УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 109/5656/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Проскурня С.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.

"05" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Кірюхіної М.А.,

СуддівБерзіньш В.С., Руснак А.П.,

При секретаріЩегловій Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 17 січня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка у житловому будинку АДРЕСА_1, який є власністю позивача, з жовтня 2012 року не проживає без поважних причин.

Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 17 січня 2014 року вищевказаний позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим будинком, розташованим по вулиці АДРЕСА_1 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що воно незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка втратила право користування житлом, оскільки без поважних причин не проживає у спірному будинку понад один рік.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону з цього питання.

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положенням частини 2 статті 405 цього Кодексу визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним договором дарування від 16 березня 1999 року.

З 1990 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний за рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 15 вересня 2010 року.

З 23.07.1991 року ОСОБА_7 зареєстрована у АДРЕСА_1.

Актом від 06.11.2013 року, складеним комісією у складі Амурського сільського голови, секретаря та депутата сільської ради, підтверджується факт не проживання відповідачки з жовтня 2012 року за місцем реєстрації.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції з пояснень представника відповідачки було встановлено також, що ОСОБА_7 дійсно з жовтня 2012 року у спірному житлі не проживає, речей її там немає, оплату комунальних послуг вона не здійснює, оскільки в будинку не живе та послугами не користується. Представник відповідачки також пояснила, що ОСОБА_7 не бажає приймати участь у апеляційному перегляді справи.

Правову позицію представник відповідачки обґрунтовувала тим, що ОСОБА_7 не є членом сім'ї позивача, відтак норми ст. 405 ЦК України на виниклі правовідносини не розповсюджуються.

Враховуючи, що наявності домовленості між сторонами про користування відповідачем спірним житлом встановлено не було, а законом передбачене зберігання права користування житлом лише протягом одного року - за нормами цивільного законодавства, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність законних підстав для задоволення позову.

Необґрунтованим колегія суддів вважає довід апеляційної скарги відповідачки відносно того, що вона проживає у спірному будинку, прибирає його та в ньому знаходить її майно, оскільки цей довід спростовується матеріалами справи та поясненнями сторін, зокрема, представника відповідачки в суді апеляційної інстанції.

Крім того, у позовних заявах з приводу поділу майна ОСОБА_7 заявляла, що не проживає у спірному житлі з жовтня 2012 року.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки вирішив питання про стягнення судових витрат, яке позивачем не ставилось у позовній заяві, судова колегія також відхиляє, оскільки наведене не суперечить вимогам ч.1 ст.88 ЦПК України.

Інші доводи наведенні в апеляційній скарзі не спростовують правильність зроблених судом першої інстанції висновків.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає рішення суду законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, на підставі всестороннього та повного розгляду справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Частиною 1 статті 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303,307,308,314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 17 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: