Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/550/14
Головуючий у суді І-ї інстанції Запорожець О.М.
Доповідач Пищида М. М.
УХВАЛА
Іменем України
20.03.2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого: Пищиди М.М.
суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М.
з участю секретаря:Лазаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, інтереси якої представляє ОСОБА_4 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2013 року у справі за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вись» до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вись», треті особи: відділ Держземагенства у Новоархангельському районі Кіровоградської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2013 року СВК «Вись» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою.
В обґрунтування позову зазначав, що між СВК «Вись» та ОСОБА_3 01.09.2007 року укладено договір оренди земельної ділянки, терміном на п'ять років, який зареєстрований у Новоархангельському відділі КФЦОДЗК 27.02.2009 року.
В 2012 році СВК «Вись» було визначено структуру посівних площ на 2013 рік по даному кооперативу і на ділянці відповідачки позивач мав намір посіяти гібрид кукурудзи «Сплендіс», потенційна врожайність, якого складає 140 цн/га, зерно посівного матеріалу були закуплені кооперативом до настання часу посіву. Після прибуття на земельну ділянку відповідачки було з'ясовано, що вона самовільно засіяла орендовану земельну ділянку насінням сої.
Вважав, що орендодавець у порушення вимог ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», ст. 640 ЦК України, що діяли на момент вчинення правочину, без законних на те підстав не дочекавшись закінчення терміну дії договору приступив до обробітку земельної ділянки, оскільки термін дії договору спливає лише 27.02.2014 року.
Просив суд зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні орендованою земельною ділянкою та повернути її після набрання рішенням законної сили у користування СВК «Вись».
ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вись» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
В обґрунтування позову посилалась на те, що вона має у власності земельну ділянку площею 6,00 га, яка розташована в с. Скаліва Новоархангельського району. Договір оренди земельної ділянки був підписаний сторонами 01.09.2007 року та зареєстрований третьою особою через один рік і шість місяців, тобто 27.02.2009 року чим СВК «Вись» в односторонньому порядку проводячи державну реєстрацію договору оренди землі фактично продовжив на вказаний вище термін договір.
СВК «Вись» в порушення вимог абзацу 6 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», яка містить перелік істотних умов договору оренди землі в п. 17 договору не вписав усних домовленостей про умови збереження стану об'єкта оренди, в якому зазначений пункт не заповнений.
Крім того, СВК «Вись» в порушення п. 19 договору провів без її згоди обмін земельної ділянки на земельну ділянку, що знаходиться в оренді у АФГ «Квінтет» і тому вона вимушена подати зустрічний позов про визнання договору оренди землі недійсним у відповідності до вимог ст. 123 ЦПК України. Влітку 2012 року вона звернулася до СВК «Вись» з письмовою заявою про невикористання ним її земельної ділянки після збору врожаю в 2012 році, так як вона бажає її використовувати самостійно.
ОСОБА_3 вказує, що земельна ділянка після збору врожаю 2012 року не оброблялася позивачем до травня 2013 року, і тому вона вирішила, що СВК «Вись» закінчив орендувати земельну ділянку і приступила до обробітку належної їй земельної ділянки. Після посіву нею сої на власній земельній ділянці їй стало відомо, що строк дії договору оренди землі закінчується лише 27.02.2014 року
Просила визнати договір оренди земельної ділянки недійсний, з підстав відсутності у ньому істотної умови договору, а саме збереження стану об'єкта оренди п. 17 договору та стягнути на її користь сплачений судовий збір.
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2013 року позов СВК «Вись» до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди СВК «Вись» у користуванні орендованою земельною ділянкою до 27.02.2014 року та зобов'язано негайно повернути, після набрання рішенням законної сили, у користування СВК «Вись» земельну ділянку площею 6,00 га, що розташована у відповідності до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ - КР № 004730 від 02.10.2001 року на полі АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до СВК «Вись» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову СВК «Вись» та про задоволення її зустрічної позовної заяви.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 самовільно почала користуватися земельною ділянкою до закінчення строку дії договору оренди чим порушила права позивача як орендаря, а тому його порушене право підлягає захисту у відповідності до ст. 27 Закону України «Про оренду землі».
Правильним також є висновок суду про те, що при укладені договору оренди земельної ділянки було дотримано та погоджено всі істотні умови, передбачені Законом України «Про оренду землі», даний договір зареєстрований у відповідності до законодавства та є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 004730 від 02.10.2001 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки розміром 6,00 га, яка розташована на території Скалівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області (а.с.8).
01.09.2007 року між СВК «Вись» та ОСОБА_3 було укладеного договір оренди земельної ділянки, терміном на п'ять років, який зареєстровано у Новоархангельському відділі КФЦОДЗК 27.02.2009 року за № 040937600001 (а.с.5-9).
Згідно акта про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 01.09.2007 року ОСОБА_3 передала земельну ділянку СВК «Вись» в розмірі 6, 00 га (а.с. 9).
З висновку відділу Держземагенства у Новоархангельському районі Кіровоградської області від 10.02.2009 року № 167 щодо надання в користування (оренду) земельної ділянки та проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки між орендодавцем - ОСОБА_3 та орендарем - СВК «Вись» вбачається, що усі істотні умови, відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» у договорі зазначені, форма договору відповідає типовому договору та заперечення щодо державної реєстрації договору відсутні (а.с. 80).
Журналом реєстрації договорів підтверджується факт реєстрації договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та СВК «Вись» за № 131 (а.с.110).
08.08.2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01.09.2007 року, відповідно до якої сторони внесли в договір зміни та доповнення до пункту 9 стосовно того, що орендна плата вноситься орендарем в натуральній та грошовій формі в розмірі 6 % від грошової оцінки землі, що становить 5564 грн. строком на п'ять років; орендар та орендодавець погодились на продовження дії договору оренди земельної ділянки на строк п'ять років з часу підписання додаткової угоди; п. 17 умови збереження стану об'єкта оренди: дотримуватись вимог протиерозійної організації орендованої земельної ділянки (а.с. 62).
В 2009 році СВК «Вись» провело аналіз ґрунту земельної ділянки ОСОБА_3 (а.с.112).
28.02.2012 року СВК «Вись» на лист ОСОБА_3 повідомило, що дія договору оренди землі закінчується в 2014 році і вказало на можливість звернення до суду (а.с.81-83).
З довідки виданої СВК «Вись» від 24.05.2013 року № 122 вбачається, що станом на 01.05.2013 року ОСОБА_3 самовільно зайняла земельну ділянку і засіяла її соєю (а.с. 11).
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон), визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Орендодавцями землі відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Орендарями землі відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Право оренди земельної ділянки, відповідно до приписів ч. 5 ст. 6 Закону, підлягає державній реєстрації.
Стаття 25 Закону визначає права та обов'язки орендаря, а у відповідності до ст. 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.
Згідно зі ч. 1 ст. 31 Закону договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку, на що вказує ст. 35 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до ст. 18, ч. 1 ст. 20 Закону України « Про оренду землі», які діяли на момент вчинення правочину, договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України і є укладеним з моменту такої реєстрації.
Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Частиною першою ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначення законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї із вказаних істотних умов, є підставою для відмови в державній реєстрації таких договорів, а також для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі».
Виходячи з того, що відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому полягає порушення їхніх законних прав.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Посилання відповідачки на те, що у пункті 17 договору оренди земельної ділянки не зазначено умови збереження стану об'єкта оренди є необґрунтованими, оскільки ці умови були визначені ними у п. 21 цього ж договору, де зазначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він її одержав. Орендодавець, у разі погіршення корисних властивостей земельної ділянки, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Відповідно до п. 30 орендар використовує орендовану земельну ділянку згідно з цільовим призначенням.
Оскільки дія договору оренди земельної ділянки закінчується 27.02.2014 року, орендар - СВК «Вись» в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не може досліджувати доводи ОСОБА_3 про те, що СВК «Вись» без її згоди провело обмін земельних ділянок, оскільки виходить за межі заявлених позовних вимог. Суд має право вийти за межі позовних вимог лише у випадках прямо передбачених в законі, в даному випадку законом це не передбачено. Оскільки передача в користування орендованої земельної ділянки в суборенду є позовна вимога про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також відповідачкою не доведено у чому саме полягає порушення її прав.
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, інтереси якої представляє ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: