Справа №201/1628/14-ц

Провадження №2/201/873/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2014 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Нижник І.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 25 вересня 1999 року Виконавчим комітетом Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис №7.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25 вересня 1999 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 у Виконавчому комітеті Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис №7. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Починаючи з 2005 року стосунки між сторонами почали поступово погіршуватися. Відповідачка почала заявляти до позивача завищені та невмотивовані вимоги, поглибшали неузгодженості у поглядах на взаємні обов'язки. Між сторонами почались постійні сварки, що змусило відповідача піти зі свого дому та майже 2 роки проживати окремо. Тоді позивач спробував розірвати шлюб, але відповідачка почала наполягати на відновленні подружніх стосунків. Бажаючи зберегти сім'ю заради дитини позивач погодився, однак примирення протривало недовго. З 2008 року сторони припинили шлюбно-сімейні відносини, незважаючи на те, що відповідачка проживає у відповідача вдома, сторони спільне господарство не ведуть, спільного бюджету не мають. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу позивач вважає неможливим з підстав несхожості характерів, різних поглядів на життя, сімейні відносини та постійні непорозуміння між ними, що лише поглиблює взаємну неприязнь, провокує сварки та травмує дитину. Враховуючи тривалий час, що минув з часу припинення шлюбних стосунків, оскільки позивач планує створити сім'ю та зареєструвати шлюб з іншою жінкою, наявність нерозірваного шлюбу з відповідачкою протирічить інтересам позивача, томі він просить суд шлюб розірвати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що проживає разом з ОСОБА_2 у його помешканні за адресою: АДРЕСА_1 хоча шлюбні відносини між сторонами були припинені з 2008 року. Матеріально не допомагає з 2013 року, у зв'язку з тим, що не працює, після розірвання шлюбу готовий надати місце мешкання дитині, а також не претендує на майно, набуте спільно у шлюбі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на розірванні шлюбу.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що фактично подружні відносини з позивачем було припинено з 20011 року, а також, що є рішення суду про стягнення з позивача аліментів на утримання дитини. Крім того відповідачка зазначила, що вживались заходи щодо примирення та збереження шлюбу однак безрезультатно. На даний момент вона проживає у помешканні позивача, оскільки іншого місця проживання не має. Проти задоволення позову не заперечує.

Представник відповідачки ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала.

Заслухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстрованого 25 вересня 1999 року Виконавчим комітетом Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, про що було складено відповідний актовий запис №7, що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13 лютого 2013 року (а.с. 4).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02 квітня 2002 року (а.с. 5).

З пояснень сторін у суді встановлено, що позивач та відповідачка припинили шлюбно-сімейні відносини, сторони спільне господарство не ведуть, спільного бюджету не мають.

Правовідносини, що виникли між сторонами по справі, законодавчо урегульовані наступним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що сторони припинили шлюбні відносини з причин несумісності характерів, різних поглядів на життя, спільного господарства не ведуть, сумісного бюджету не мають, приймаючи до уваги, що сім'я в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України фактично припинила своє існування, а також враховуючи той факт, що будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем докази і обставини, у суду відсутні та надані не були, вимоги позивача є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 3, 7, 24, 104, 105, 110, 112 СК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 25 вересня 1999 року Виконавчим комітетом Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис №7 - розірвати.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: С.С. Федоріщев