№ справа:124/9891/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Іщенко Ілья Вікторович

№ провадження:11-кп/190/202/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Єлгазіна Л. П.

_________________________________________________________________________________

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 1014 р. м. Сімферополь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.

Суддів -Єлгазіної Л.П., Крючкова І.І.

при секретарі -Шемлей І.І.

за участю прокурора обвинуваченої Сулейманової Д.Н. ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в дистанційному судовому провадженні м. Сімферополі кримінальне провадження № 124/9891/13-к відносно

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Сімферополя, громадянки України, яка має вищу освіту, незаміжньої, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимої: 20.02.2013 року Центральним районним судом м. Сімферополя за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 79 КК України звільнена від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців; 10.06.2013 року Центральним районним судом м. Сімферополя за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі;

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 просила вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 грудня 2013 року в частині призначеного її покарання змінити, та призначити обвинуваченій покарання із застосуванням ст. 69 КК або ст..75 КК України, не пов'язане з позбавленням волі.

Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 грудня 2013 року ОСОБА_7 визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та її призначене покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 остаточно призначено покарання шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим за вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.06.2013 року, у виді 2 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7, не погоджуючись із судовим рішенням, свої доводи мотивувала тим, що судом першої інстанції при призначенні покарання не було враховано, що вона скоїла злочин середньої тяжкості, за місцем проживання обвинувачена характеризується позитивно, має двох малолітніх дітей, крім того, представником потерпілого не було заявлено матеріальних претензій.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор у кримінальному провадженні - прокурор прокуратури Центрального району м. Сімферополя Ісаєв М.Ф. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченої, оскільки вважає вирок суду законним і обґрунтованим.

Свої доводи прокурор мотивував тим, що при призначенні покарання судом першої інстанції враховано характер і ступень тяжкості злочину, особу обвинуваченої та характеризуючи її данні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9особа , матеріали якої виділені в окреме провадження ухвалою суду від 10.12.2013 року у зв.язку з затвердженням угоди про примирення з потерпілим, 21.05.2013 року приблизно о 19-15 год. вступили в змову, спрямовану на таємне викрадення майна ТОВ «Фоззі-Фуд». У приміщенні Торгівельного центру «Сільпо» ТОВ «Фоззі-Фуд» по пр. Кірова 19/1 у м. Сімферополі, діючи за попередньою домовленістю, ОСОБА_7 таємно викрала сковороду фірми «Персонал» вартістю 350 грн. та сховала її у відділку з овочами за ящиками з картоплею, та вийшла з торгівельного залу скрізь касу. Після чого ОСОБА_9, забравши вказану сковороду відніс її і сховав біля турнікету входу. В подальшому ОСОБА_7 підійшла до турнікету, дістала сковороду та направилась до виходу. Розпорядитись викраденим майном ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не змогли, оскільки були затримані охороною ТЦ «Сільпо», тобто вчинили усі дії, які вважали необхідними для доведення свого злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі.

Заслухавши доповідача, обвинувачену , яка просила задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, , провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченої, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст..404 ч.1 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст..323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованим, учасниками судового провадження не оскаржується.

Доводи обвинуваченої про надмірно суворе призначене їй покарання судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження перевіркою всіх обставин кримінального провадження та вивченням особи винної.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обставини, на які обвинувачена посилається як на підстави для пом'якшення покарання, як наявність у неї двох дітей 2008 та 2012 років народження, те, що обвинувачена за місцем проживання характеризується позитивно, відсутність у представника потерпілого матеріальних претензій, та те що вона скоїла злочин середньої тяжкості, було враховано судом першої інстанції при ухваленні вироку.

Призначаючи покарання обвинуваченої, суд врахував як обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, так і обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, а також данні про особу винної, зокрема те, що вона знаходиться на обліку в КРУ «Наркологічний диспансер» з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоідів з синдромом залежності».

Крім того, судом першої інстанції правомірно призначено покарання з урахуванням не відбутого покарання за вироком Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.06.2013 року.

Апеляційним судом також враховано, що ОСОБА_7 вироком Центральним районним судом м. Сімферополя від 20.02.2013 року засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 79 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців; тобто судом вже було враховано наявність малолітніх дітей і можливості виправлення без позбавлення волі. проте обвинувачена не виконала покладені на неї обов,язки і вчинила новий злочини.

З урахуванням викладеного, всіх обставин кримінального провадження та особи винної, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що призначене покарання обвинуваченої є необхідним та достатнім для її виправлення, перевиховання, та відповідає її особистості.

Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, та призначення ОСОБА_7 покарання не пов'язаного з позбавленням волі.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 грудня 2013 року відносно ОСОБА_7 - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали апеляційного суду.

С У Д Д І:

Трясун Ю.Р. Єлгазіна Л.П. Крючкова І.І.