Справа №484/5529/13-ц 12.03.2014 12.03.2014 12.03.2014

Провадження №22-ц/784/890/14

Провадження №22-ц/784/890/14 Суддя суду 1-ї інстанції - Паньков Д.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційного банку

«Приватбанк»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області

від 24 грудня 2013 року

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

(далі - Банк або ПАТ «Приватбанк»)

до

ОСОБА_3,

про передачу предмета застави у заклад, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року Банк пред'явив до відповідача зазначений позов, в якому просив вилучити у ОСОБА_3 та передати у заклад ПАТ «Приватбанк» предмет застави - автомобіль марки «ВАЗ» модель 2109, 2006 року виписку, тип ТЗ - легковий седан, номер кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3, а також комплект ключів від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 14 жовтня 2009 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитно-заставний договір №NKР0AD40305086, відповідно до якого він надав відповідачу кредит у сумі 38074,33 грн. під 20,04 % річних строком до 13 жовтня 2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_3 надав Банку у заставу автомобіль марки «ВАЗ» модель 2109, 2006 року виписку, тип ТЗ - легковий седан, номер кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав йому на праві власності.

Позивач зазначав, що заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2011 року звернуто стягнення на предмет застави шляхом його продажу Банком, проте відповідач предмет застави у заклад ПАТ «Приватбанк» не передає, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог Банку відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ПАТ «Приватбанк» подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що він є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Як положеннями ст.575 ЦК України так і вимогами ст.44 Закону України «Про заставу» визначено, що закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст.572 ЦК України).

Відповідно до ст.28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 жовтня 2009 року між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитно-заставний договір №NKР0AD40305086, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит у сумі 38074,33 грн. під 20,04 % річних строком до 13 жовтня 2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором ОСОБА_3 надав Банку у заставу автомобіль марки «ВАЗ» модель 2109, 2006 року виписку, тип ТЗ - легковий седан, номер кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав йому на праві власності.

Пунктами 12.2.1., 12.2.2. цього договору визначено, що у разі настання події дефолту (невиконання зобов'язань по поверненню кредиту) Банк надає позичальнику письмове повідомлення про настання цієї події та реєструє у Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Позичальник зобов'язаний негайно усунути подію дефолту або незалежно від наявності повідомлення про дефолт та/або реєстрації у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави за вимогою Банку негайно доставити предмет застави за адресою відділення Банку, зазначеною у Договорі, і передати предмет застави в заклад за актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ «Приватбанк» є правильним.

Як вищезазначені норми законів, так і положення укладеного між сторонами кредитно-заставного договору передбачають можливість передачі предмета застави у заклад при наявності кредитної заборгованості позичальника перед Банком, реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, направлення позичальнику повідомлення про наявність боргу та вимоги про доставку предмета застави до Банку для передачі його у заклад.

Матеріали справи не містять відомостей про виконання Банком зазначеної процедури.

Посилання його, як на підставу задоволення позову, на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2011 року, яким начебто було звернуто стягнення на предмет застави, належний ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за зазначеним кредитно-заставним договором у сумі 38 684 грн.21 коп., колегія суддів вважає помилковими, оскільки зазначене рішення є нечинним.

Як вбачається з ухвали вищезазначеного суду, воно було скасовано 17 лютого 2012 р. та позов ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення був залишений без розгляду ухвалою суду від 29 лютого 2012 р. на підставі заяви представника позивача.

За такого, відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, оскільки воно є правильним по суті.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: