ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2014 року (о 14:46) Справа №801/1409/14
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Лотакова А.О., представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2
до Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим
про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій,
Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (надалі - позивач) до Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим (надалі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим від 23.12.2013; зобов'язати Реєстраційну службу Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим провести державну реєстрацію права приватної власності на садовий будинок АДРЕСА_1, садівницький обслуговуючий кооператив «Веселка» за громадянкою ОСОБА_2 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 2012 р. є членом садівничого обслуговуючого кооперативу «Веселка» та після смерті чоловіка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом отримала у власність земельну ділянку АДРЕСА_1, садівницький обслуговуючий кооператив «Веселка», з цільовим призначенням для ведення садівництва, що належало спадкодавцю на підставі Державного акта на права власності на земельну ділянку Серія ЯЖ №979404. Позивач вказує, що у 1991 році на цій земельній ділянці подружжям був збудований садовий будинок для літнього відпочинку. Позивач звернулася до Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим з заявою про реєстрацію права власності на зазначений садовий будинок. Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим від 23.12.2013 було відмовлено у проведенні реєстрації права власності на зазначений об'єкт нерухомості. Позивач вважає вказане рішення протиправним, що і стало підставою для звернення до суду.
Представник позивача під час розгляду справи підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.
Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений. На адресу суду від представника відповідача надійшло заперечення на адміністративний позов, в якому останній зазначив, що рішення про відмову у реєстрації прав та їх обтяжень прийнято у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, у зв'язку з тим, що у ході розгляду документів встановлені суперечності, що не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ №979404 на підставі розпорядження Сакської районної державної адміністрації в АР Крим від 08.10.2009 №1371-р ОСОБА_3 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1, садівницький обслуговуючий кооператив «Веселка» площею 0,0457 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30.07.2013 спадкоємцем земельної ділянки АДРЕСА_1, садівницький обслуговуючий кооператив «Веселка», з цільовим призначенням для ведення садівництва, що належало спадкодавцю на підставі Державного акту на права власності на земельну ділянку Серія ЯЖ №979404, є його дружина ОСОБА_2.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.07.2013 право власності на зазначену земельну ділянку за позивачем зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності.
Відповідно до довідки садівницького обслуговуючого кооперативу «Веселка» №01/8-31 від 02.12.2013 ОСОБА_2 є членом садівницького обслуговуючого кооперативу «Веселка», що розташований на території Молочненської сільської ради, і власником земельної ділянки АДРЕСА_1 на території вказаного кооперативу. На земельній ділянці його власником в 1991 році збудований садовий будинок АДРЕСА_1, а також зведені господарські будівлі та споруди.
Матеріали справи свідчать, що позивачем оформлений технічний паспорт на вказаний об'єкт нерухомості станом на 21.11.2013.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим з заявою про реєстрацію права власності на зазначений садовий будинок.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим від 23.12.2012 №9394154 позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на зазначений садовий будинок.
Вказане рішення мотивовано вимогами ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV та п. 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, а саме: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; згідно даних технічного паспорту, виданого 21.11.2013 на ім'я ОСОБА_2, садовий будинок побудований у 1991 році, а право власності на земельну ділянку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом перейшло до ОСОБА_2 від померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 30.07.2013.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернулася до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які він повинен дотримуватися при реалізації своїх дискреційних повноважень, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (зі змінами та доповненнями; надалі Закон № 1952) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (надалі порядок №703, який діяв на час виникнення спірних правовідносин).
Статтями 3 та 4 Закону № 1952 визначено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 Закону № 1952 державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Частиною 1 ст. 15 Закону №1952 встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Таким чином, підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно є відповідне рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Згідно із положеннями статті 24 Закону № 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації оформлюється рішення за зразком, встановленим Міністерством юстиції України. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Отже, перелік підстав для відмови у реєстрації права власності чітко визначений Законом №1952 є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Перелік документів, необхідних для реєстрації об'єкта нерухомого майна на час виникнення спірних правовідносин був встановлений Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок №703).
Згідно з пунктом 12 Порядку №703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Відповідно до п. 29 Порядку №703 для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт.
Пунктом 27 Порядку №703 встановлений перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а саме: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Згідно з п. 46 Порядку №703 для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Таким чином, виходячи з наведених правових норм, для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомості заявник подає, в тому числі, документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси та документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, визначені п. 27 Порядку №703.
Суд погоджується з доводами позивача, що відповідно до вимог Наказу міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 №95 Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, який діяв на час звернення позивача з заявою про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, належним документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Водночас будь-яких доказів віднесення вказаного будинку до I та II категорій складності позивачем не надано.
Варто зазначити, що позивачем не надані документи, які підтверджують виникнення, перехід права власності на нерухоме майно, визначені п. 27 Порядку №703.
Суд зазначає, що відповідно до Листа Верховного суду України від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (частини 3, 5 ст. 376 ЦК) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.
Право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до частин 3, 5 ст. 376 ЦК є суб'єктивним цивільним правом, яке переходить у порядку спадкування відповідно до норм статей 1216, 1218 ЦК.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що у цьому випадку мова йде про визнання права власності за спадкоємцем в окремому цивільному провадженні.
Між тим, враховуючи предмет спору, під час розгляду справи про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав у суду відсутні повноваження щодо визнання права власності на окремий об'єкт нерухомості, зокрема, шляхом зобов'язання зареєструвати право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Суд вважає безпідставним посилання державного реєстратора у спірному рішенні на ту обставину, що згідно з даними технічного паспорту, виданого 21.11.2013 на ім'я ОСОБА_2, садовий будинок побудований у 1991 році, а право власності на земельну ділянку згідно свідоцтва про право на спадщину за законом перейшло до ОСОБА_2 від померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 30.07.2013.
Разом з тим, зазначена обставина не свідчить про протиправність спірного рішення, адже, виходячи з встановлених судом обставин та наведених правових норм, рішення прийнято з дотриманням вимог ст. 2 КАС України, норм Закону №1952 та Порядку №703 у зв'язку з тим, що надані позивачем документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Таким чином, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
В судовому засіданні 13.03.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову виготовлено та підписано 18.03.2014.
Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Г.Л.Тоскіна