ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2014 року 11:36 Справа №2а-10062/10/9/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря судового засідання Бездушній І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК
про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною вимогу,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2, довіреність №б/н від 07.06.2013р.;
відповідача - не з'явився; Суть спору: Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі (далі - відповідач, УПФУ в Бахчисарайському районі) з вимогами про:
1.Визнання протиправним та скасування рішення від 20.03.2008 № 152, від 29.05.2008 № 442, від 07.08.2008 № 1026, від 11.06.2009 № 225, від 07.09.2009 № 424, від 25.11.2009 № 913; про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальником та органом ПФУ;
2. Визнання протиправним та скасування вимогу УПФУ в Бахчисарайському районі АР Крим про сплату боргу від 04.01.2010 №Ф69;
3. Зобов'язання УПФУ в Бахчисарайському районі привести дані особового рахунку позивача відповідно до Рішення Господарського суду АР Крим від 27.03.2008 та фактично проведеним виплатам, починаючи з 27.03.2008 року.
Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем порядку нарахування фінансових санкцій та невідповідністю даних обліку позивача фактичному стану розрахунків позивача щодо страхових внесків.
17.02.2011 представником позивача було подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог щодо зобов'язання УПФУ в Бахчисарайському районі привести дані особового рахунку позивача відповідно до Постанови Господарського суду АР Крим від 27.03.2008 та фактично проведеним виплатам, починаючи з 27.03.2008 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.02.2011 було залишено без розгляду позовні вимоги в частині зобов'язання УПФУ в Бахчисарайському районі привести дані особового рахунку позивача відповідно до Рішення Господарського суду АР Крим від 27.03.2008 та фактично проведеним виплатам, починаючи з 27.03.2008 року.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що за позовом прокурора Бахчисарайського районі АР Крим в інтересах держави в особі Управління ПФУ в Бахчисарайському районі Постанови Господарського суду АР Крим від 27.03.2008 року було встановлено, що сума фактичної заборгованості по сплаті внесків відрізняється від суми заборгованості, на якій на полягав УПФУ в Бахчисарайському районі, оскільки сума заборгованості в розмірі 802,66 грн., яка виникла до 01.01.2004 року не обґрунтована УПФУ в Бахчисарайському районі.
Сума заборгованості в розмірі 232,49 грн., яка підтверджена актом звірки була в добровільному порядку сплачена позивачем 08.04.2008. В подальшому внески в органи ПФУ сплачувались позивачем вчасно та в повному обсязі.
Представник позивача наполягав на тому, що штрафні санкції за оскаржуваними рішеннями та, як наслідок сума недоїмки, відповідачем розраховано без урахування постанови Господарського суду АР Крим. На думку представника позивача дані особового рахунку позивача не відповідають фактичним платежам позивача до УПФУ.
Крім того, представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду у зв'язку з наявністю поважних причин(а.с.62), яке обґрунтовано тим, що про оскаржувані рішення позивач своєчасно не дізнавався; відповідачем не було виконано рішення Господарського суду АР Крим від 27.03.2008 та не приведено особовий рахунок позивача відповідно до фактичних обставин. Крім того, на думку представника позивача до оскаржуваних рішень слід застосовувати строки на оскарження, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», які становить 1096 днів.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с.55), відповідно до яких вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин.
Крім того представник відповідача надав пояснення (а.с.203), відповідно до яких постанова Господарського суду АР Крим від 27.03.2008 було отримано відповідачем тільки 05.02.2013 року, у зв'язку з чим, відповідачу неможливо було виконати вказане рішення раніше.
Під час судового розгляду було призначено судову-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
1) чи впливає наявність або відсутність сальдо по особовому рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 747,97грн. станом на 01.01.04р. на прийняття Управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, правомірність яких оскаржується у судовому порядку, якщо так, то чи підтверджується обґрунтованість зазначеної заборгованості станом на 01.01.04р. та у якій сумі?
2) чи підтверджується з урахуванням здійснених Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 платежів та наявної недоїмки обґрунтованість прийняття рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №152 від 20.03.08р, №442 від 29.05.08р, №1026 від 07.08.08р., №225 від 11.06.09р., №424 від 07.09.09р., №913 від 25.11.09р.?
Висновок судово-економічної експертизи № 16/12 надійшов до суду 06.02.2014(а.с.166).
Протягом судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.03.2014 було залишено без розгляду позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 20.03.2008 № 152; від 29.05.2008 № 442; від 07.08.2008 № 1026.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем та направлено на адресу позивача наступні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій :
1.Рішення №225 від 11.06.09 р. в сумі 1 904,76 грн., у т.ч.:
- Штрафні санкції в сумі 1180,42 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків, граничний термін сплати яких настав з 02.04.07 р. по 02.04.08 р.;
- пеня в сумі 724,34 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків, граничний термін сплати яких настав з 02.04.07 р. по 02.04.08 р.
2. Рішення №424 від 07.09.09 р. в сумі 28,11 грн., у т.ч.:
- штрафні санкції в сумі 3,97 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків, граничний термін сплати яких настав 02.04.08 р.;
- пеня в сумі 24,14 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків та штрафів, граничний термін сплати яких настав з 02.04.08 р. по 10.04.08 р.;
3. Рішення №913 від 25.11.09 р. в сумі 194,81 грн., у т.ч.:
- штрафні санкції в сумі 13,24 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків, граничний термін сплати яких настав 01.04.09 р.;
- пеня в сумі 181,57 грн. за несвоєчасну сплату штрафів, граничний термін сплати яких настав 10.04.08 р.
Крім того, на адресу позивача направлено вимогу про сплату недоїмки від 04.01.2010 №Ф69 (а.с.48) на суму недоїмки станом на 01.01.2010 4166,56 грн., з яких 2038,88 грн. - недоїмки з страхових внесків, 1197,63 грн. - недоїмка з штрафних санкцій, отримана позивачем 14.01.2010 року (зв.бік а.с.48).
У зв'язку з незгодою з прийнятим рішеннями, позивач звернувся до суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до суду судом встановлено таке.
Відповідно до матеріалів справи, оскаржувані рішення було винесено відповідачем та направлено на адресу позивача наступним чином:
- від 11.06.2009 № 225(а.с.47) - отримано позивачем 17.11.2009 (зв.бік а.с.47);
- від 07.09.2009 № 424 (а.с.46) - отримано позивачем 11.09.2009 (зв.бік а.с.46);
- від 25.11.2009 № 913(а.с.49) - отримано позивачем 08.12.2009 (зв.бік а.с.49).
Вимога про сплату недоїмки від 04.01.2010 №Ф69 (а.с.48) на суму недоїмки 4166,56 грн., з яких 2038,88 грн. - недоїмки з страхових внесків, 1197,63 грн. - недоїмка з штрафних санкцій, отримана позивачем 14.01.2010 року (зв.бік а.с.48).
Докази отримання позивачем вказаних рішень надано відповідачем у вигляді корінців повідомлень про отримання поштового відправлення, на якому зазначено адресу позивача (АДРЕСА_1).
Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до суду та/або наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, слід зазначити наступне.
Згідно до статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 99 КАС України в редакції, яка діяла на час видання оскаржуваних рішень адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, в редакції, що діє на момент розгляду справи, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
При відкритті провадження по справі питання щодо строків звернення до суду по даній справі судом не вирішувалось.
Тому подання позову з порушенням строку звернення до адміністративного суду, питання про поновлення якого судом не вирішувалося, і про пропуск якого стало відомо у ході розгляду справи відповідно до ст. 100 КАС України, в редакції на час розгляду вирішення справи по суті, є підставою для перевірки поважності причин пропуску строків звернення до суду.
Адміністративний позов подано до суду 03.08.2010 року, про що свідчить особистий підпис на позові представника позивача ОСОБА_2
На час звернення до суду Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI, якій набрав чинності 30.07.2010, було внесено зміни до ст.99 КАС України, відповідно до яких вказану статтю доповнено ч. 5 в наступній редакції: для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Оскаржувані рішення, відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є рішеннями суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення.
Отже, на час звернення до суду позивача строк звернення з заявленими вимогами дорівнював одному місяцю.
В той же час, як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що для вирішення питання дотримання строку звернення до суду необхідно застосовувати річний строк.
Таким чином, позивачем було дотримано строки звернення до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 11.06.2009 № 225, від 07.09.2009 № 424, від 25.11.2009 № 913, та вимоги про сплату недоїмки від 04.01.2010 №Ф69.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позивних вимог судом встановлено наступне.
Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів, у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон).
Згідно ст. 1 Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
Ст.3 Закону визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.
Статтею 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058 регулюються відносини, що виникають між суб'єктами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до Закону № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в порядку, визначеному цим Законом.
Пункт 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-I V визначає, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно п. 5 ч. 1 ст.14 Закону № 1058-I V страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до п.п.6 ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний, зокрема нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч.2,3,п.п.2 ч. 9 ст. 106 Закону (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Судом встановлено та підтверджено судово-економічною експертизою, що за даними вказаної картки станом на 01.01.04 р. облікована заборгованість страхувальника(а.с.66) в сумі 802,76 грн., у т.ч.:
- 745,45 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- 57,31 грн. - пеня.
