ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.03.2014 Справа № 901/246/14
За позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта - лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 10256,39 доларів США, що становить 81979,33 грн
Суддя Лагутіна Н.М.
Представники:
від позивача - Берестовенко Р.Г., довіреність №3542 від 27.12.2013, представник;
від відповідача - ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_4 від 20.08.2008.
СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта - лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 10256,39 доларів США, з яких 10189,06 доларів США - сума боргу, 67,33 доларів США - сума пені.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №107/П-10 від 20.12.2010 в частині оплати наданих послуг з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден у строк, встановлений договором, у зв'язку з чим він повинен сплатити на користь позивача суму боргу у розмір 10189,06 доларів США та пеню у розмірі 67,33 доларів США.
Відповідач позовні вимоги визнав, однак зауважив, що відповідач, як морський агент, діє від імені, за дорученням та за кошт судновласника нерезидента. Сплату виставлених агентом рахунків, які містять рахунки позивача, судновласник не здійснив, а відповідач не має можливості згідно до чинного законодавства України погасити суму боргу в іноземній валюті власними коштами, у зв'язку з чим просить стягнути суму боргу у національній валюті України за курсом НБУ на момент надання послуги.
Згідно до наявних у матеріалах справи письмових пояснень (вх. №901/14686 від 14.03.2014) позивач вважає, що відповідно до чинного законодавства та укладеного між сторонами договору відповідач, як морський агент, зобов'язаний оплатити надані іноземним суднам послуги в іноземній валюті, а тому наполягає на стягненні з відповідача 10256,39 доларів США, що станом на 08.01.2014 за курсом Національного банку України становить 81979,33 грн, з яких: сума боргу у розмірі 10189,06 доларів США, що станом на 08.01.2014 за курсом Національного банку України становить 81441,16 грн, пеня у розмірі 67,33 доларів США, що станом на 08.01.2014 за курсом Національного банку України становить 538,17 грн.
У судовому засіданні, яке відбулося 17.03.2014, відповідачем заявлено про фактичну згоду із заявленими позовними вимогами, враховуючи вираження суми заборгованості в еквіваленті до національної валюти України.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, суд
ВСТАНОВИВ:
20.12.2010 між Державним підприємством «Дельта-лоцман» (Підприємство) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Агент) укладено договір №107/П-10 про надання послуг з лінійного і портового лоцманського проведення, послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден та надання права проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (а. с. 13-16).
Згідно п. 1.1 вказаного договору Підприємство зобов'язалось за заявками Агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (далі - СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі - ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а Агент зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг Підприємства є Судновласник (в розумінні ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України).
Пунктом 2.1.1 договору встановлено, що Підприємство зобов'язується надавати Агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок Підприємства та вимог цього договору.
В свою чергу, згідно п. 2.2.3 Агент зобов'язується робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну. Відповідно до п. 2.2.4 договору Агент зобов'язується сплачувати рахунки, виставлені Підприємством у терміни, визначені цим договором.
Пунктом 4.2 договору визначено наступний порядок оплати: до подання заявки Агент здійснює передплату в розмірі повної вартості, в тому числі ПДВ, послуг, що мають бути надані Підприємством на підставі цієї Заявки; остаточний розрахунок здійснюється Агентом на протязі п'яти банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунках.
Агент несе повну матеріальну відповідальність перед Підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ.
Термін дії вказаного договору встановлено у п. 8.1 - з дати підписання до 31.12.2013.
У подальшому у договір №107/П-10 від 20.12.2010 неодноразово вносились зміни та доповнення додатковими угодами.
Так, додатковою угодою №1-11/107/П-10 від 01.04.2011 (а. с. 19-20) сторонами внесено зміни до договору №107/П-10 від 20.12.2010, у тому числі щодо подання заявок, їх підтвердження, порядку надання відповідних послуг, строку здійснення остаточного розрахунку, відповідальності сторін.
Зокрема, пункт 4.2.2 викладено в наступній редакції: « 4.2.2. Остаточний розрахунок здійснюється Агентом на протязі десяти банківських днів з дати отримання від Підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку».
Відповідна додаткова угода набула чинності з дня її укладання і діє протягом строку дії договору №107/П-10 від 20.12.2010, що визначено у п. 4, яким поряд з цим обумовлено, що умови відповідної додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення з 01.04.2011.
Додатковою угодою №2-11/107/П-10 від 10.10.2011 (а. с. 22) до договору №107/П-10 від 20.12.2010 сторони внесли доповнення до реквізитів сторони за договором - Державного підприємства «Дельта-лоцман».
Вказана додаткова угода набула чинності з дня її укладання і діє протягом строку дії договору №107/П-10 від 20.12.2010, що визначено у п. 2 цієї додаткової угоди, яким також встановлено, що вона розповсюджує свою дію на відносини сторін, які виникли до її укладення з 10.10.2011.
Додатковою угодою від 21.04.2012 (а. с. 23) до договору №107/П-10 від 20.12.2010 сторони домовились внести зміни у п.5.4 договору, яким встановлена відповідальність за порушення строків здійснення остаточного розрахунку, визначеного п. 4.2.2. і п. 4.3 договору, а також внесено зміни до реквізитів сторін.
Зазначена додаткова угода набула чинності з дня її укладання і діє протягом строку дії договору №107/П-10 від 20.12.2010 (п. 2 додаткової угоди). Умови пункту 1.1 цієї додаткової угоди застосовується до відносин сторін з 01.05.2012, умови пункту 1.2 - з 21.04.2012.
Відповідно до додаткової угоди №4-13/107/П-10 від 18.06.2013 (а. с. 24-26) до договору №107/П-10 від 20.12.2010 про заміну сторони у зобов'язанні, укладеною між Державним підприємством «Дельта-лоцман», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», сторони домовились про заміну з 13.06.2013 Державного підприємства «Дельта-лоцман» на Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» як зобов'язану та управнену сторону у договорі.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 підтвердила згоду на заміну сторони у договорі №107/П-10 від 20.12.2010 у порядку та умовах, визначених даною додатковою угодою (п. 2 додаткової угоди).
Відповідно до п. 3 додаткової угоди №4-13/107/П-10 від 18.06.2013 з 13.06.2013 всі права та обов'язки Державного підприємства «Дельта-лоцман» за договором перейшли до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
В пункті 4 зазначеної додаткової угоди сторони погодили, що заміна сторони за цією додатковою угодою не тягне за собою жодних інших змін умов договору, окрім тих, що пов'язані із заміною сторони за договором.
Додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання та скріплення печатками сторін (п. 6 додаткової угоди). При цьому, як визначено п. 7 вказаної додаткової угоди, строк її дії починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 6 договору та відповідає строку дії договору, а її умови застосовуються до відносин сторін, які виникли до її укладення - з 13.06.2013.
Як зазначає позивач у позові, ним у листопаді 2013 року на виконання умов договору надавались послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден за заявками відповідача про забезпечення лоцманської проводки від 01.11.2013, 03.11.2013, 05.11.2013, 07.11.2013, 08.11.2013, 10.11.2013, 11.11.2013, 13.11.2013, 18.11.2013, 19.11.2013, 23.11.2013, 26.11.2013, 28.11.2013, 29.11.2013 (а. с. 31, 35, 39, 51, 47, 43, 55, 59, 63, 67, 71, 75, 79, 83, 87, 91).
На підтвердження надання відповідних послуг позивачем у матеріали справи надані лоцманські квитанції, підписані капітанами суден (а. с. 29, 33, 37, 41, 45, 49, 53, 57, 61, 65, 69, 73, 77, 81, 85, 89).
Про надані послуги ЦРДС (транзит) також видані квитанції, які наявні у матеріалах справи (а. с. 30, 34, 38, 42, 46, 50, 54, 58, 62, 66, 70, 74, 78, 82, 86, 90).
Факт отримання послуг під час розгляду спору у даній справі відповідачем не заперечувався.
На оплату наданих послуг у відповідності з умовами договору, позивачем виставлені рахунки для оплати вказаних послуг, а саме:
- КР-0009305 від 04.11.2013 на суму 608,72 дол. США (а. с. 28);
- КР-0009425 від 05.11.2013 на суму 686,98 дол. США (а. с. 32);
- КР-0009511 від 06.11.2013 на суму 608,72 дол. США (а. с. 36);
- КР-0009692 від 08.11.2013 на суму 607,94 дол. США (а. с. 40);
- КР-0009737 від 11.11.2013 на суму 608,72 дол. США (а. с. 44);
- КР-0009893 від 12.11.2013 на суму 607,94 дол. США (а. с. 48);
- КР-0010034 від 13.11.2013 на суму 686,98 дол. США (а. с. 52);
- КР-0010138 від 18.11.2013 на суму 608,72 дол. США (а. с. 56);
- КР-0010421 від 19.11.2013 на суму 608,72 дол. США (а. с. 60);
- КР-0010463 від 20.11.2013 на суму 608,72 дол. США (а. с. 64);
- КР-0010503 від 20.11.2013 на суму 608,72 дол. США (а. с. 68);
- КР-0010781 від 26.11.2013 на суму 686,98 дол. США (а. с. 72);
- КР-0010989 від 28.11.2013 на суму 608,72 дол. США (а. с. 76);
- КР-0011082 від 29.11.2013 на суму 607,94 дол. США (а. с. 80);
- КР-0011183 від 30.11.2013 на суму 825,82 дол. США (а. с. 84);
- КР-0011199 від 30.11.2013 на суму 608,72 дол. США (а. с. 88).
Всього позивачем надано послуг на загальну суму 10189,06 дол. США.
Відповідачем відповідні рахунки отримані, про що свідчать наявні у матеріалах справи реєстри одержаних рахунків разом з оригіналами квитанцій (а. с. 92-95).
Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що у порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідачем не сплачуються отримані послуги за договором №107/П-10 від 20.12.2010 та додатковими угодами до нього, у зв'язку з чим станом на 08.01.2014 за ним утворилась заборгованість у розмірі 10189,06 дол. США.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта - лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про договір про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 13 Кодексу торговельного мореплавства України правила цього Кодексу поширюються: на морські судна - під час їх прямування як морськими шляхами, так і річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними договорами України не встановлено інше; на судна внутрішнього плавання - під час їх прямування морськими шляхами, а також річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами під час здійснення перевезення із заходом в іноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і 327 цього Кодексу.
Статтею 92 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) визначено, що з метою забезпечення безпеки мореплавства на підходах до морських портів, у межах акваторій цих портів, а також між морськими портами незалежно від прапора держави, під яким плаває судно, і форми власності судна проведення суден здійснюється виключно морськими лоцманами. Вимоги до морських лоцманів та підприємств, працівниками яких є морські лоцмани, а також порядок здійснення ними діяльності визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
Відповідно до ст. 106 КТМ України, із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.
Згідно пп. 4.8 Положення про морських лоцманів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 08.05.2013 № 292 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.06.13 № 920/23452) (далі - Положення), із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону; лоцманський збір справляється й за лоцманське проведення, що здійснюється методом лідирування, а також у випадках, коли один лоцман здійснює проведення декількох суден, що прямують одне за одним.
В силу п. 4.9 Положення, лоцманські послуги надаються на підставі двостороннього договору між капітаном судна або морським агентом, що виступає від імені судновласника, з однієї сторони, і лоцманським підприємством, що надає ці послуги, з іншої сторони.
Таким чином, діюче законодавства визначає можливість надання лоцманських послуг також на підставі договору між морським агентом, який виступає від імені судновласника, та лоцманським підприємством, що надає відповідні послуги, що мало місце у даному випадку.
Як визначено п. 4.10 Положення, лоцманська квитанція заповнюється і підписується капітаном судна та є документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг; у квитанцію капітан судна вносить відомості, які визначені у формі лоцманської квитанції; внесені у квитанцію відомості та зауваження капітан судна засвідчує своїм підписом та печаткою судна.
Отже, враховуючи вимоги п. 4.10 Положення, який фактично визначає, що допустимим доказом надання лоцманських послуг є відповідні лоцманські квитанції, а також положення ч.2 ст.34 ГПК України, відповідно до якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, саме надані позивачем лоцманські квитанції є доказами надання відповідних лоцманських послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 110 КТМ України, у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.
Як встановлено ч. 2 ст. 110 КТМ України, зона дії і порядок руху суден в зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.
Під радіолокаційним обслуговуванням, за змістом ч. 3 ст. 110 КТМ України, мається на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання; перелік послуг, що надаються конкретною службою регулювання руху суден, ступінь обов'язковості окремих видів радіолокаційного обслуговування повідомляються в обов'язковій постанові по порту, лоціях і Повідомленнях мореплавцям; за межами територіального моря України служба регулювання руху суден обслуговує судна тільки за заявкою капітана судна.
Як визначено ст. 115 КТМ України, із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.
Згідно з п. 4.1 Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2001 № 340 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.06.2001 за N 545/5736) (далі - Типове положення), служби регулювання руху суден (далі - СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.
Як визначено п. 2.1 статуту позивача, який затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 17.05.2013 №301 та зареєстровано 27.05.2013 за №10741360000045716, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» утворено, зокрема, з метою забезпечення функціонування морських портів, організації та забезпечення безпеки судноплавства.
