Справа № 522/9843/13

Номер провадження 2/522/2256/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 04» березня 2014 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Суворової О.В.

при секретарі - Бондаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення клуб - кафе № НОМЕР_1 від 18.09.2006 року, -

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення клуб - кафе № НОМЕР_1 від 18.09.2006 року.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують наступним.

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,3 кв.м. Декілька років тому, у дворі де мешкають позивачі, почалось будівництво і монтаж великої вентиляційної системи, прикріпленої безпосередньо до стіни житлового будинку. При цьому вентиляційні труби, що тягнуться з підвалу до рівня даху, проходять безпосередньо поряд з вікнами квартир, що створює незручності позивачам і порушує естетичний вид будівлі.

08.09.2006 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради видала розпорядження № 2213 "Про прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1, під нежитлове приміщення - клуб-кафе з улаштуванням фасадного входу".

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2013 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 2213 від 08.09.2006 року "Про прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1, під нежитлове приміщення - клуб-кафе з улаштуванням фасадного входу".

Постанова Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2013 року залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року.

В зв'язку з вищезазначеним позивачі вважають, що свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення клуб - кафе № НОМЕР_1 від 18.09.2006 року , яке було видане на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 2213 від 08.09.2006 року "Про прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1, під нежитлове приміщення - клуб-кафе з улаштуванням фасадного входу", має бути скасоване .

Представник позивачів та позивач ОСОБА_2 в судове засідання з'явились , позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник Виконавчого комітету Одеської міської ради в судове засідання з'явився та заперечував проти задоволення позову.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що за договором дарування від 09 липня 2003 року ОСОБА_1 прийняла у дар квартиру під АДРЕСА_1

За договорами купівлі-продажу від 28.03.1998 року, 09 березня 1998 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2

28.01.1995 р. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,3 кв.м.

Згідно рішення № 406 від 27.06.1995 року Виконавчим комітетом Жовтневої райради народних депутатів дозволено ОСОБА_4 реконструкцію квартири з використанням підвального приміщення, площею 68,76 м2 під підсобне приміщення.

Відповідно до рішення № 806 від 30.11.1995 року Виконавчого комітету Жовтневої райради народних депутатів затверджено реконструкцію АДРЕСА_1 з використанням підвального приміщення; житлову площу, займану ОСОБА_4, рахувати дві кімнати площею 41,3 кв.м., підсобну - 80,26 кв.м., загальну - 121,56 кв.м., зобов'язано КП "ОМБТІ та РОН" видати свідоцтво про право власності на дві кімнати площею 41,1 кв.м., підсобну - 80,26 кв.м., загальну - 121,56 кв.м., замість правовстановлюючих документів.

Згідно розпорядження № 943 від 17 вересня 1999 року Жовтневої районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради затверджено робочий проект 17-98 реконструкції кв. АДРЕСА_1 та дозволено ОСОБА_4 здійснити реконструкцію квартири АДРЕСА_1 згідно затвердженого проекту.

15.08.1999 року Жовтневою районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради ухвалено розпорядження № 1010, яким затверджено реконструкцію АДРЕСА_1, яким розраховано загальну площу квартири - в 154,5 кв.м, 114,6 кв.м. - загальної, 39,9 кв.м. - підсобної площі, та вирішено видати гр. ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1.

08.09.2006 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради видала розпорядження № 2213 "Про прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1, під нежитлове приміщення - клуб-кафе з улаштуванням фасадного входу ".

На підставі вищезазначеного розпорядження, ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення клубу-кафе № НОМЕР_1 від 18.09.2006 року.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2013 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 2213 від " 8" вересня 2006 року "Про прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири АДРЕСА_1, під нежитлове приміщення - клуб-кафе з улаштуванням фасадного входу ".

Постанова Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2013 року залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України - власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників не житлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Як вбачається з ч.2 ст. 383 ЦК України власник квартири на свій розсуд може здійснювати ремонт і зміни в квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушувати санітарно - технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до п. 1.1-1.3 резолютивної частині рішення Конституційного суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Виходячи із вищевикладених положень цивільного законодавства України, реалізація будівельної діяльності, в тому числі і проведення робіт, пов'язаних з реконструкцією приміщень, потребує не тільки розроблення та затвердження проектної документації, а й надання погодження осіб, прав яких стосуються такі будівельні роботи.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 318 ЦК України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно роз'яснень Верховного суду України , викладених в Узагальненні від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК (435-15) та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам.

Як зазначено в цих Узагальненнях, зокрема, некоректним є застосування терміна «недійсність» до нормативно-правових актів - у цьому випадку може йтися про їх не чинність або неправомірність (незаконність, протиправність), а також до документів, якими оформлюється, підтверджується право, оскільки право не може бути недійсним - воно або є, або ні.

Відповідно, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. Вбачається, що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об'єднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек).

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі статтею 19 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв'язку із цим суд відповідно до частини першої статті 21, статті 393 ЦК визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори за участю фізичних осіб розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що оскаржуване позивачами свідоцтво про право власності порушує права та охоронювані законом інтересі позивачів, як співвласників багатоквартирного житлового будинку, та, відповідно, допоміжних приміщень у цьому будинку, з огляду на що воно підлягає скасуванню.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про необхідність у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення клуб - кафе № НОМЕР_1 від 18.09.2006 року -задовольнити.

Свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення клуб - кафе АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Суворова

04.03.2014