АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________
Провадження 22-ц/2090/1237/14 Головуючий 1 інстанції Поліщук Т.В.
Справа № 643/7081/13-ц Доповідач: Кругова С.С.
Категорія: договірні
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2014 р. м. Харків
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді КРУГОВОЇ С.С.
суддів колегії - ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
при секретарі - Андрійко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 17 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-
в с т а н о в и л а :
15.05.2013 року позивач звернулася з позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь борг за договором позики від 08.04.2010 року в сумі 150 000 грн. та 3 відсотки річних за останні два роки у розмірі 9 000 грн., а також судовий збір у розмірі 1590 грн. та суму у розмірі 400 грн. за надання правової допомоги.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 17 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення є незаконним, та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Стверджує, що за Договором позики від 08.04.2010 року він не отримував від позивача суму позики у розмірі 150 000,00 грн. або будь-яку іншу суму коштів.
Зазначає, що належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання позики та отримання її відповідачем вона не надала.
Вказує, що на противагу нормам ЦК України та виходячи з аналізу положень Договору позики від 08.04.2010 року, чітко не випливає факт того, що при його укладанні або в іншу дату відповідач отримав суму позики.
Також зазначає, що доказів фактичного передання позики, а відтак підтвердження набуття чинності Договором позики позивачем не надано, а також їх не встановлено судом.
Згідно ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що беруть учать у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що скарга задоволенню не підлягає.
Постановлюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України і ч.2 ст.625 ЦК України позов підлягає задоволенню.
З таким висновком суду судова колегія погоджується з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 08.04.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір позики, за яким ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_4 150 000 грн. в строк до 08.12.2010 року. Договір підписаний сторонами (а. с. 7).
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Як вбачається зі змісту договору позики від 8 квітня 2010 року відповідач повинен був повернути позивачу 70 000 грн. в строк до 10 жовтня 2010 року, 50 000 грн. в строк до 10 листопада 2010 року і 3 000 грн. в строк до 8 грудня 2010 року. Відповідно з дати отримання відповідачем грошей з 8 квітня 2010 року по день звернення позивача з позовом до суду 15 травня 2013 року відповідач прострочив відповідно 945 днів, 915 днів і 888 днів.
Розрахунок 3% річних становить : 70000:100х3%:365х945= 5436,99 грн.; 50000:100х3%:365х915= 3760,27 грн.; 3000:100х3%:365х888=218,95 грн., всього 9416,22 грн.
З огляду на те, що позивачем заявлено позов про стягнення 3% в сумі 9000 грн., суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення позову в межах заявлених позовних вимог.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини по справі і дав належну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Що стосується посилання відповідача на той факт, що він не отримував грошові кошти, то це спростовується змістом самого договору. Так, згідно п.4 договір вважається укладеним з моменту фактичної передачі грошей позикодавцем позичальнику , тобто з 8 квітня 2010 року.
Таким чином, підписанню договору передувала передача грошей, оскільки без цього залишається незрозумілим факт його підписання, який не заперечував відповідач.
Відповідно до ст.ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 17 грудня 2013 року - відхилити.
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 17 грудня 2013 - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя -
Судді колегії -