Відповідно до п. 3.1 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 №291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.05.2013 за №807/23339) (далі - Порядок), послуги з регулювання руху суден надаються СРРС для суден, які здійснюють закордонне плавання, на підставі заявки капітана судна і/або морського агента, уповноваженого судновласником; заявка на послуги з регулювання руху суден може бути поєднана із заявкою на лоцманські послуги.
У даному випадку, послуги з регулювання руху суден, які здійснювали закордонне плавання, здійснювалась на підставі заявки морського агента, що відповідає положення п. 3.1 Порядку.
Згідно з п. 4.1 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється відповідно до закону.
В силу постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.95 №109 «Про уточнення повноважень центральних органів державної виконавчої влади, Уряду Автономної Республіки Крим та виконкомів місцевих Рад у галузі ціноутворення», визначені повноваження центральних органів державної виконавчої влади, зокрема, в частині встановлення лоцманського збору та збору за видачу суднових документів за користування послугами служби регулювання руху суден та плати за агентські послуги.
Так, з огляду на положення відповідної постанови, такі повноваження належать Міністерству транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України (п. 5 Повноважень).
З урахуванням наданих повноважень, наказом Міністерства транспорту України від 27.06.96 №214 «Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.96 №374/1399) (далі - Збори та плати) встановлені розмірі відповідних зборів та плат (в редакції, що є чинною на момент надання відповідних послуг у жовтні 2013 року).
В силу п. 3 Зборів та плат, нарахування зборів і плати за послуги, що надаються суднам у морських портах України, здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розміри) або документі, що його замінює. Окрім того, відповідні Збори та плати визначають порядок нарахування відповідних зборів та плат з урахуванням групи судна, встановленого коефіцієнту при використанні судна відповідно до спеціалізації, підвищення розміру при наданні відповідних послуг у неробочі дні та нічний час, а також інших чинників.
Як визначено п.13 Зборів та плат, сплата зборів і плати здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 №15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за договором №107/П-10 від 20.12.2010 виконані належним чином, однак відповідач зобов'язання щодо оплати отриманих послуг у порушення умов договору не виконав, у зв'язку із чим за ним станом на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 10189,06 доларів США, що станом на 08.01.2014 за курсом Національного банку України становить 81441,16 грн.
Розмір лоцманських послуг, визначений у рахунках, та плати за СРРС розрахований у відповідності з вказаними нормативними актами та вихідними даними, зазначеними у заявках відповідача - морського агента, і правильність їх нарахування відповідачем не спростована. Крім того, відповідачем фактично визнано заявлені позовні вимоги.
Відповідач на день розгляду справи у суді не представив доказів погашення існуючої за ним заборгованості, доводів позивача не спростував, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором №107/П-10 від 20.12.2010 у розмірі 10189,06 доларів США, що станом на 08.01.2014 за курсом Національного банку України становить 81441,16 грн, підлягають задоволенню.
За період прострочки виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №107/П-10 від 20.12.2010 позивачем на суму заборгованості нарахована пеня, яка складає 67,33 доларів США, що станом на 08.01.2014 за курсом Національного банку України становить 538,17 грн.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.4 договору №107/П-10 від 20.12.2010, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 21.04.2012, визначено, що в разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених п. 4.2.2 і п. 4.3 цього договору, Агент за вимогою Підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором №107/П-10 від 20.12.2010 щодо оплати отриманих послуг, а відтак вимоги про стягнення нарахованої суми пені у розмірі 67,33 доларів США, що станом на 08.01.2014 за курсом Національного банку України становить 538,17 грн, підлягають задоволенню.
При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком пені у розмірі 67,33 доларів США, що станом на 08.01.2014 за курсом Національного банку України становить 538,17 грн, враховуючи її розмір та період нарахування.
Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 17.03.2014.
Повне рішення складено 19.03.2014.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/рНОМЕР_2 (USD), р/рНОМЕР_3 (UAH), МФО 384674 в КФ АБ «Експерсс - Банк») на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код 38727770) в особі філії «Дельта - Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (54017, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, код за ЄДРПОУ 38728507, р/р260091640 (UAN) у відділенні ПУМБ в м. Миколаїв, МФО 334851; для платежів в доларах США: PUBLIC JOINT STOCK COMPANY «FIRST UKRAINIAN INTERNATIONAL BANK» 2a, Universitetskaya Str., 83001, Donetsk, Ukraine SWIFT Code: FUIB UA 2X, MFO 334851, р/р260091640 (USD) заборгованість у розмірі 10189,06 доларів США, що є еквівалентом 81441,16 грн, пеню у розмірі 67,33 доларів США, що є еквівалентом 538,17 грн, та 1827,00 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Н.М. Лагутіна