Справа  №11-3635 2006 р.

Головуючий у 1 інстанції Гаркавенко С.І.

Доповідач Самойленко A.I.

УХВАЛА

Іменем України

12 грудня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І. судців Яременка А.Ф., Свіягіної І.М.

з участю прокурора Ільченка С.В. розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Донецьку  справу  за апеляціями прокурора, який, затвердив обвинувальний висновок, і засудженого ОСОБА_1 на вирок Торезського міського суду Донецької області від 21 червня 2006 року, яким

ОСОБА_1,     

 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

АДРЕСА_1

області, мешканця м.Тореза Донецької області,

раніше судимого: 1) 16.04.2003 р. за ст.185 ч.З

КК України на 3 роки позбавлення волі; 2)

4.12.2003 р. за ст.ст. 185 ч.З, 186 ч.З, 70 ч.1, 70

ч.4 КК України на 4 роки позбавлення волі; 3)

27.12.2005 р. за ст.ст.289 ч.2, 185 ч.2, 70, 71 КК

України на 5 років 6 місяців позбавлення волі

засуджено за ст.185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі

ст.70   ч.4  КК  України  шляхом  часткового   складання  цього   покарання  з

покаранням,  призначеним  йому  вироком  Шахтарського  міського  суду  від

27.12.2005 року остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення

волі.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13 червня 2006 року, перебуваючи в будинку №АДРЕСА_2 в м.Торезі, користуючись тим, що мешканець зазначеного будинку ОСОБА_2. заснув, повторно таємно викрав телевізор останнього вартістю 700 гривень.

Прокурор в своїй апеляції просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону судом першої інстанції. В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що в порушення вимог ст.334 КПК України суд не мотивував у вироку призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі за ст.185 ч.2 КК України і за ст.70 ч.4 КК України, не навів у вироку усіх доказів, які були досліджені в судовому засіданні.

Засуджений ОСОБА_1 в апеляції і доповненнях до неї просить кваліфікувати його дії з урахуванням того, що телевізор Хорунжого він взяв з дозволу останнього, тобто, стверджує про відсутність в його діях складу злочину. Крім цього, посилається на порушення його права на захист при розгляді цієї кримінальної справи.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляції прокурора і засудженого підлягають частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

Визнавши винним ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки телевізора за вказаних у вироку обставин, суд першої інстанції в обгрунтування доведеності вини засудженого послався лише на показання ОСОБА_1 під час досудового і судового слідства, який визнав свою вину у вчиненні цього злочину. Інші докази, зокрема інструкція по експлуатації телевізор і товарний чек на його придбання, які наведені у вироку, підтверджують лише факт придбання потерпілим цього телевізора і самі по собі не підтверджують участь засудженого у його викраданні.

При розгляді цієї справи суд, відповідно до вимог ч.1 і ч.2 ст.299 КПК України, вислухавши думки учасників судового розгляду, ухвалив рішення про необхідність дослідження доказів у справі в повному обсязі, тобто, допитати підсудного, потерпілого, свідків, дослідити письмові докази.

Однак, фактично суд обмежився лише допитом підсудного. Судом не були допитані ні потерпілий, ні свідки. Показання цих осіб під час досудового слідства також не досліджувались. Будь-якої оцінки цим доказам у вироку суд не дав.

Фактично всупереч попередньо прийнятому рішенню про необхідність дослідження доказів у повному обсязі, суд визнав недоцільним їх дослідження у такому обсязі. При цьому, в порушення вимог ч.З і ч.4 ст.299 КПК України суд після допиту підсудного не обговорив з учасниками судового розгляду можливість зміни обсягу доказів, що підлягають дослідженню і доцільність такого порядку розгляду справи, не з'ясував у підсудного, чи правильно він розуміє зміст фактичних обставин обвинувачення, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, не роз'яснив підсудному та іншим учасникам судового розгляду, що у разі прийняття рішення про недоцільність дослідження доказів у справі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Через наведені обставини апеляційний суд позбавлений можливості дати оцінку про обгрунтованість чи необґрунтованість доводів апеляції засудженого про його невинуватість у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Наведені обставини свідчать, що суд при розгляді цієї справи допустив порушення вимог ст.299 КПК України, тобто, такі порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок. Згідно вимог ст.ст.370 і 374 ч.2 КПК України такі істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону виключали можливість постановления вироку і є підставою для скасування вироку з поверненням справи на новий судовий розгляд.

У той же час, не можуть бути визнані обгрунтованими доводи апеляції засудженого про порушення його права на захист, оскільки з моменту допиту його в якості підозрюваного протягом всього досудового слідства і в судовому

засіданні його захист здійснював адвокат, позиція якого узгоджувалась з позицією засудженого ОСОБА_1.

При новому розгляді справи суду необхідно відповідно до вимог КПК України дослідити докази у справі, дати їм відповідну оцінку і вирішити питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляції прокурора і засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково. Вирок Торезського міського суду Донецької області від 21 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити без зміни - взяття під варту у слідчому ізоляторі.