РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 104/2074/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Чубабрія В.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.
РІШЕННЯ
"05" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Кірюхіної М.А.,
СуддівБерзіньш В.С., Руснак А.П.,
При секретаріРижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за
позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зеленогірськ» до ОСОБА_6 про тлумачення договору оренди земельної ділянки,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 03 жовтня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2013 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Зеленогірськ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про тлумачення договору оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.12.2008 року між позивачем та відповідачкем було укладено договір оренди земельної ділянки №603/1, за яким відповідач надає, а позивач приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 2,1086 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить відповідачу на підставі державного акту ЯД №627906 на праві приватної власності на земельну ділянку. Зазначений договір зареєстрований в державному реєстрі земель 19.04.2012 року, про що Відділом Держкомзему у Білогірському районі АР Крим зроблено запис №012070004001109. Пункт 3.2 вказаного договору передбачає, що його укладено на строк п'ять років, перебіг якого починається з 08.12.2008 року та закінчується 07.12.2013 року. Проте, в пункті 10.1 Договору зазначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Таким чином, вказані пункти договору по різному вирішують питання обчислення строку дії договору, який за пунктом 3.2 пов'язується з певною датою, а за пунктом 10.1- подією (державною реєстрацією), що породжує спір між сторонами щодо визначення часу закінчення договору та повернення земельної ділянки її власнику. З огляду на викладене, позивач просить позов задовольнити.
Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 03 жовтня 2013 року позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зеленогірськ» задоволено.
Витлумачено п.3.2 укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Зеленогірськ» та ОСОБА_6 договору оренди земельної ділянки від 08.12.2008 р. №603/1, зареєстрованого відділом Держкомзему у Білогірському районі АР Крим в державному реєстрі земель 19.04.2012 р. під №012070004001109, так, що п`ятирічний строк дії цього договору починається з 20.04.2012 року і закінчується 20.04.2017 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
На зазначене судове рішення відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що воно ухвалено по висновкам, які не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції ототожнював початок строку дії договір з датою його державної реєстрації.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 08.12.2008 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Вказаний договір укладено з дотриманням встановленої законом форми договору та зареєстровано Білогірським відділом Держкомзему. Договір не оспорювався сторонами та виконувався з моменту підписання.
Згідно п.3.2 Договору, він укладений строком на 5 років з початком перебігу строку з 08.12.2008 року та з закінченням строку договору 07.12.2013 року.
Пунктом 10.1 Договору встановлено, що угода набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.
Внаслідок значного розриву в часі між укладенням Договору та його державною реєстрацією між сторонами виникли суперечності в розумінні моменту його закінчення.
Відповідно до статті 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено принцип свободи договору, яким передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У цивільному законодавстві розмежовуються поняття строку договору та набрання чинності договором.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Тобто, строком договору є час його чинності (обов'язковості). Протягом цього періоду часу сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Строк дії договору визначається на розсуд сторін, якщо тільки в законі чи акті державного органу, обов'язкового для сторін, не обмежується строк його чинності. Відповідно до ст.640 ЦК України моментом укладення договору є момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді другої сторони про прийняття цієї пропозиції. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Строк чинності договору обумовлює й строк чинності зобов'язання, що виникло з цього договору.
Визначення моменту в часі, з настанням якого договір вважається укладеним, є важливим з огляду на ряд обставин. З ним пов'язується початок дії договору (ч. 2 ст. 631 ЦК України), набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, можливість настання відповідальності за порушення умов договору, на відносини сторін поширюється дія норм закону, інших актів цивільного законодавства, що стосуються даного виду договору.
У Законі України «Про оренду землі» передбачені особливості вказаних договорів. Цей закон також розмежовує поняття строку договору та набрання чинності договором. Згідно з ч. 1 ст. 15 вказаного закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди.
Згідно зі ст. 19 закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
У ст. 18 цього закону передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Вимога про державну реєстрацію договору оренди та наслідки такої реєстрації вказані у ст. 20 Закону. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Отже, сторони визначилися з усіма істотними умовами договору оренди, у тому числі і строком дії договору.
Матеріали цивільної справи не містять доказів того, що сторони, у зв'язку з затримкою державної реєстрації договорів оренди, досягли згоди щодо продовження строків дії договорів оренди та узгодили інший строк початку дії цих договорів.
Чинне цивільне законодавство, як ЦК України, так і Закон України «Про оренду землі», не наділяє повноваженнями будь-яких осіб, окрім сторін, вирішувати вказане питання, оскільки у цивільних правовідносинах діє принцип свободи договору, який є основоположним.
Висновок суду про продовження дії договорів оренди та відрахування п'ятирічного строку їх дії, починаючи з дня державної реєстрації, не ґрунтується на вимогах чинного цивільного законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вищенаведеним вимогам закону, тому підлягає скасуванню.
Відповідно до п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 03 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зеленогірськ» до ОСОБА_6 про тлумачення договору оренди земельної ділянки задовольнити.
Витлумачити п.3.2 Договору оренди земельної ділянки, укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Зеленогірськ» та ОСОБА_6 08.12.2008 року №603/1 зареєстрованого відділом Держкомзему у Білогірському районі АР Крим в державному реєстрі земель 19.04.2014 р. під №012070004001109, визначивши, що строк дії договору починається 08.12.2008 року, а закінчується 07.12.2013 року.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: