ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Іменем України
РІШЕННЯ
14.03.2014Справа №5002-8/ 3972-2011
За заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року за нововиявленими обставинами у справі № 5002-8/3972-2011
за позовом Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління»
до відповідачів:
1. Приморської селищної ради;
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим
про визнання незаконним рішення і договору оренди земельної ділянки та спонукання до виконання певних дій
Суддя Куртлушаєв М.І.
Представники:
від позивача - Новожилов О.Ю., довіреність № 21 від 11.01.2014, юрисконсульт;
від відповідача 1- Полікарпов І.Д., довіреність № 07/02-14 від 14.02.2014, представник;
від відповідача 2- ОСОБА_1,паспорт серії НОМЕР_1, виданий 26.10.2012; ОСОБА_4, довіреність № б/н від 18.07.2013, представник;
від прокуратури - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідачів - Приморської селищної ради і Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення 20-ї сесії 5-го скликання Приморської селищної ради від 07 грудня 2007 року №697 «Про передачу СПД ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0277га в оренду строком на 10 років»;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 07 грудня 2007 року, укладений між Приморською селищною радою і СПД ОСОБА_1;
- зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 у місячний термін після набрання законної сили рішення суду за власний рахунок знести самовільно побудоване капітальне приміщення розміром 12x17 м, що знаходиться на набережній між бунами №1 і №2 у західній частині центральної ділянки набережної берегоукріплювальних споруд смт Приморський, м. Феодосія за адресою, АДРЕСА_1, та яке використовується під кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», і привести набережну у первісний стан.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року у справі № 5002-8/3972-2011 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано незаконним та скасовано рішення 20-ї сесії 5-го скликання Приморської селищної ради від 07 грудня 2007 року №697 «Про передачу СПД ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0277га в оренду строком на 10 років». Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 07 грудня 2007 року, укладений між Приморською селищною радою і суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. У задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 у місячний термін після набрання законної сили рішення суду за власний рахунок знести самовільно побудоване капітальне приміщення розміром 12x17 м, що знаходиться на набережній між бунами №1 і №2 у західній частині центральної ділянки набережної берегоукріплювальних споруд АДРЕСА_1, яка використовується під кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2", та приведення набережної у первісний стан - відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 січня 2012 року рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.
08 липня 2013 року до господарського суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі № 5002-8/3972-2011.
Дана заява мотивована тим, що задовольняючи вимоги викладені у позовній заяві, суд виходив з того, що передана Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельна ділянка, площею 0,0277 га за адресою смт. Приморский м. Феодосія згідно рішення 20-ї сесії 5-го скликання Приморської селищної ради від 07 грудня 2007 року зайнята берегоукріплювальними спорудами, які є майновою власністю Автономної Республіки Крим, відносяться до державної власності та перебувають на балансі Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» на праві господарського відання.
Проте, після вирішення даної справи заявнику стало відомо, що у позивача не має документів, які підтверджують знаходження об'єкту берегоукріплювальних споруд на його балансі, посилаючись лише на зміст постанови Верховної ради АР Крим від 15 березня 2000 року за № 982-2/2000.
Ухвалою суду від 10 липня 2013 року відновлено строк для подачі заяви про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року у справі № 5002-8/3972-2011 за нововиявленими обставинами, прийнято до розгляду заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року за нововиявленими обставинами у справі № 5002-8/3972-2011 та призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 18 липня 2013 року.
У судовому засіданні 25 липня 2013 року від прокуратури Автономної Республіки Крим надійшло повідомлення про вступ у справу 5002-8/3972-2011 в інтересах Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління».
Суд допустив прокурора до участі у справі в інтересах Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління».
У судовому засіданні 29.07.2013 представник заявника надав суду уточнену заяву про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року за нововиявленими обставинами, згідно якої просить суд:
1. Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року за нововиявленими обставинами задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року у справі 5002-8/3972-2011 за позовом Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» до Приморської селищної ради та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення 20-ої сесії 5-го скликання Приморської селищної ради від 07.12.2007 №697 «Про передачу Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0277 га, терміном на 10 років», визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.01.2007, укладений між Приморською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У позові відмовити.
Дана заява мотивована додатковою нововиявленою обставиною, яка йому стала відома 25 липня 2013 року із висновку експертного дослідження, а саме те, що розміщення капітальної споруди не перешкоджає утриманню та експлуатації гідротехнічної споруди та не створює негативного впливу на берегозахисну функцію.
Суд прийняв до розгляду подану Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заяву від 29 липня 2013 року «Про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року за нововиявленими обставинами» та здійснює подальший розгляд справи з її урахуванням.
Ухвалами суду від 29.07.2013 у справі призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз, та провадження у справі зупинено.
27.02.2014 до суду надійшов висновок № 1992 від 11.02.2014 судової будівельно-технічної експертизи та матеріали справи повернуті до суду.
Ухвалою від 05.03.2014 провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 14.03.2014.
Прокурор у судове засідання 14.03.2014 не з'явився, про причини неявки суд не сповістив.
Розглянувши заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників учасників процесу, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 112 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.
Разом з цим, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що передана Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельна ділянка, площею 0,0277 га за адресою: смт. Приморский м. Феодосія згідно рішення 20-ї сесії 5-го скликання Приморської селищної ради від 07 грудня 2007 року зайнята берегоукріплювальними спорудами, які є майновою власністю Автономної Республіки Крим, відносяться до державної власності та перебувають на балансі Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» на праві господарського відання.
Проте, після вирішення даної справи заявнику стало відомо, що у позивача не має документів, які підтверджують знаходження об'єкту берегоукріплювальних споруд на його балансі.
Крім цього, заявник доповнив свою заяву тим, що побудована їм капітальна споруда ніяким чином не перешкоджає експлуатувати за цільовим призначенням берегозахисні споруди.
Як вбачається з матеріалів справи, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" (далі - КРП "Протизсувне управління), яке відповідно до Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 р. № 540 є правонаступником Державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління", є державним комерційним підприємством, входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, і знаходиться у сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури Автономної Республіки Крим, та який є його "Органом управління".
Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим №110-1 від 29.06.1992 "Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності і власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності)" майновий комплекс віднесено до загальнореспубліканської (державної) власності Автономної Республіки Крим.
Майно, а саме берегоукріплювальні, протизсувні та пляжні споруди, що передані йому Органом управління, є державним майном, відноситься до майнової належності Автономної Республіки Крим та знаходиться на балансі підприємства на праві господарського відання.
Пунктом 5.1. статуту КРП "Протизсувне управління" визначено, що майно підприємства складають основні фонди й оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Відповідно до пункту 5.2. статуту КРП "Протизсувне управління" майно підприємства входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, і закріплюється за ним на праві господарського відання Органом управління. У відповідності до пункту 6 Постанови Ради міністрів УРСР від 26.06.1986 №238 "Про підвищення ефективності роботи по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнувань" берегоукріплювальні споруди смт Гурзуф (м. Ялта), у тому числі штучно створені хвильогасящі пляжі, включені до основних фондів підприємства з визначенням амортизаційних відрахувань по нормам, встановленим для основних гідротехнічних споруд.
Перелік майна, що знаходиться на балансі КРП "Протизсувне управління" на праві господарського відання визначено у додатку 3 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №982-2/2000 від 15 березня 2000 року "Про склад майна, яке належить Автономній Республіці Крим" (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.02.2003 № 444-3/03, від 20.12.2006 №306-5/06, від 19.03.2008 №814-5/08, від 16.04.2008 №851-5/08, 16.06.2010 № 1816-5/10).
Втім, рішення суду було засновано, на тому що берегоукріплювальні споруди в смт Приморський міста Феодосія перебувають у господарському віддані позивача.
Однак, як вбачається зі змісту додатку № 3 вищенаведеної постанови, берегоукріплювальні споруди в смт. Приморський міста Феодосія протяжністю 1,800 км. Кримському республіканському підприємству "Протизсувне управління" не передавались.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем не надано доказів віднесення спірного майна до власності Автономної республіки Крим. Не надано позивачем правовстановлюючих документів як на берегоукріплювальні споруди в смт. Приморський так і на земельну ділянку на якій вони знаходяться.
Основними критеріями визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.
Згідно з пунктом 2 розяснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225, при вирішенні спорів слід виходити з того, що майно, яке належить до державної власності і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, тобто підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності, визначеним статутом підприємства.
Судом також встановлено, що рішенням 20-ї сесії 5-го скликання Приморської селищної ради від 07 грудня 2007 року №697 "Про передачу СПД ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0277га в оренду строком на 10 років" було затверджено технічну документацію по землеустрою по відведенню земельної ділянки СПД ОСОБА_1 для реконструкції з розширенням і обслуговуванням кафе ІНФОРМАЦІЯ_1" і передано в оренду строком на 10 років до 07 грудня 2017 року земельну ділянку кадастровий номер 01:116:460:00:01:002:1048, яка розташована в АДРЕСА_1.
07 грудня 2007 року між Приморською селищною радою (орендодавець) і суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0277га за адресою: АДРЕСА_1 під реконструкцію з розширенням і обслуговуванням кафе ІНФОРМАЦІЯ_1".
Строк дії Договору становить 10 років (пункт 8 Договору).
За умовами пункту 15 Договору, земельна ділянка передана в оренду під реконструкцію з розширенням торгової точки №2 (кафе ІНФОРМАЦІЯ_1"), а за цільовим призначення - другої комерційної діяльності (пункт 16 Договору).
Договір зареєстрований у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Рескомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 травня 2008 року №040801900019.
13 липня 2011 року був складений Акт про фактичне використання берегозахисних споруд що знаходяться на балансі КРП "Протизсувне управління", відповідно до якого в ході перевірки було встановлено, що в смт Приморський, на набережній, між бунами №1 і №2 збудовано капітальна споруда під розміщення кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2". Споруда має розмір 12х17м і експлуатується СПД ОСОБА_1
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 373 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 58 Земельного кодексу України землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм належать до земель водного фонду.
Пунктом 1 статті 59 Земельного кодексу України встановлено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно з нормами Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" повноваження власника землі щодо володіння, користування та розпорядження землями комунальної власності здійснює відповідний орган місцевого самоврядування.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначені положення Конституції України кореспондовані у статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно статті 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, зокрема розпорядження землями комунальної власності.
Відповідно до частини 3 статті 73 Господарського кодексу України, майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Згідно зі статтею 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Отже, спірна земельна ділянка знаходиться в межах території, на яку поширюється компетенція Приморської селищної ради, тобто місцева рада діяла в межах своїх повноважень, тому не має підстав для визнання недійсним рішення Приморської селищної ради.
Крім того, за результатом проведеної судової будівельно-технічна експертиза (експертний висновок №1992 від 11.02.2014) було встановлено, що відповідно до проекту № 02-09 «Реконструкція з розширенням кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1», який був виконаний в 2009 році ПП ОСОБА_6, реконструйована будівля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2, відповідає вимогам: ДБН В. 1.1-1-94; ДБН В. 1.112-2006; ДБН В.2.2-25-2009 та СанПиН 42-123-5777-91.
Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, виданої ІДБК в АР Крим 28.07.2011 за № 248, при реконструкції з розширенням кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1, виконано всі будівельні роботи, передбачені проектною документацією, згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, і об'єкт є закінчений будівництвом, готовий до експлуатації.
Відповідно до пункту 9.2. СНиП 2.06.01-86 «Гидротехнические сооружения, основные положения проектирования», розміщення нежитлової будівлі кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2 на гідротехнічній споруді (набережній) взагалі можливе, при умові, що розміщення вказаної будівлі не перешкоджає утриманню та експлуатації гідротехнічної споруди, не здійснює негативний вплив на берегозахисну функцію гідротехнічної споруди.
У дослідницькій частині висновку вказано, що у технічному проекті відсутні дані про регламент, порядок та правила по утриманню та експлуатації досліджуваних протизсувних і берегоукріплювальних споруд в смт Приморський, м. Феодосії, які відповідно до проекту за своїм призначенням відносяться до споруд, що охороняють берегову територію від руйнування хвильовим впливом моря і зсувними явищами.
