Справа №486/1336/13-ц 26.02.2014 26.02.2014 26.02.2014
Провадження №22-ц/784/763/14
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження номер 22-ц/784/763/14 Суддя суду першої інстанції - Падалка В.О.
Категорія 27 Суддя - доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Колосовського С.Ю.,
суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,
із секретарем судового засідання - Богатирьовою В.А.,
за участю представника позивача - Ремешевського Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
представника відповідача ОСОБА_4 -
ОСОБА_5
на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 липня 2013 року, ухвалене за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк або ПАТ «Приватбанк») до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -
В С Т А Н О В И Л А:
13 червня 2013 року Банк пред'явив до суду зазначений позов, який обґрунтував наступним.
26 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №NKUCG106150121, відповідно до якого відповідач отримав у кредит грошові кошти в сумі 24 500 доларів США зі сплатою 12 % річних за користування кредитом, терміном до 25 липня 2027 року.
Крім того, в цей же день між Банком та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, за яким відповідач передав позивачу в іпотеку для забезпечення виконання вищезазначеного кредитного договору належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
Оскільки позичальник не виконував своїх зобов'язань щодо погашення кредиту та має станом на 28 травня 2013 року загальну заборгованість у сумі 49 009,78 доларів США, Банк просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу Банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Крім того, позивач просив виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані у квартирі, зі зняттям їх з реєстраційного обліку у територіальному органі міграційної служби.
Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 липня 2013 року позов задоволено частково. В рахунок погашення кредитної заборгованості у сумі 49 009 доларів США 78 центів, що еквівалентно 391 735 грн.15 коп., звернуто стягнення на вищезазначений предмет іпотеки шляхом його продажу обтяжувачем будь-якій особі покупцю з наданням позивачу всіх прав, про які він зазначив у позові. Розподілено судові витрати. У задоволенні позовної вимоги про виселення відмовлено.
ОСОБА_4 подав на рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду в частині звернення стягнення на квартиру та ухвалити нове про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги Банку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги Банку про звернення стягнення на квартиру, районний суд виходив з того, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки на загальну суму 49 009,78 доларів США з наданням позивачу прав, необхідних для здійснення купівлі-продажу квартири, про які він зазначав у позовній заяві.
Між тим, у повній мірі з такими висновками суду неможна погодитися, з огляду на таке.
Відповідно до ст.ст.33, 35 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Згідно з ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 липня 2007 року ОСОБА_4 уклав з ПАТ «Приватбанком» кредитний договір №NKUCG106150121, відповідно до якого отримав у кредит грошові кошти в сумі 24 500 доларів США зі сплатою 12 % річних, (а з 28.11.2008 р. - 14,04% річних) строком до 25 липня 2027 року. Щомісячно позичальник зобов'язався сплачувати Банку 262,55 доларів США на рахунок №2909 2 054295 104 (а.с.12-14, 22).
Того ж дня, для забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, за яким відповідач передав позивачу в іпотеку належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.16-20).
Пунктом 22 зазначеного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п.16.7.1, 16.7.2, 16.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку».
Пункт 16.7.1 іпотечного договору встановлює право Банку звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.
Виписка з особового рахунку відповідача свідчить, що останній раз ОСОБА_4 здійснив оплату кредитної заборгованості 28.08.2012 р. (а.с.82-84).
Внаслідок невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка відповідно до розрахунку Банку станом на 28 травня 2013 р. становить 49 009,79 доларів США, що еквівалентно 391 735 грн.15 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 20 113,62 доларів США, заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 11 655,22 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 1828,57 доларів США, пені у сумі 13 048,78 доларів США, штрафу (фіксована частина) у сумі 31,29 доларів США та штрафу (процентна складова) у сумі 2 332,31 доларів США (а.с.7-10, 87-90).
11 квітня 2013 року Банк надіслав відповідачу письмову вимогу про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (а.с.24, 25).
З урахуванням викладених обставин справи та вимог законодавства, колегія суддів вважає, що висновок суду про звернення стягнення на предмет іпотеки є законним та обґрунтованим, оскільки відповідач порушив вимоги кредитного та іпотечного договору щодо вчасної сплати кредитних платежів.
Але, судом першої інстанції не було враховано, що, по-перше, відповідач є інвалідом ІІ групи, що є підставою для зменшення розміру неустойки відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, по-друге, розмір фіксованої частини штрафу відповідно до п.5.4 кредитного договору становить 250 грн., а не 31,28 доларів США та, по-третє, що за змістом ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» порядок виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, тобто наряду зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією.
Однак, вказані положення можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.
За такого, колегія суддів вважає необхідним зменшення розміру пені стягуваної з відповідача до 55 930 грн. та стягнення з нього фіксованої частини штрафу у сумі 250 грн. та процентної складової у сумі 1679,85 доларів США.
Отже, сума заборгованості відповідача за кредитним договором від 26 липня 2007 р. становить: 20 113,62 доларів США заборгованості за кредитом, 11 655,22 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, 1828,57 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 55 930 грн. пені, 250 грн. штрафу (фіксована частина) та 1679,85 доларів США штрафу (процентна складова).
Приймаючи до уваги зазначене, а також те, що ст.39 Закону України «Про іпотеку» не передбачає надання Банку прав, необхідних для здійснення купівлі-продажу квартири, про які він зазначав у позовній заяві, колегія суддів вважає, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення місцевого суду в частині вирішення позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає зміні.
Доводи відповідача про те, що він повинен бути звільнений від сплати кредитної заборгованості, оскільки є інвалідом, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Банку про виселення колегією суддів не переглядається, оскільки не оскаржувалося.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
Заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 липня 2013 року в частині звернення стягнення змінити, виклавши резолютивну частину рішення в зазначеній частині в наступній редакції.
Позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №NKUCG106150121 від 26 липня 2007 року, укладеного між закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_4, яка станом на 28 травня 2013 року становить 20 113,62 доларів США заборгованості за кредитом, 11 655,22 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 1828,57 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 55 930 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 250 грн. штрафу (фіксована частина) та 1679,85 доларів США штрафу (процентна складова) звернути стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру загальною площею 35,4 кв.м., житловою площею 19,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом її продажу з початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, не нижче 125 250 грн.00 коп. з укладенням договору купівлі-продажу іпотекодержателем від імені ОСОБА_4 будь-яким способом з іншою особою покупцем.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді