ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА            

04.12.06                                                                                           Справа  № 10/163

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                Р. Марко

суддів                                           Т. Бонк

                                                Л. Давид

При секретарі                                     Скочко Ю.

розглянувши апеляційну скаргу п/п ОСОБА_1 від 13.10.06 б/н та апеляційну скаргу   ДПІ у м. Рівне № 23034/10-32 від 13.10.06

на постанову господарського суду  Рівненської області від 22.09.06

у справі      10/163

за позовом            - п/п ОСОБА_1

до відповідача -  ДПІ у м. Рівне

про          скасування  податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

Від позивача_  -  ОСОБА_1

Від  відповідача -Онищук В.

З правами та обов”язками , передбаченими ст..ст. 49,51,54 КАС України, сторони ознайомлені. Відводу складу суду та секретареві  не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

 Постановою господарського суду Рівненської області від

22.09.06 у справі № 10/163 частково задоволено позов п/п

ОСОБА_1 Визнано нечинним податкове повідомлення-

рішення від 11.01.06 № НОМЕР_1 в частині  донарахування

штрафних санкцій у сумі 170 грв. В решті позову відмовлено.

  Не           погоджуючись із прийнятою постановою, сторони

подали апеляційні скарги. Зокрема представник ДПІ просить

скасувати постанову суду  в частині задоволення позову.

  Зокрема зазначає, що суд першої інстанції визнаючи

нечинним  податкове повідомлення- ріщення від 11.01.06 №

НОМЕР_1 в частині  донарахування штрафних санкцій у сумі

170 грв. не взяв до уваги, що згідно статті 21 Закону

України "Про державну податкову службу в Україні" від

04.12.1990 року за № 509-ХІІ (із наступними змінами та

доповненнями) податкова міліція  відповідно до покладених

на неї завдань - приймає та реєструє повідомлення та іншу

інформацію  про  випадки  не  дотримання  законодавства,

здійснює  в  установленому порядку їх перевірку і приймає

щодо них передбачені законом рішення (підтвердженням цього є

витяг з Журналу за № 4 реєстрації повідомлень по телефону

"ДОВІРИ" (22-67-45) за 30.11.2005 року, що долучений до

матеріалів судової справи).

З урахуванням вищезазначеної норми, у відповідності до прийнятого рішення щодо перевірки зазначеної інформації працівниками податкової служби, в тому числі і податкової міліції, було здійснено виїзд за місцем здійснення підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_1. Зокрема при проведенні перевірки в цеху по розливу безалкогольних напоїв, розташованому у м. Рівне по вул. Будівельників - 1, встановлено, що  дві фізичні особи  із числа працюючих, працюють в зазначеному цеху близько 2 років та одна - з весни 2005 року без належним чином оформлених трудових відносин (про що свідчать пояснення громадянки ОСОБА_2, ОСОБА_3). Належним чином даних свідчень працюючих, позивач не спростував. Суд на думку відповідача помилково зазначає, що працівники податкової міліції не мають права проводити обстеженя місця здійснення підприємницької діяльності лише на підставі анонімного звінка. Такі доводи суду є помилковими, так як  працівники податкової служби, в тому числі і податкової міліції, не проводили перевірку документів, пов'язаних із здійсненням фінансово-господарської діяльності приватного підприємця ОСОБА_1, а лише отримували пояснення у фізичних осіб чого законом не заборонено. Перевірялися виключно дані, необхідні для з'ясування обставин справи, що були підставою для відвідування приміщення, де здійснюється діяльність з метою отримання доходів. Тобто заходи, які вживалися працівниками податкової служби щодо перевірки отриманої інформації не є видом перевірки, а є способом отримання інформації з метою виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій.

Позивачем -п/п ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій позивач просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю. Зокрема позивач вказує, що судом не повно з»ясовані обставини справи, невірно застосовані норми чинного законодавства. Щодо обставин справи, зазначає, що перевіряючими при проведенні перевірки порушено норми  ст.. 11(1) Закону України «Про державну податкову службу». При оформленні акту перевірки порушено норми «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства…», що призвело до прийняття спірних податкових повідомлень- рішень без належних правових підстав.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши представників сторін,  дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянтів.

При цьому колегія виходила з наступного.

За результатами проведеної працівниками відповідача перевірки позивача щодо дотримання останнім вимог податкового законодавства при здійсненні підприємницької діяльності, встановлено порушення вимог ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян", Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", Закону України "Про податок на додану вартість", Постанови КМ України "Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту", (акт перевірки НОМЕР_2  від 26 грудня 2005 р.).

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення за №НОМЕР_3, №НОМЕР_4, №НОМЕР_1, №НОМЕР_5, №НОМЕР_6.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №НОМЕР_3 від 11.01.06 року, яким визначено до сплати 753,00 грв. ПДВ, то дана сума визначена  з урахуванням результатів перевірки  шляхом зменшення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 20грн.00коп.

Як вбачається із  даних наведених в таблиці (а.с. 21) по результатам перевірки, чиста сума зобов'язань по ПДВ за листопад 2005р. становить негативне значення - 261 грн., що на 20 грн. менше ніж задекларовано. Дана розбіжність виникла в результаті виключення зі складу податкового кредиту СПД ОСОБА_1 за листопад 2005р.на підставі пп. 7.4.3 та 7.4.4 п.7.4.ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість"  суми ПДВ 20 грн. в зв'язку з включенням СПД до складу податкового кредиту затрат на використання водних ресурсів, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (згідно податкової накладної НОМЕР_7 використано 29 куб. м. водних ресурсів, а фактично виготовлено води в кількості 7,8 м. куб.). Позивачем ж не спростовано належним чином факту зафіксованого порушення, а тому в даному випадку податковим органом правомірно визначено суму податкового зобов»язання.

 Податковим повідомленням-рішенням №НОМЕР_4 від 11.01.06 року, позивачу нараховано до сплати 5625,00 грв. податку з доходів фізичних осіб.

  Зокрема перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2004р. по 30.09.2005р. у позивача працювали наймані працівники: ОСОБА_4 (і.код-НОМЕР_8) трудова угода № НОМЕР_9 від 22.07.2003р.; ОСОБА_5 (і.код-НОМЕР_10); трудова угода № НОМЕР_11 від 22.07.2003р.; ОСОБА_6(і код-НОМЕР_12);   трудова угода №  НОМЕР_13 від 22.07.2003р.; ОСОБА_7 (і.код-НОМЕР_14 з 08.06.04р.); трудова угода № НОМЕР_15 від 22.07.2003р.; ОСОБА_8 (і код-НОМЕР_16) трудова угода № НОМЕР_17 №НОМЕР_18; ОСОБА_9   (і.код-НОМЕР_19) трудова угода №   НОМЕР_20 від 04.07.2005р.

Вказані наймані працівники прийняті на роботу як на сновне місце роботи, про що зроблені відповідні записи у трудових книжках, з ними укладені трудові угоди, які зареєстровані в міському центрі зайнятості.

Як вбачається із акту перевірки для найманих працівників позивач помісячно нараховує та виплачує заробітну плату (виходячи із сум, не нижчих за законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати, з 15.12.2004р. відбувся перехід на 0,5 мінімальної заробітної плати згідно угод про зміни та доповнення). Із виплачуваних доходів в повному обсязі утримує та перераховує в бюджет податок з доходів фізичних осіб, що свідчить про те, що позивачем  не вчинено     порушень Декрету Кабінету Міністрів України „ Про прибутковий податок з громадян" та Закону України" Про податок з доходів фізичних осіб".

Однак в ході документальної перевірки було встановлено, що у період з 01.01.2004р. по 30.09.2005р. у позивача працювали наймані працівники ОСОБА_10 (І.код-НОМЕР_21); трудова угода № НОМЕР_22 від 22.07.2003р. та ОСОБА_11(і.код-НОМЕР_23); трудова угода № НОМЕР_24 від 22.07.2003р. Трудові угоди з найманими працівниками зареєстровані в міському центрі зайнятості. Заробітна плата працівникам виплачується, щомісячно (виходячи із сум не нижче за законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати, з 15.12.2004р. відбувся перехід на 0,5 мінімальної заробітної плати згідно угод про зміни та доповнення).

Згідно наданих пояснень громадянки ОСОБА_10, вона отримувала заробітну плату в розмірі мінімальної близько 2-х років, яка починаючи з 15.12.2004р. є вдвічі більшою ніж за даними обліку позивача.

Згідно пояснення громадянки ОСОБА_11 вона отримувала заробітну плату в розмірі 200 гри., яка починаючи з 15.12.2004р. є більшою ніж за даними обліку позивача.

Згідно пояснень представника відповідача наданих суду , при проведенні 01.12.2005р. обстеження роботи цеху по виробництву безалкогольних напоїв по вул. Будівельників, 1 та наданих пояснень найманих працівників встановлено, що у позивача працювали 3 наймані працівники: з березня 2005р. громадянка ОСОБА_3,  протягом 2004-2005рр. громадянки ОСОБА_2 та ОСОБА_12 . Перевіркою зафіксовано, що даним працівникам виплачувалась заробітна плата в розмірі мінімальної, з якої не утриманий та не перерахований в бюджет податок з доходів фізичних осіб. Трудові угоди з даними найманими працівниками не зареєстровані в Міському центрі зайнятості, накази на прийняття на роботу відсутні, офіційні відомості про нарахування заробітної плати відсутні, табеля обліку робочого часу відсутні. Зафіксовані факти порушень позивачем належним чином не спростовано.  Таким чином враховуючи, що позивач не утримував та не перераховував в бюджет податок з доходів, виплачених найманим працівникам в сумі 1875 грн., чим порушено вимоги пп. 3.1.1 п.З 1 ст.З, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп. 6,3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, пн.22.3 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та з урахуванням положень пп.17.1.9 п. 17.1 ст.17 Закону-2181 , відповідачем штрафні санкції у сумі 3 750грн.00коп. податковим органом нараховані правомірно.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно відхилено доводи позивача щодо  порушення податковим органом вимог чинного законодавства з приводу здійснення перевірки 01.12.05р.,  зокрема  ненаправлення повідомлення щодо проведення перевірки, не вчинення записів у журналі перевірок, оскільки дані вимоги законодавства відносять  щодо проведення планових чи позапланових документальних, а також зустрічних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності.

   Що стосується податкового повідомлення-рішення №НОМЕР_1 від 11.01.06 року, то дане податкове повідомлення-рішення, прийнято з урахуванням підпункту "б" підпункту 4.2.2 пунсту 4.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким  застосовано відповідальність до позивача за порушення п.З, 14 та 14 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. N 1494 (з подальшими змінами та доповненнями) шляхом визначення податкового зобов'язання на загальну суму 180грн. 27коп. (основний платіж - 10грн.27коп., штрафні санкції -170гри.00коп.).

Зокрема в ході проведення документальної перевірки встановлено, що позивач при здійсненні підприємницької діяльності використовує воду з артезіанської скважини.

Відповідно до п.З Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту" №1494 від 16.08.1999р. (із змінами та доповненнями) платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси.

Згідно з п.14 та п.14 даної Постанови Кабінету Міністрів України, збір за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється платниками самостійно; розрахунки збору, базовий (звітний) період якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам ДПС протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового кварталу. Норматив збору за спеціальне використання водних ресурсів встановлено Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту" №836 від 18.05.1999р. (із змінами та доповненнями). Таким чином, згідно із додатком №2 до Постанови Кабінету Міністрів України №836 від 18.05.1999р. (із змінами та доповненнями) норматив збору за спеціальне використання підземних вод становить 0,058 грн. за 1 куб. м. води, про внесеняя змін до Постанови КМУ від 04.07.2005р №541, норматив збору за використання підземних вод по Рівненський області становить 0,156грн. за 1куб.м.води.