В погашення вказаної заборгованості УПФУ були зараховані поточні платежі страхувальника (ФОП ОСОБА_1) з пенсійного страхування в сумі 802,76 грн., що здійснені за 2004-2005 рр..
Зарахування поточних платежів страхувальника за 2004-2005 рр. в сумі 802,76 грн. в погашення заборгованості, що облікована станом на 01.01.04 р., призвело до недостатності поточних платежів за 2004-2005 рр. для сплати поточних внесків за вказаний період.
В свою чергу несплачену частину внесків за 2004-2005 рр. УПФУ покрило за рахунок поточних платежів за 2006 р., що призвело до несплати частини поточних внесків за 2006 р. і т.д.
Внаслідок недостатності поточних платежів в 2004-2005 рр. УПФУ розподілено на погашення вказаних поточних внесків за 2004-2005 рр. платежі за 2006 р., що в свою чергу призвело до недостатності поточних платежів за 2006 р., які покриваються за рахунок платежів у 2007 році, і т.д.
Отже внаслідок розподілу відповідачем платежів за 2004-2005 рр. в погашення заборгованості, яка облікована станом на 01.01.2004 р., відбулося збільшення періоду прострочення всіх наступних платежів внаслідок хронологічного зсуву.
Що й призвело до збільшення суми штрафів та пені, які були нараховані за несвоєчасне погашення вказаних поточних внесків (у т.ч. штрафів та пені за рішеннями, оскаржуваними позивачем), оскільки розмір штрафів та пені відповідно до п.9 ст.106 Закону №1058 залежить від тривалості прострочення.
Судом встановлено, що Постановою Господарського суду АР Крим від 27.03.2008 по справі №2-29/1203-2008А (а.с.10) було частково задоволено позов Прокурора Бахчисарайського району в інтересах держави в особі Управління Бахчисайського району до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та стягнено заборгованість в сумі 232,49 грн.
При цьому Господарський суд АР Крим відмови в задоволенні позову в іншої частині стягнення (сума стягнення 1999,45 грн.), у зв'язку з тим, що заборгованість в сумі 802,66 грн., яка на думку Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі склалась на 01.01.2004 року (фінансові санкції та пеня), не була підтверджена під час судового розгляду документами, на підставі яких така заборгованість обліковується за позивачем.
Вказана Постанова суду від 27.03.08 р. набрала чинності відповідно до ст.254 КАС України, оскільки не була оскаржена, що підтверджується листом заступника Голови господарського суду АР Крим №2/20-1733 від 18.10.10 р. (а.с.39).
26 березня 2009 р. УПФУ на виконання вказаної Постанови суду відобразило в картці особового рахунку страхувальника (ФОП ОСОБА_1) зменшення поточної заборгованості зі штрафів на 745,45 грн. та зменшення поточної заборгованості з пені на 57,21 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Підставою для застосування штрафних санкцій було перевищення граничних строків сплати страхових внесків.
При визначенні тривалості прострочення сплати страхових внесків та штрафів УПФУ керувалось розподіленням платежів, що здійснено з урахуванням наявності заборгованості страхувальника в сумі 802,76 грн. станом на 01.01.04 р. (з яких 802,66грн. визнано судом необґрунтованими).
Враховуючи встановлені Постановою Господарського суду АР Крим від 27.03.08р. обставини розподілення відповідачем на погашення суми в розмірі 802,66грн. свідчать про протиправність дій відповідача.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості прийняття Рішення №225 від 11.06.09 р., суд зазначає, що до несвоєчасно сплачених сум страхових внесків УПФУ застосувало штраф у розмірі 50% від вказаних сум, але з 11.06.09 р. набрала чинності нова редакція п.9 ст.106 Закону №1058, яка пом'якшила відповідальність страхувальника: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Вказані зміни внесені Законом України від 05.03.09 р.№1074, який був опублікований та набрав чинності 11.06.09 р. (Голос України, 2009, 06, 11.06.09 р. N106,Урядовий кур'єр, 2009, 06, 16.06.09 N105, Офіційний вісник України, 2009, N 43 (19.06.09).
Саме чинні на момент прийняття рішення норми, які пом'якшують (скасовують) відповідальність особи, повинні застосовуватись УПФУ при визначенні відповідальності страхувальника.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного суду України від 20.11.12 р. по справі №21-367а12 та від 04.06.13 р. по справі №21-170а13.
Таким чином, суд зазначає, що відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції в розмірі 50% від простроченої суми сплати страхових внесків.
Суд зазначає, що згідно з ст. 106 Закону України № 1058 нарахування штрафних(фінансових) санкцій органами Пенсійного фонду України є виключною компетенцією органів пенсійного фонду України, віднесено до їх дискреційних повноважень.
Крім того, в експертному висновку № 16/12 зазначено, що відновлено розподілення платежів страхувальника за період 2004-2010 рр. з урахуванням того, що станом на 01.01.2004 р. відсутня частина заборгованості в сумі 802,66 грн., у т.ч. 745,45 грн. штрафів та 57,21 грн. пені. З урахуванням вказаного розподілення платежів експерт вважає, що сума штрафів та пені за Рішенням №225 від 11.06.09 р. повинна складати 526,76 грн., у т.ч. 208,78 грн. штрафів та 317,98 грн. пені.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків експерта щодо правомірності застосування фінансових санкцій за оскаржуваним рішенням в розмірі 526,76 грн. (фінансові санкції - 208,78 грн., пеня - 317,98 грн.).
У зв'язку з зазначеним, суд не має повноважень щодо самостійного нарахування фінансових санкцій за іншими ставками, ніж застосованими відповідачем, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення №225 від 11.06.09 р.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкції від 07.09.09 р.№424, від 25.11.09 р. №913 , суд зазначає таке.
При нарахуванні санкцій в сумі 28,11 грн. УПФУ керувалось тим, що в період з 02.04.2008 по 20.08.2009 позивачем допущено порушення термінів сплати недоїмки по страховим платежам та фінансових санкцій, у зв'язку з чим було нараховане штрафні санкції в розмірі 3,97 грн., та пеня 24,14 грн.
Відповідно до експертного висновку № 16/12 було зазначено, що сума штрафів та пені за Рішенням №424 від 07.09.09 р. повинна складати 19,72 грн., у т.ч. 3,97 грн. штрафів та 15,75 грн. пені.
Вказаний висновок експертом було зроблено у зв'язку з тим, що останнім днем погашення страхових внесків ФОП за 2007 р. УПФУ визначило 02.04.08 р., а судовий експерт 31.03.08 р., оскільки відповідно до пп.5.3.2. Постанови №21-1 остаточний розрахунок по страхових внесках на оподатковувані доходи фізичних осіб - підприємців здійснюється до першого квітня року, наступного за звітним.
При нарахуванні санкцій в сумі 194,81 грн. за рішенням від 25.11.09 р №913 УПФУ керувалось тим, що в період з 08.09.2009 по 19.11.2009 позивачем було допущено порушення термінів сплати недоїмки по страховим платежам та фінансових санкцій, у зв'язку з чим було нараховане штрафні санкції в розмірі 13,24 грн., та пеня 181,57 грн.
Відповідно до експертного висновку № 16/12 було зазначено, що сума штрафів та пені за рішенням від від 25.11.09 р. №913 повинна складати 96,17 грн., у т.ч. 13,24грн. штрафів та 82,93 грн. пені.
При цьому висновок експерта враховує, що останнім днем погашення страхових внесків ФОП за 2008 р. УПФУ визначило 01.04.09 р., а судовий експерт - 31.03.09 р., оскільки відповідно до пп.5.3.2. Постанови №21-1 остаточний розрахунок по страхових внесках на оподатковувані доходи фізичних осіб - підприємців здійснюється до першого квітня року, наступного за звітним.
Розбіжності даних УПФУ з даними судової експертизи щодо суми штрафів та пені, які підлягають застосуванню виникли у зв'язку з таким:
- при розподіленні платежів УПФУ керувалося тим, що страхувальник має заборгованість в сумі 802,66 грн. станом на 01.01.04 р., а судовий експерт вважав, з чим погоджується суд, що така заборгованість відсутня;
- визначення іншого ніж відповідач останнього дня погашення заборгованості.
Стаття 69 КАС України встановлює, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.ч.1,3 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено дані картки особового рахунку страхувальника, квитанції про сплату страхових внесків, звітність страхувальника, актів УПФУ про донарахування страхових внесків та вимог про їх сплату, рішень УПФУ про нарахування санкцій (штрафів і пені), поштових повідомлень про вручення страхувальнику вказаних вимог та рішень бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд також зазначає, що відповідач в порядку ст. 71 КАС України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині рішень про застосування штрафних санкцій частково, шляхом визнання протиправним та скасування рішень від 07.09.09 р.№424 в частині нарахування пені в сумі 8,39 грн., від 25.11.09 р. №913 в частині нарахування пені в сумі 98,64 грн.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування вимоги УПФУ в Бахчисарайському районі АР Крим про сплату боргу від 04.01.2010 №Ф69, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України № 1058(в редакції, станом на 04.01.2010) вимога про сплату недоїмки направляється органами Пенсійного фонду України з метою стягнення сум страхових внесків, своєчасно не нарахованих та/або не сплачених страхувальниками у встановлені строки .
Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 (в редакції, яка діяла станом на 04.01.2010), зокрема п. 8.3. вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи), та є виконавчим документом.
Таким чином, вимога про сплату недоїмки є рішенням органу Пенсійного Фонду України, яке породжує зміну у майновому стані страхувальника.
Відповідно до оскаржуваного рішення недоїмка позивача станом на 01.01.2010 складає 4166,56 грн., в тому числі: страхові внески - 2038,88 грн., штрафні санкції - 1197,63 грн., пеня - 930,05 грн.
Відповідно до додатку № 2 до експертного висновку експертом зазначено, що сума недоїмки зі страхових внесків, штрафних санкцій та пені, своєчасно не сплачених позивачем станом на 01.01.2010, складає 1523,14 грн. (страхові внески - 900, 21 грн., штрафні санкції - 222,02 грн., пеня - 400,91 грн.).
Зазначена розбіжність виникла з урахуванням обліку відповідачем заборгованості, що виникла до 01.01.2004 року в розмірі 802,66 грн., у т.ч. 745,45 грн. штрафів та 57,21 грн., яку визнано необґрунтованою Постановою Господарського суду АР Крим від 27.03.08 р. по справі №2-29/1203-2008А та висновку експерта про те, що сума штрафів та пені за Рішенням №152 від 20.03.08 р. завищена на 1 080,00 грн. та повинна складати 487,06 грн., у т.ч. 289,09 грн. штрафів та 197,97 грн. пені; пеня за Рішенням №442 від 29.05.08 р. в сумі 2,49 грн. занижена на 0,01 грн. та повинна складати 2,50 грн.; сума штрафів та пені за Рішенням №1026 від 07.08.08 р. завищена на 78,40 грн. та повинна складати 259,59 грн., у т.ч. 180,90 грн. штрафів та 78,69 грн. пені; сума штрафів та пені за Рішенням №225 від 11.06.09 р. завищена на 1 378,00 грн. та повинна складати 526,76 грн., у т.ч. 208,78 грн. штрафів та 317,98 грн. пені; сума штрафів та пені за Рішенням №424 від 07.09.09 р. завищена на 8,39 грн. та повинна складати 19,72 грн., у т.ч. 3,97 грн. штрафів та 15,75 грн. пені; сума штрафів та пені за Рішенням №913 від 25.11.09 р. завищена на 98,64 грн. та повинна складати 96,17 грн., у т.ч. 13,24 грн. штрафів та 82,93 грн. пені.
Водночас судом, залишено без розгляду позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 20.03.2008 № 152; від 29.05.2008 № 442; від 07.08.2008 № 1026. Суд також дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення №225 від 11.06.09 р. та визнання протиправним та скасування рішень від 07.09.09 р.№424 в частині нарахування пені в сумі 8,39 грн., від 25.11.09 р. №913 в частині нарахування пені в сумі 98,64 грн.
Таким чином, суми недоїмки зі страхових внесків, штрафних санкцій та пені станом на 01.01.2010, визначені у вимозі від 04.01.2010 №Ф69 не відповідає даним обліку позивача з урахуванням Постанови Господарського суду АР Крим від 27.03.08 р. по справі №2-29/1203-2008А, самостійної сплати позивачем страхових внесків та висновкам суду у даній справі.
При цьому, формування вимоги про сплату недоїмки віднесено до дискреційних повноважень органів Пенсійного Фонду України, у зв'язку з чим суд не має повноважень щодо самостійного перерахунку наявної у позивача недоїмки з страхових внесків.
За таких обставин суд задовольняє вимоги в частині визнання протиправним та скасування вимоги про сплату недоїмки від 04.01.2010 №Ф69.
Враховуючи викладене, суд частково задовольняє позовні вимоги.
В судовому засіданні 19.03.2014р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 20.03.2014р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Адміністративний позов задовольнити частково:
2.Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальником та органом ПФУ від 11.06.2009 № 225 повністю;
3. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальником та органом ПФУ від 07.09.2009 № 424 в частині нарахування пені в сумі 8,39 грн.; від 25.11.2009 № 913 в частині нарахування пені в сумі 98,64 грн.;
4. Визнання протиправним та скасування вимогу УПФУ в Бахчисарайському районі АР Крим про сплату боргу від 04.01.2010 №Ф69 повністю;
5. В задоволенні іншої частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Котарева Г.М.