Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 р. Справа № 805/2289/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області до Малого ремонтно-будівельного підприємства «Екологія» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

встановив:

18 лютого 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському Донецької області (далі - Позивач або УПФУ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Малого ремонтно-будівельного підприємства «Екологія» (далі - Відповідач або МРБП «Екологія»), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1, за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року в сумі 7 510,87 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказав, що МРБП «Екологія» є страхувальником і щомісяця має відшкодовувати суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах його працівникам. На час звернення до суду відповідач має заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1, яка утворилася за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року і становить 7 510,87 грн.

Стверджував, що невиконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призводить до неповного формування коштів Пенсійного фонду України і, як наслідок, до несвоєчасної виплати пенсій, що є порушенням ст.49 Конституції України.

Посилаючись на п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і п.п.2.1.1 п.2.1, п.п.6.1 п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, позивач просив задовольнити адміністративний позов.

Про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджено звітами про надіслання електронної судової повістки та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.23-25, 27).

Про дату, час і місце судового розгляду відповідач повідомлений з дотриманням вимог ст.ст.33-38 КАС України, проте поштове відправлення, надіслане за юридичною адресою відповідача (85102, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. 6 вересня, буд.6), проте 07 березня 2014 року поштове відправлення повернуто на адресу суду з відміткою підприємства зв'язку «за зазначеною адресою не знаходиться» (а.с.26).

З огляду на положення ч.11 ст.35 КАС України, відповідно до якої, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином, суд дійшов висновку, що МРБП «Екологія» належним чином повідомлене про дату, час і місце судового розгляду.

07 березня 2014 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, одночасно вказавши, що наполягає на задоволення позовних вимог (а.с.49).

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

На підставі положень ч.ч.1, 4 ст.122, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Мале ремонтно-будівельне підприємство «Екологія» (ідентифікаційний код 23119838) зареєстроване у якості юридичної особи 15 березня 1995 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 269 102 0000 002692.

03 серпня 2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис про перебування відповідача у стані припинення за судовим рішенням про неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, фінансової звітності відповідно до закону, а саме за постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року по справі № 2а/0570/1437/2012.

На час виникнення спірних правовідносин, рівно як і на час судового розгляду, запис про виключення МРБП «Екологія» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесений.

Вказані обставини встановлені на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 816666, а також даних ресурсу «Пошук відомостей в ЄДР» державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (а.с.4-5, 13-14, 18-20).

З 10 січня 1991 року МРБП «Екологія» перебуває на обліку в УПФУ як страхувальник за реєстраційним номером 05-29-04-0295, що підтверджено повідомленням про взяття на облік платника страхових внесків від 10 січня 1991 року (а.с.5а).

Територіальні органи Пенсійного фонду України здійснюють виплату пенсії за віком колишнім працівникам відповідача, призначеної на пільгових умовах за Списком № 1, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.8).

Наявність у вказаних осіб права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 підтверджена виданими відповідачем довідками, що уточнюють особливі умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії (а.с.9-12).

Факт призначення та виплати УПФУ пільгової пенсії за Списком № 1 переліченим вище особам підтверджений довідками про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року (а.с.8а, 15-17).

В період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року територіальні органи Пенсійного фонду України складали розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах згідно з п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а позивач надсилав їх на адресу відповідача (а.с.31-39, 41-43, 45-47). Вказані розрахунки надсилалися за юридичною адресою МРБП «Екологія», яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте поштові відправлення повернуті на адресу УПФУ з відмітками підприємства зв'язку «адресат не розшуканий», «за зазначеною адресою не знаходиться» (а.с.40, 44, 48).

Невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного і повного відшкодування витрат УПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій мало наслідком виникнення заборгованості за період 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року в сумі 7 510,87 грн., про що свідчать дані картки особового рахунку страхувальника (а.с.6-8, 29-30).

Докази погашення МРБП «Екологія» заборгованості, стягнення якої є предметом спору по справі, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України, (постанови від 5 червня 2012 року у справі № 21-167а12, від 10 липня 2012 року у справі № 21-205а12, від 25 вересня 2012 року у справі № 21-294а12, від 25 вересня 2012 року у справі № 21-293а12, від 05 листопада 2013 року у справі № 21-284а13, від 12 листопада 2013 року у справі № 21-386а13, від 11 лютого 2014 року у справі № 21-471а13 тощо), до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

П.12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року №11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

П.2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких, зокрема, належить забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.

П.п.9 п.2.4. Положення передбачено право управлінь стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Крім того, суд відзначає, що невиконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій має наслідком виникнення у позивача, як у особи, яка здійснила ці витрати, права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

За змістом п.2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058- IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст..28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 п.п.1 п.2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абз.5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" ст.13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 п.п.1 п.2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту ст.14 Закону № 1788-XII вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Виходячи зі змісту положень п.2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV у контексті ст.14 Закону № 1788-XII можна зробити висновок, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону № 1788-XII.

Суд відзначає, що згідно обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Процедура обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція).

Пунктом 6.2 Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Згідно з п.6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як встановлено судом, на виконання вимог Інструкції УПФУ надсилало на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, проте останній відшкодування вказаних витрат не здійснив.

Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій оформлені у відповідності до вимог додатків 6 і 7 Інструкції, отже в розумінні ч.4 ст.70 Кодексу КАС України, є належними та допустимими доказами стосовно предмету доказування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, оскільки зі змісту застосованих до спірних правовідносин норм права та встановлених фактичних обставин вбачається обов'язок відповідача відшкодовувати витрати позивача на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 51, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області до Малого ремонтно-будівельного підприємства «Екологія» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - задовольнити повністю.

Стягнути з Малого ремонтно-будівельного підприємства «Екологія» (ідентифікаційний код 23119838) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області (ідентифікаційний код 37544278) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільговий пенсій, призначених за Списком № 1, за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року в сумі 7 510 (сім тисяч п'ятсот десять) гривень 87 копійок.

Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті 17 березня 2014 року

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.