Як встановлено судом першої інстанції, Позивач нараховує відповідно до обсягу фактично використаної води та сплачує до бюджету збір за спеціальне використання водних ресурсів. Розрахунки даного збору підприємець ОСОБА_1 подає до податкового органу щоквартально, своєчасно у визначені законодавством терміни. За 2004р. сплачено 56,00,3грн. збору, за 2005р.- 54,90грн. Розбіжностей в задекларованих підприємцем сумах даного збору та визначених по перевірці за період з 01.01.2004р. по 30.06.2005р не встановлено.

Актом перевірки зафіксовано розбіжність за період з 01.07.2005р. по 30.09.2005р. (тобто третій квартал) в задекларованих підприємцем сумах даного збору та визначених по перевірці в зв'зку із змінами норм збору за використання підземних вод від 04.07.2005р.

Податковим органом проведено перерахунок суми збору, внаслідок якого розмір збору має становити 21грн.06коп. за III кв. 2005р. (135x0,156= 21,06 гри.).

Позивачем же в розрахунку по збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за використання водами для потреб гідроенергетики за З кв. задекларовано суму 10,79грн.

Різниця між самостійно нарахованою сумою збору позивачем та донарахованою податковим органом становить 10грн.27коп., яка з урахуванням вищенаведених норм,  правомірно визначена відповідачем.

В той же час, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що сума штрафних (фінансових) санкції у розмірі 170грн.00коп., яка податковим органом застосовується із посиланням на пп.17.1.1 та и.17.1.2. п.17.1 статті 17 Закону-2181, визначена не правомірно, так як дана норма поширюється виключно за неподання податкових декларацій у строки, визначені законодвством. У акті перевірки таких фактів незафіксовано. А тому в частині -визначення податкового зобов'язання щодо сплати штрафної (фінансової) санкції по збору за спеціальне використання водних ресурсів на суму 170грн.00коп., податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_1 від 11.01.06 року слід визнати нечинним.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем  пункту 7.1 статті 7, пп.9.12.1 п.9.12 статті 9, п.22.3. ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого прийнято податкове повідомлення- рішення № НОМЕР_5 від 11.01.06, яким визначено  суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності  у розмірі 316грн.91коп.

Із акту перевірки вбачається, що розбіжність в сумі витрат за 2004р. становить - 1283,00 грн. і виникла через помилки позивача при підрахунках річної суми витрат за 2004р., тобто до складу валових витрат включено 1035 куб. м. використаних водних ресурсів, а фактично виготовлено продукції (солодкої води) в кількості 424 куб.м. (39458 пл. по 0,5 л. та 269570 пл. по 1,5л.), на яку фактично витрачено водних ресурсів в кількості 424 куб. м.

Відтак чистий дохід позивача за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. становить 7627,36грн., що на 1283,00грн. більше ніж задекларовано. Дані порушення призвели  до заниження оподаткованого доходу за 2004р. на 1283,00грн.

Відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, пп. 7.1 ст. 7 Закону України „ Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-14 від 22.05.2003р. (із змінами та доповненнями) та п. 6 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92р. ( із змінами та доповненнями) сума податку з доходів фізичних осіб за 2004р. по результатам перевірки становить 991.56 грн.

Згідно поданих декларацій за 1 та 2 квартали 2004р. дохід за місцем основної роботи (Торговий дім „Рівненщина") нараховано дохід в сумі 1521,51 грн., з якого утримано податок з доходів в сумі 191,84 грн. Загальна сума сукупного оподатковуваного доходу за 2004р. становить 9148,87 грн.

Згідно поданих СПД ОСОБА_1 декларації про доходи за 2004р., податковим органом  зроблено річний перерахунок та нараховано податку з доходів за 2004р. в розмірі 824,77грн., вказана сума сплачена СПД ОСОБА_1 в повному обсязі. Отже, донарахована сума податку з доходів від підприємницької діяльності за 2004р. по результатам перевірки становить 172,74 грн. (1189,35 - 824,77 - 191,84).

Актом зафіксовано, що позивачем подані декларації про доходи за 1-3 кв.2005 р. до податкового органу у повному обсязі та у строки передбачені пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону-2181.

