Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/2264/13-ц

Провадження № 2/321/69/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Олійника М.Ю.

при секретарі Засько О.А.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила стягнути на її користь матеріальну шкоду в розмірі 52921,56 грн. та моральну шкоду в сумі 500000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 27 червня 2007 року приблизно в 20 годин 30 хвилин водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Opel Astra» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 рухався автодорозі Харків-Симферополь зі сторони м. Запоріжжя в напрямку м. Сімферополь, на території Михайлівського району Запорізької області. Здійснюючи маневр обгону, водій ОСОБА_3, не справившись з керуванням, виїхав на ліве за напрямком свого руху узбіччя, після чого виїхав на полосу зустрічного руху, що призвело до зіткнення з автомобілем ВАЗ 21150 державний реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_4 - сина позивачки. В результаті ДТП пасажир автомобіля ВАЗ-21150 ОСОБА_5 - чоловік позивачки, отримав тяжкі тілесні ушкодження, які привели до його смерті на місці ДТП. Водію автомобіля ВАЗ 21150 ОСОБА_4 і пасажирці ОСОБА_6, а також пасажирам автомобіля «Opel Astra» ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 були завдані тілесні ушкодження різного ступеня важкості. Відповідач не відшкодовував позивачці ані матеріальної, ані моральної шкоди. Постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 3 серпня 2011 року відповідача ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 8 липня 2011 року. Внаслідок вчинення ОСОБА_3 злочину ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода в сумі 59921,56 грн. що складається з наступного: 7454,55 грн. - витрати на поховання та поминальний обід, 4000 грн. - витрати на лікування ОСОБА_4, 41467,01 грн. - матеріальна шкода завдана пошкодженням автомобіля; а також моральна шкода, яку позивачка оцінює в 500000 грн. Вказаний розмір матеріальної та моральної шкоди позивачка просить стягнути відповідача, та покласти на нього судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 просили задовольнити позовні вимоги на підставах, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, але був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду через оголошення в газеті «Вісті Придніпров'я» №15 ід 27 лютого 2014 року (а.с.63), про причини неявки суду не повідомив, письмові пояснення, докази та заперечення на позовну заяву не надав. Відповідно до вимог ст.ст. 224, 225 ЦПК України, зі згоди позивача та її представника, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову, враховуючи наступне:

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 27 червня 2007 року приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Opel Astra» державний номер НОМЕР_4, рухався по автодорозі Харків-Симферополь зі сторони м. Запоріжжя в напрямку м. Сімферополь, на території Михайлівського району Запорізької області. В ході руху водій ОСОБА_3 перед початком маневру обгону, транспортного засобу, що рухався в попутному напрямку, не впевнившись в тому, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, приступив до виконання маневру обгону та, не впоравшись з керуванням, повністю виїхав на ліве по ходу свого руху узбіччя, після чого, не впевнившись в безпеці своїх дій змінив напрямок руху автомобіля «Opel Astra» вправо та виїхав на полосу руху автомобіля ВАЗ-21150, під керуванням ОСОБА_4

Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 10.1, 14.2. в) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р., згідно яких:

п. 10.1.: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 14.2.: «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані».

В результаті порушень вказаних пунктів правил дорожнього руху, водій ОСОБА_3 на 371 км автодороги Харків-Сімферополь здійснив зіткнення автомобіля «Opel Astra», державний номер НОМЕР_4, що перебував під його керуванням, з автомобілем ВАЗ-21150, державний номер НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_4, що рухався в зустрічному напрямку.

В результаті ДТП пасажир автомобіля ВАЗ-21150 ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, яки призвели до його смерті на місці ДТП. Водію автомобіля ВАЗ 21150 ОСОБА_4 і пасажирці ОСОБА_6, а також пасажирам автомобіля «Opel Astra» ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 були завдані тілесні ушкодження різного ступеня важкості.

По даному факту ДТП Михайліським РВ УМВС було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с. 19).

Відповідно до постанови Михайлівського районного суду Запорізької області від 3 серпня 2011 року (а.с. 15), ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 8 липня 2011 року, а кримінальну справу відносно нього закрито У вказаній постанові також зазначено, що амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати спричинену злочином шкоду, що покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2011 року (а.с. 16-17), постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 3 серпня 2011 року було змінено, ухвалено вважати, що ОСОБА_3, обвинувачений за ч. 2 ст. 286 КК України, звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6, п. «в» ст.. 1 Закону України «Про амністію в 2011 році», кримінальна справа у відношенні нього закрита у відповідності до ч. 1 п.4 ст. 6 УПК України. З мотивувальної частини постанови суду виключити неправильне посилання на злочин, середнього ступеня тяжкості, який згідно ст.. 12 КК України віднесений до тяжких злочинів.

Вказані постанова та ухвала суду ОСОБА_3 не були оскаржені.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже висновки, викладені у постанові суду від 3 серпня 2011 року та ухвалі суду від 26 жовтня 2011 року, якими встановлено протиправність дій ОСОБА_3, є обов'язковими для суду, що розглядає цивільну справу та не підлягають доказуванню.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Згідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В частині 1 та 2 пункту 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин, 27 червня 2007 року водій ОСОБА_3 був власником автомобіля «Opel Astra» державний номер НОМЕР_4, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 10 січня 2006 року (а.с. 70). З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що шкода позивачеві дійсно підлягає відшкодуванню ОСОБА_3

Враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

В даному випадку ОСОБА_5 був чоловіком ОСОБА_1 (позивача по справі), яка була потерпілою у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Крім того, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № 718327 від 12 грудня 2006 року (а.с. 31), ОСОБА_1 є власником автомобіля ВАЗ-21150, держаний номер НОМЕР_5. Вказані обставини свідчать, що позивач ОСОБА_1 дійсно має право вимагати відшкодування шкоди.

З огляду на положення п. 15 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Як встановлено судом, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження спеціаліста по оцінці транспортного засобу № 02/08 від 31 січня 2008 року (а.с. 26-28), матеріальна шкода, завдана власнику автомобіль ОСОБА_1 в результаті пошкодження автомобіля ВАЗ-21150 держаний номер НОМЕР_5, пошкодженого внаслідок ДТП з врахування НДС складає 41467,01 грн.

Частиною 1 ст. 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092, визначено, що величина втрати товарної вартості дорожнього транспортного засобу - це умовна величина зниження ринкової вартості дорожнього транспортного засобу, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, у порівнянні з ринковою вартістю подібного непошкодженого дорожньо-транспортного засобу.

В п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, визначено порядок встановлення вартості матеріального збитку, завданого власнику дорожньо-транспортного засобу.

Згідно дослідження по п.6 висновку експертного авто товарознавчого дослідження спеціаліста по оцінці транспортного засобу № 02/08 від 31 січня 2008 року, вартість відновлюваного ремонту та втрати товарної вартості складає 43162,93 грн.; ринкова вартість ДТС - 41467,01 грн. Як видно з вищевказаних значень сума вартості відновлюваного ремонту та втрати товарного виду більше ринкової вартості. Тому матеріальна шкода завдана власнику дорожньо-транспортного засобу дорівнює ринковій вартості транспортного засобу - 41467,01 грн., оскільки відновлювати даний дорожньо-транспортний засіб економічно недоцільно. Таким чином, майнова шкода, завдана пошкодженням автомобіля позивача, дійсно підлягає відшкодуванню в розмірі 41467,01 грн.

Вимоги про відшкодування матеріальної шкоди позивача ОСОБА_1, понесені на поховання чоловіка та поминальний обід, суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, з досліджений в ходу розгляду справи письмових доказів, а саме: копій товарних чеків, довідок на накладних (а.с. 72-80), встановлено, що ОСОБА_1 було витрачено на поховання її чоловіка ОСОБА_5 та поминальний обід кошти на загальну суму 5464,42 грн., тому її позовні вимоги підлягають задоволенню саме в такому розмірі. Судом не визнається документ (а.с. 76) в якості належного та допустимого доказу витрат позивачки, оскільки в ньому не зазначена назва документу та дата його видачі, а тому зазначена в ньому сума 1961,20 грн., при вирахуванні загальної суми витрат позивачку судом не враховувалася.

Суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення витрат на лікування сина позивачки - ОСОБА_4 в сумі 4000 грн., оскільки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є повнолітнім, а тому має право особисто реалізувати своє право на відшкодування шкоди. Крім того, позивачкою ОСОБА_1, взагалі не надано жодного належного та допустимого доказу, понесення нею коштів на лікування сина ОСОБА_4

Щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоду завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду N 5 від 25.05.2001р., N 1 від 27.02.2009р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В даному випадку позивач ОСОБА_1 понесла моральну шкоду, яка полягає у непоправному горі, безповоротній втраті рідної і найдорожчої людини, її чоловіка - ОСОБА_5 Як встановлено з висновку експерта 321 від 27 червня 2007 року (а.с. 20-22), смерть ОСОБА_5, настала в результаті поєднаної тупої травми голови, тулуба та кінцівок у вигляді відкритого перелому кісток склепіння основи черепа із забоєм головного мозку, переломів ребер із забоєм легенів.

Смерть чоловіка завдала позивачці моральної шкоди, до теперішнього часу вона не може прийти в себе, крім того, душевного болю завдала тяганина по розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_3, яка тривала з 2007 року. Вказане безумовно вплинуло на нормальний ритм життя позивачки. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що сума моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_1 має складати 50000 грн.

Таким чином, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1, підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача належить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 46931,43 грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Враховуючи ст.79, ч.1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також судові витрати на сплату судового збору в сумі 229,40 грн. та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в сумі 150 грн., а всього: 379,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 46931,43 грн., моральну шкоду в сумі 50000 грн., судові витрати в сумі 379,40 грн., а всього: 97310 (дев'яносто сім тисяч триста десять) грн. 83 коп.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Михайлівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області М.Ю.Олійник