Номер провадження № 22-ц/785/1395/14
Головуючий у першій інстанції Ткачук О.Л.
Доповідач Сидоренко І. П.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С., при секретарі - Колмакові В.І., Швец В.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Великомихайловського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2013року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Моноліт», за участю третьої особи - Великомихайловського міжрайонного управління юстиції в Одеської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -
встановила:
20 лютого 2013року ОСОБА_2 звернувся з вказаним позовом і просив суд:
- поновити строк для звернення до суду з позовом;
- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 01 лютого 2009року між ним і ТОВ «Моноліт»;
- скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 01 лютого 2009року;
- передати йому земельну ділянку з незібраним врожаєм без відшкодування затрат за час незаконного користування.
В обґрунтування позову позивач ОСОБА_2 вказав, що йому на підставі державного акту, виданого 02 листопада 2005року належить на праві власності земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 3,90га, розташована на землях Великоплоськівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області.
01 лютого 2009року він уклав з ТОВ «Моноліт» договір оренди вказаної земельної ділянки строком дії до 2029року, вказаний договір був зареєстрований 15 липня 2009року у Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії ДП «ЦДЗК» при держкомземі України. Позивач просив визнати вищевказаний договір оренди недійсним з підстав того, що в договорі були відсутні усі істотні умови, передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі», зокрема умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Позивач стверджував, що відсутність вищевказаних істотних умов в договорі, порушує його права. Крім того, позивач послався на те, що в договорі також не обумовлені та не виконуються вимоги ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду землі», а саме при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. На порушення п.20 договору оренди, а саме, що передача земельної ділянки відбулась в день укладення договору, тобто 01 лютого 2009року, а не протягом трьох днів після його державної реєстрації.
Відносно причин пропуску строку для звернення до суду з вказаним позовом, позивач вказав, що він пропустив строк з поважних причин, оскільки йому стало відомо про порушення його права лише після звернення за правовою допомогою, коли відповідач відмовився розірвати договір оренди за згодою сторін.
Ухвалою суду від 23 квітня 2013року було зроблено заміну третьої особи, і до участі у справі у якості третьої особи було долучено Великомихайловське міжрайонне управління юстиції в Одеської області (а.с.34).
Рішенням суду від 28 жовтня 2013року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку з пропуском строку для звернення з позовом до суду (а.с.96-99).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що рішення суду ухвалено на неповно з'ясованих судом обставинах справи, що мають значення для справи (а.с.101-108).
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовивши ОСОБА_2 у задоволені позову з підстав пропуску строку для звернення з позовом до суду, суд першої інстанції вказав, що немає підстав для поновлення строку для звернення з позовом до суду, який позивач пропустив без поважних причин.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 3,90 га, розташована на території Великоплоськівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯА № 848123 від 02.11.2005 року (а.с. 10).
01 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Моноліт» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком з 2009 року по 2029 рік, який був зареєстрований у Великомихайлівському райвідділі Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 15 липня 2009 . року за №040951900097 .
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно п.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Кожна особа має право звернутися за захистом порушеного права в межах строку позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки (ст.257 ЦК України).
Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» звернуто увагу, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої ст.261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Судом встановлено, що оспорюваний договір укладено сторонами 01 лютого 2009року, а отже позивач міг довідатись про порушення свого права з моменту укладення договору, який підписано ним власноруч.
Таким чином, суд вважає, що позивач, звернувшись 20 лютого 2013 року до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним, пропустив строк позовної давності для захисту порушеного права, передбачений ст.257 ЦК України.
Згідно з ч. 3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до положень ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для поновлення строку позовної давності.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Дійсно, відповідно до висновків суду першої інстанції, оспорюваний договір оренди землі є вчиненим з моменту державної реєстрації, тобто з 15 липня 2009р. Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» в редакції закону, який діяв на момент вчинення договору, однією з істотних умов договору оренди землі є: умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, які визначені законом як істотні умови договору оренди землі, є підставою для визнання зазначеного договору недійсним за правилами ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі».
Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 18 липня 2012р. та від 4 квітня 2012р. (справи №6-77цс 12; №21цс 12), які відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначену норму праву, та для всіх судів України.
Відповідач у своїх запереченнях посилався на те, що відсутність в оспорюваному договорі істотних умов щодо передачі в заставу об`єкта оренди та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки жодним чином не порушує прав позивача, так як останній даними умовами договору скористатися не може через накладений мораторій на розпорядження землями, які є об'єктом оренди. Дані доводи відповідача суд не приймав до уваги, оскільки обов`язковість узгодження даних істотних умов в договорі оренди не залежить від необхідності чи можливості сторони договору ними скористатися і не відповідає змісту ст.15 Закону України «Про оренду землі».
Тобто, право позивача ОСОБА_2, при укладанні спірного договору було порушено. Однак, порушене право ОСОБА_2 відповідно до вимог цивільного законодавства не підлягає захисту через сплив строку позовної давності.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Великомихайловського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2013року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: І.П.Сидоренко
Судді: С.О. Погорєлова
Є.С. Сєвєрова