АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/5556/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.

Провадження № 22-ц/789/280/14 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Ткач О. І., Бахметової В. Х.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю - представника ПАТ "Український інноваційний банк"

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 грудня 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Український інноваційний банк" звернувся до суду з вищезазначеним позовом і посилаючись на невиконання відповідачами умов укладених угод: №162/06-ф від 14.12.2006 року; №96/06-ф від 12.07.2006 року; №164/06-ф від 14.12.2006 року, просив стягнути відповідно з ОСОБА_1 заборгованість по тілу кредиту в розмірі 200 000 грн.; заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 26709,56 грн.; заборгованість по комісії в розмірі 3587,94 грн.; з ОСОБА_2 заборгованість по тілу кредиту в розмірі 195 000 грн.; заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 26911,44 грн.; заборгованість по комісії в розмірі 3498,26 грн.; з ОСОБА_3 заборгованість по тілу кредиту в розмірі 200 000 грн.; заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 26709,56 грн.; заборгованість по комісії в розмірі 3587,94 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 грудня 2013 року позов публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

"Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (ЄДРПОУ 05839888, п/р 373915005 в ПАТ "Укрінбанк", МФО 300142) заборгованість за кредитним договором №162/06-ф від 14.12.2006 р., у розмірі 230 297,50 грн., сплачений судовий збір у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу в розмірі 120 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (ЄДРПОУ 05839888, п/р 373915005 в ПАТ "Укрінбанк", МФО 300142) заборгованість за кредитним договором №96/06-ф від 12.07.2006 р., у розмірі 225 409,70 грн., сплачений судовий збір у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу в розмірі 120 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер 31764001104, на користь публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (ЄДРПОУ 05839888, п/р 373915005 в ПАТ "Укрінбанк", МФО 300142) заборгованість за кредитним договором №164/06-ф від 14.12.2006 р., у розмірі 230 297,50 грн., сплачений судовий збір у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу в розмірі 120 грн."

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ "Український інноваційний банк" відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності підписаних сторонами кредитних договорів, які породили в майбутньому обов'язок позичальників повернути обумовлені цими угодами суми коштів.

Проте, такий висновок суду не є обґрунтованим.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, зі змісту даної статті випливає, що договір позики є реальним правочином і вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, що виступають предметом зазначеного договору. Саме підписання сторонами тексту договору без передання грошей або речей не породжує у майбутньому обов'язку позичальника повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Частиною 1 ст. 1051 ЦК України передбачено право позичальника оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін у суді апеляційної інстанції вбачається, що відповідачі підписали тексти кредитних договорів, а саме ОСОБА_1 №162/06-ф від 14.12.2006 року; ОСОБА_2 №96/06-ф від 12.07.2006 року; ОСОБА_3 №164/06-ф від 14.12.2006 року на отримання в АТ "Український інноваційний банк", який в подальшому змінив назву на ПАТ "Український інноваційний банк", кредиту, кожний по 200 000 грн., терміном на 12 місяців, зі сплатою 18 % річних.

Проте, зазначених коштів вони не отримали, що стверджується обвинувальним вироком Тернопільського міськрайонного суду від 07.11.2011 року, який набрав чинності.

Так, зі змісту даного вироку (а.с. 146-167 т. 2) випливає, що засуджений ОСОБА_4, працюючи заступником керуючого Тернопільською філією АТ "Український інноваційний банк", а в подальшому керуючим вказаного банку, впродовж 2006-2007 років, зловживаючи своїми повноваженнями, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби та діючи в інтересах УПП "Металоресурси", сформував пакет завідомо неправдивих документів, необхідний для видачі коштів по кредитних договорах, укладених між Тернопільською філією АТ "Український інноваційний банк" та різними фізичними особами, в тому числі і з відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В результаті таких злочинних дій кошти за даними кредитними договорами не передавались у власність позичальників - сторін кредитних договорів, а безпосередньо вносились в касу УПП "Металоресурси", про що свідчили копії прибуткових касових ордерів, в яких в графі "прийнято від прізвище, ім'я, по-батькові" значилось, що кошти надійшли від ТФ АТ "Український інноваційний банк". Отримані від банку кошти в подальшому частково погашались цим підприємством від імені позичальників - сторін кредитних договорів.

Ці обставини, відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України, є обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи (яка в даному випадку, в силу займаної посади, була стороною кредитних угод) та стосовно якої ухвалено вирок.

З посиланням на вказані обставини та на вимоги ст. 1051 ЦК України відповідачі оспорюють кредитні договори, як на підтвердження так званої безвалютності кредитів в цілому.

З врахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки Український інноваційний банк не передавав грошей у власність відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, згідно умов підписаних ними кредитних договорів, тому в них не виник у майбутньому обов'язок повернути обумовлені угодами суми грошей.

Таким чином, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового, яким слід відмовити у задоволенні вимог ПАТ "Український інноваційний банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313; 314 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 грудня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити публічному акціонерному товариству "Український інноваційний банк" в задоволенні позову до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.О. Гірський