Вказані документи позивачем представлені не були, оскільки представник у судовому засіданні послався на їх відсутність.
Адже, за відсутністю зазначених документів експерт позбавлений можливості зробити об'єктивні висновки.
Натурними обстеженнями берегоукріплювальних споруд в смт Приморський в районі бун №1 та №2, що знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», та дослідженням матеріалів господарської справи встановлено, що до складу досліджуваних берегоукріплювальних споруд відносяться:
пляж, штучно утворений з природних матеріалів (галька);
пляжеудержуючі споруди - буни № 1, № 2;
залізобетонна шпунтована стіна набережної (підпірна стіна 1-го ярусу);
набережна, частково вимощена штучною тротуарною плиткою біля підпірної стіни 1-го ярусу ;
підпірна стіна 2-го ярусу виконана з бутового каменю на цементному розчині, оштукатурена.
Оглядом будівлі кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2 встановлено, що будівля кафе представляє собою двоповерхову будівлю прямокутну в плані, площею забудови 277 кв.м, яка розташована на набережній, між бунами № 1 та № 2 (з лівої сторони буни № 2, див. таблицю зображень № 1) на відстані 1,0 м. від підпірної стіни 2-го ярусу та на відстані 8,0 м від підпірної стіни 1-го ярусу.
Тобто, будівля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» не перешкоджає доступу: до штучно утвореного пляжу з природних матеріалів; до пляжеудержуючих споруд - бун; до залізобетонної шпунтованої стіни набережної (підпірна стіна 1-го ярусу); до підпірної стіни 2-го ярусу; до набережної, за виключенням частини набережної площею 277 кв.м, яка розташована під площею забудови кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Водночас, суд наголошує, що взагалі позивач не посилався на існування будь-яких пошкоджень гідротехнічної споруди через знаходження нерухомого майна заявника.
Суд також звертає увагу на наступне, що спірними рішеннями відповідача і договором оренди урегульовані земельні правовідносини, які існують між відповідачами, і, відповідно, предметом цих відносин є земельна ділянка.
Зміст позовної заяви не містить жодних посилань на належність позивачу прав на вказану земельну діяльну. Прав Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" на земельну ділянку, яка є предметом спірного договору оренди, не встановлено і висновком судової експертизи.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.
З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи.
Позивачем не надано доказів того, що за наявності оспорюваного рішення ради та спірного договору, позивач позбавлений можливості виконувати покладені на нього функції відповідно до Статуту підприємства по управлінню берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами, що знаходяться у нього на балансі на праві господарського відання.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими у повному обсязі та задоволенню не підлягають.
У зв'язку із чим суд задовольняє заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року за нововиявленими обставинами у справі № 5002-8/3972-2011.
Будь-яких даних щодо стягнення з заявника судового збору за рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року після набрання їм чинності, матеріали справи не містять.
Судовий збір у сумі 573,50 грн., сплачений Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, підлягає відшкодуванню за рахунок Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління».
Приймаючи до уваги те, що заявник просить переглянути судове рішення у повному обсязі, а сплатив судовий збір у розмірі 50% від однієї позовної вимоги немайнового характеру, то судовий збір у розмірі 1147,00 грн. (50% від розміру судового збору за заявлення ще двох вимог немайнового характеру) підлягає стягненню з Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» в дохід Державного бюджету України.
У судовому засіданні 14.03.2014 судом оголошена вступна та резолютивна частини судового рішення.
Повне рішення складено 18.03.2014.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-84, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року за нововиявленими обставинами у справі № 5002-8/3972-2011- задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року у справі 5002-8/3972-2011 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення - в позові відмовити.
4. Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 573,50 грн. судового збору.
5. Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, м.Сімферополь, вул. Павленко, 48, код ЄДРПО України 38040558, рахунок 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) судовий збір у сумі 1147,00 грн.
Видати накази після вступу рішення в законну силу.
Суддя М.І. Куртлушаєв