Валовий доход при перевірці працівниками податкового органу визначено на підставі даних про рух коштів на розрахунковому рахунку підприємця, книги обліку доходів і витрат та первинних документів.

Витрати при перевірці визначено на підставі наданих документів та списані пропорційно до використаного при виробництві товару.

Розбіжність між показниками обсягу виручки від реалізації продукції підприємця за 1-3 кв 2005р. по декларації та даними перевірки в сумі 374,00грн. ( без ПДВ), виникла в результаті не включення до обсягу виручки взаємозаліку за електроенергію за січень 2005р. з підприємцем ОСОБА_13

Розбіжність в сумі витрат за 1-3 кв. 2005р. становить - 735,00 грн. і виникла через помилки позивача при підрахунках річної суми витрат за 1-3 кв. 2005р., тобто до складу валових витрат включено 428 куб. м. використаних водних ресурсів, а фактично виготовлено продукції (солодкої води) в кількості 145,6 куб.м. (24317 пл. по 0,5 л. та 88972 пл. по 1,5л.), на яку фактично витрачено водних ресурсів в кількості 145,6 куб. м. Таким чином, відповідно до результатів перевірки, чистий дохід позивача за період з 01.01.04р. по 30.09.05р становить 3429 грн., що на 1109 грн. більше ніж задекларовано, що є порушенням  ч. З ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92р. (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.п .9.12.1 п 9 12 ст.9, пп. 7.1 ст,7 Закону України „ Про податок з доходів фізичних осіб" та пп. „б" ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92р. ( із змінами та доповненнями) сума податку з доходів фізичних осіб за 1-3 кв. 2005р. за результатами перевірки становить 144,17 грн. Разом сума податку з доходів фізичних осіб встановлена у розмірі 316грн.91коп.

З огляду на зіксовані актом перевірки порушення по даному епізоду , податковим органом правомірно донараховано суму податкового зобов'язання.

      За результатами перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_6 від 11.01.06 року , яким визначено суму податкового зобов»язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 753грн.00коп. (основний платіж -502грн.00коп., штрафні (фінансові) санкції -251грн.00коп.

Матеріалами   справи   встановлено,   що   позивач  допустив   заниження   суми   податкового зобов'язання по ПДВ: за січень 2005р. заниження суми податкового зобов'язання по ПДВ на 85грн.; за лютий 2005р. заниження суми податкового зобов'язання по ПДВ на 197грн.; за березень 2005р. заниження суми податкового зобов'язання по ПДВ на 5 грн.; за квітень 2005р. заниження суми податкового зобов'язання по ПДВ на 21грн.; за травень 2005р. завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ на 27грн.; за червень 2005р. заниження суми податкового зобов'язання по ПДВ на 83грн.; за липень 2005р. завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ на 12грн.; за серпень 2005р. завищення суми бюджетного  відшкодування по ПДВ на 19грн.; за вересень 2005р. завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ на 32грн,; за жовтень 2005р. заниження суми податкового зобов'язання по ПДВ на 21 грн.

Таке заниження виникло внаслідок того, що за кожен із зазначених вище періодів податковим органом виключено суми ПДВ в зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту затрат на використання водних ресурсів, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва. Позивачем використовується води значно більше ніж потрібно на безпосереднє виробництво бегалкогольних напоїв.

В силу ст.. 70, 71 КАС України , позивачем не надано  належних доказів, які б могли обгрунтувати використання води на інші цілі, пов'язані із веденням виробництва та віднесення витрат на її використання до складу валових витрат. А тому з огляду на встановлене,  податковим органом правомірно визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, постанова прийнята  з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст.  195, 198, 200, 205 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України,  Львівський апеляційний господарський суд -

Ухвалив:

Постанову господарського суду Рівненської  області від 22.09.06 у справі № 10/163 залишити без змін, а апеляційні скарги  - без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Рівненської області.

Суддя-доповідач                                                               Р. Марко

Судді                                                                                    Л. Давид

                                                                                             Т.  Бонк