перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з яким за період з 01.04.2012 по 08.01.2013 на заборгованість яка існувала станом на 01.01.2011 і не була погашена відповідачем була нарахована пеня в сумі 287824 грн. 69 коп.

Згідно акту недоїмка становить 3743788 грн. 64 коп., раніше нарахована пеня - 1510187 грн. 75 коп.

Акт був підписаний та одержаний представником відповідача без заперечень.

Відповідно до п. 7 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Ухвалою суду від 09 січня 2013 року господарським судом Луганської області порушено справу № 913/124/13-г про банкрутство державного підприємства "Антрацит" - відповідача по цій справі. На дату подання позову провадження у справі про банкрутство не припинено.

Таким чином, зазначений спір підлягає розгляду саме в господарському суді.

Спеціальним законом, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-XIV від 23.09.1999.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження по контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим законом.

Відповідно до п. 4.2 ст. 45 Закону України № 1105-XIV від 23.09.1999 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", роботодавець як рахувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати у встановленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону №1105-XIV від 23.09.1999, страхові тарифи, диференційовані по галузях економіки (видах економічної діяльності) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України № 1105-XIV від 23.09.1999 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

Частиною другою цієї статті (яка була чинною до 01.01.2011) та підлягала застосуванню щодо періоду, за який виникла заборгованість) передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Порядок взяття на облік та набуття роботодавцями статусу страхувальників, обчислення і сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України підприємствами, установами, (організаціями незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності, галузевої належності), фізичними особами - підприємцями, фізичними особами, які використовують працю найманих працівників, а також добровільно застрахованими особами, порядок обліку та витрачання страхових коштів, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності визначається Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 за №36 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 за №867/14134 (яка була чинною до 01.01.2011 та підлягала застосуванню щодо періоду, за який виникла заборгованість).

Пунктом 4.12 зазначеної Інструкції передбачено, що страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

Згідно з пунктом 4.13 зазначеної Інструкції, нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.

Пункт п. 5.1 та п. 5.2 вказаної Інструкції передбачає що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк. Пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати до дня сплати недоїмки включно.

Відповідно до п. 5.8 Інструкції встановлено що при стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються. Сплата (погашення) пені здійснюється у такому самому порядку, як і недоїмки.

Втім, відповідно до абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Таким чином з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Абзацом 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд вважає, що вирішальним фактором у визначенні дати нарахування пені є не календарний період створення основного боргу за страховими внесками, за несплату якого застосовані штрафні санкції, а саме дата проведення перевірки та складання акту, саме за яким відповідачу було нараховано пеню.

У постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі № 28/5005/3240/2012 наведено правову позицію, згідно з якою, норма абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому пеня за невиконання грошових зобов'язань та зобов'язань по сплаті обов'язкових платежів не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

На підставі вищевикладеного суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 12, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 17.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Палей О.С.

Дата підписання повного тексту рішення - 20.03.2014.

Надр. 3 прим.

1 - до справи

2, 3 - позивачу, відповідачу

Вих. № 146

2

20.03.2014