Cправа 2-86/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року Кам'янобрідський районний суд м.Луганська у складі:

головуючого - судді: Котлярової І.Ю.,

при секретарі: Сульянові В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Кам'янобрідського районного суду м. Луганська з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування позову вказавши, що 26.10.2008 року вона позичила відповідачу 2000 доларів США. ОСОБА_2 зобов'язався повернути кошти впродовж наступних двох років, сплачуючи 100 доларів США щомісяця, тобто не пізніше 26 жовтня 2010 року, та в підтвердження цього, в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 написав розписку.

До теперішнього часу відповідач кошти не повернув, у зв'язку із чим позивач змушена звернутися до суду з даним позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість, у розмірі 15823 гривень 60 копійок, що еквівалентно 2000 доларів США, судовий збір у сумі 158 гривень 24 копійки та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень.

У судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги, вказавши, що 09.09.2005 року було укладено договір займу з відповідачем ОСОБА_2, у простій письмовій формі, у якому відповідач зазначив, що він позичив 3500 доларів США. Та зобов'язався їх повернути до 01.01.2006 року. У зазначений час відповідач борг не повернув, став ігнорувати вимоги позивачки, щодо повернення суми боргу. У подальшому ним було повернуто незначну суму боргу, потім 26.10.2008 року він приїхав за місцем мешкання позивачки з метою повернення боргу, як він вказав, та попросив її надати йому раніше написану ним розписку, що вона і зробила, але останній дану розписку розірвав на дрібні шматки та з'їв. Після цього запропонував позивачці переглянути його зобов'язання, а саме борг у сумі 3500 доларів США, вказавши, що він згоден написати їй розписку на 2000 доларів США, оскільки відбулася економічна криза, у зв'язку із чим змінився курс долару по відношенню до гривні. Позивач погодилась, та відповідач надав їй розписку про те, що він отримав від неї 2000 доларів США, строком на 24 місяці, з обов'язком сплачувати борг щомісячно, але взамін він запропонував їй написати розписку, що вона не має до нього претензій за розпискою від 09.09.2005 року, що вона і зробила. До теперішнього часу борг їй не повернуто, тому вона просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму у розмірі 2000 доларів США, що еквівалентно 15823 гривням 60 копійкам, та судові витрати у розмірі 278 гривень 24 копійки.

Відповідач у судовому засіданні з первісними вимогами ОСОБА_1 не погодився. Крім того, надав до суду письмові заперечення, пояснивши, що у 2005 році він хотів відкрити власне діло, займаючись купівлею, продажем та ремонтом мобільних телефонів, однак у нього не було власних коштів для цього. На ринку «Ювілейний» він познайомився з ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_5, згодом вони з ними потоваришували та підтримували добрі стосунки. Якось позивачка та її чоловік запитали у ОСОБА_2 куди би вони мали можливість вкласти їх гроші, щоб отримати великі відсотки, та, оскільки відповідач хотів зайнятися власним ділом, він запропонував взяти у них 2000 доларів США, зі сплатою 10 відсотків щомісяця, повертаючи по 500 доларів щомісяця. Через 4 місяця ОСОБА_2 повернув борг. Розписки не складались, оскільки сторони були у дружніх відносинах. Через деякий час він дав усі свої гроші знайомому, щоб той придбав для нього товар, однак він його обманув, та уїхав у м. Москва, у зв'язку із чим він не мав можливості сплачувати відсотки ОСОБА_1 Він попросив її про відстрочку по сплаті відсотків, на що вона погодилась, однак згодом почала вимагати повернення всієї заборгованості. Відповідач не мав можливості з нею розрахуватись, оскільки вже не займався своєю справою, а працював на підприємстві, щоб прокормити вагітну дружину та хвору матір. На вимогу позивачки ОСОБА_2 віддав усе що в нього було: золото матері, гроші на народження дитини, однак цього позивачці було мало, та вона запропонувала йому взяти кредит, щоб вернути борг, але він відмовився. До жовтня 2008 року він постійно сплачував позивачці кошти, побоюючись за своє життя та за життя своєї родини. 26.10.2008 року позивачка та її чоловік запросили ОСОБА_2 до свого дому. Під загрозою фізичного впливу вони змусили його написати нову розписку, про те, що він зобов'язується повернути 2000 доларів США. Зазначену розписку він написав у присутності свідків, які бачили, що він не отримував грошей від позивачки, тому ця розписка відповідно до ст. 1051 ЦК України є недійсною. Побоюючись за своє життя, ОСОБА_2 під залог своєї машини взяв у знайомого 1000 доларів США, які передав ОСОБА_1, та вона пообіцяла викинути розписку, однак відповідач попросив її написати нову розписку, що вона не має до нього ніяких претензій. Під час написання розписки ОСОБА_2 помітив, що ОСОБА_1 зробила помилку у даті, коли була написана розписка та позивачка її виправила. На даний час позивачка хоче ввести в оману суд, та звернулась з даним позовом про стягнення з нього боргу, який він вже сплатив, тому він заперечує проти задоволення позову у повному обсязі.

У подальшому відповідач у судове засідання не з'являвся, заперечень проти уточненого позову до суду не подав, заяв про розгляд справи у суді за його відсутності не надходило. 26.11.2012 р відповідач надав заяву з проханням перенести слухання справи у зв'язку із хворобою, але надалі перестав з'являтись до суду, не повідомляючи про причини неявки. Про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За правилом ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 09.09.2005 року ОСОБА_5 позичив ОСОБА_2 3500 доларів США, які він зобов'язався повернути з відсотками 01.01.2006 року, про що ОСОБА_2 була написана розписка, на підтвердження чого позивачкою була надана копія цієї розписки (а.с. 45).

ОСОБА_2 зобов'язання за вказаною розпискою у повному обсязі не виконав, сплативши лише незначну частину боргу, та почав ухилятись від сплати боргу.

26.10.2008 року відповідач зустрівся з ОСОБА_1, що сторонами по справі не оспорюється, та під приводом сплати частини боргу попросив надати йому написану ним раніше розписку, щоб зробити відмітку про це. Отримавши розписку, ОСОБА_2 її знищив. Позивачка повідомила ОСОБА_2, що її чоловік підготував документи до суду про стягнення з нього заборгованості за зазначеною розпискою, та в цих матеріалах мається її копія, після чого ОСОБА_2 запропонував написати нову розписку, на зменшену, у зв'язку з фінансовою кризою, сумою боргу, у розмірі 2000 доларів США, на що позивачка погодилась. ОСОБА_2, у присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, було складено нову розписку про отримання ним у борг 2000 доларів США строком на 24 місяці, із щомісячною сплатою 100 доларів США (а.с.46).

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні надала пояснення, якими підтвердила, що 26.10.2008 року, у її присутності, відповідачем було написано розписку, замість раніше складеною ним у 2005 році, про отримання від позивачки позики у сумі 2000 доларів США.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача щодо того, що у 2005 році між ним та позивачкою письмових договорів не укладалось та що позивачкою та її чоловіком йому було передано лише 2000 доларів США, які він повернув, оскільки на підтвердження своїх заперечень відповідачем не надано жодних доказів. При цьому позивачкою, на підтвердження своїх вимог надано копію розписки від 09.09.2005 року, складеної відповідачем, про отримання ним у борг 3500 доларів США, правдивість якої відповідачем не оспорювалась.

Судом також не приймаються до уваги заперечення відповідача у тій частині, що розписка, написана ним 26.10.2008 року, є недійсною відповідно до ст. 1051 ЦК України, оскільки грошей він фактично не отримав, та те, що позивачкою складено розписку про відсутність претензій до відповідача згідно розписки від 26.10.2008 року, з таких підстав.

Згідно ст. 1051 ЦК України оспорювання договору позики позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач отримав від позивача грошові кошти та зобов'язався їх повернути у визначений ними строк. Дана обставина відповідачем визнана, що підтверджується його письмовими запереченнями, згідно яких він зазначив, що отримав від позивача 2000 доларів США. Крім того, цей факт підтверджений копією розписки від 09.09.2005 року та поясненнями свідка. Таким чином, судом встановлено, що правовідносини за договором позики виникли між сторонами у 2005 році, та у зв'язку з не повним виконанням зобов'язань за договором, 26.10.2008 року відповідачем була складена розписка на залишок суми боргу - 2000 доларів США.

Згідно ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Суд не приймає до уваги надану відповідачем розписку (а.с.44), згідно якої позивачка нібито не має претензій до ОСОБА_2 по розписці від 26.10.2008 року, оскільки відповідно до висновку, проведеної по справі, судової почеркознавчої експертизи №268/2 від 18.07.2011р. рукописний запис « 26.10.2008», розташований у 3-му рядку розписки від імені ОСОБА_1 від 26.10.2008р. вносились зміни. Так штрихи з позначенням дня та місяця були заштриховані, однак їх первісний зміст експерту встановити не вдалось, а рік було змінено з « 2005» на « 2008» (а.с.73-76). Таким чином, встановлено, що розпискою від 26.10.2008р., наданою ОСОБА_1 ОСОБА_2, вона підтвердила відсутність претензій до ОСОБА_2 за розпискою від 2005 року, а не за розпискою від 26.10.2008р., за якою він зобов'язався повернути борг у сумі 2000 доларів США протягом 24 місяців.

Відповідно до вимог ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність боргового документа у кредитора, ОСОБА_1, а не у боржника, ОСОБА_2, та відсутність у боржника розписки чи інших доказів щодо одержання кредитором виконання підтверджують викладені позивачем обставини та вказують на невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором позики.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Враховуючи, що порушення зазначених норм закону та умов договору позики відповідач зобов'язання за розпискою від 26.10.2008 року не виконав, та до теперішнього часу борг не повернув, суд вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки суму боргу у розмірі 2000 доларів США, що еквівалентно 15823 грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у сумі 158,24 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Куруючись ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10,11,60, 107, 212-215, 217 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 15823 (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять три) гривні, судовий збір у сумі 158 (сто п'ятдесят вісім) гривень 24 копійок, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Кам'янобрідський районній суд м. Луганська. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Ю. Котлярова