РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 103/3337/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Лягіна О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.
РІШЕННЯ
"15" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКірюхіної М.А.,
СуддівБерзіньш В.С., Руснак А.П.,
При секретаріРижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: орган опіки та піклування Бахчисарайської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,
за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 11 листопада 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа: орган опіки та піклування Бахчисарайської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_7 є батьком неповнолітнього ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, однак в даний час сторони разом не проживають, між ними склалися неприязні стосунки, відповідач повністю усунувся від виховання дитини, не проявляє батьківської турботи. З огляду на викладене, позивачка просить позов задовольнити.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 11 листопада 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено.
ОСОБА_7 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис про народження №11 від 07.07.2006 року, який був зроблений Відділом реєстрації актів цивільного стану Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що воно незаконне, ухвалено по неповно з'ясованим обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує та ухиляється від покладених на нього батьківських обов'язків з виховання дитини.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав у випадках: якщо вони не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що, розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що сторони по справі до 04 листопада 2008 року перебували у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивачка з сином є громадянами України, проживають у м.Волгограді Російської Федерації. Відповідач своєю заявою, посвідченою у нотаріальному порядку 08 квітня 2010 року, надав згоду на їх виїзд за межі України на постійне місце проживання.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 посилалась на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання дитини, на проявляє батьківської турботи, на турбується про здоров'я сина, його фізичного, духовного та морального розвитку, підготовкою до навчання, а також не надає матеріальної допомоги.
Зміст та направленість статті 164 Сімейного кодексу України вказує на те, що позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків може бути визнано таким лише за умови встановлення винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з положеннями ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про негативне ставлення відповідача до дитини, або про таку його поведінку, яка б свідчила про свідоме ухилення від своїх батьківських обов'язків.
Так, на підтвердження своїх доводів позивачка додала до позовної заяви лише документи, які стосуються її проживання у Російській Федерації, та відомості щодо сплати відповідачем аліментів.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 із сином проживають за межами України з 14 березня 2012 року, що безумовно створює певні труднощі відповідачеві для виконання ним батьківських обов'язків у повному обсязі. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що надана відповідачем згода на виїзд сина за межі України відповідає інтересам малолітньої дитини, яка таким чином не була розлучена з матір'ю. Зазначене свідчить про піклування про свого сина з боку відповідача.
Посилання позивачки на те, що відповідач не надає матеріальної допомоги спростовується довідкою ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим від 04 березня 2014 року, з якої вбачається, що з нарахованих станом на 01 березня 2013 року до сплати аліментів в сумі 15000 грн. відповідачем сплачено 5020 грн., а також довідкою ВДВС про те, що станом на 11 листопада 2013 року ОСОБА_7 заборгованості не має.
Колегія суддів критично оцінює висновок органу опіки та піклування - Бахчисарайської РДА АР Крим від 20 квітня 2013 року щодо відповідності інтересам дитини позбавлення батьківських прав його батька, оскільки у даному висновку не міститься достатнього обґрунтування, висновок нічим об'єктивно не підтверджується, та суперечить встановленим апеляційним судом обставинам справи.
До апеляційної скарги надані докази звернення відповідача у 2012 та у 2013 роках до органів місцевої влади з приводу участі у вихованні сина - районної державної адміністрації, сільської ради. У зверненнях до сільської ради він скаржився на відмову бабусі надати йому можливість побачитися з сином, вручити йому подарунок на день народження, а в зверненні до райдержадміністрації він просив визначити порядок його участі у вихованні сина.
При апеляційному перегляді справи представник позивачки пояснила, що звернення до суду викликано тим, щоб не звертатися до відповідача для отримання його згоди на виїзд сина з України.
Що стосується визнання представником відповідача позову, то колегія суддів не вбачає законних підстав для задоволення позову за встановлених обставинах, оскільки визнання позову порушує права та інтереси малолітньої дитини.
На зазначені обставини справи та положення закону, який регулює спірні правовідносини та засади сімейних відносини щодо справедливості, добросовісності і розумності, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення уваги не звернув, а відтак рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав.
Згідно пунктів 3 та 4 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, пунктом 2 частини першої статті 307, пунктом 4 частини першої статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 11 листопада 2013 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про позбавлення батьківських прав відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Судді: