РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 2-о-3/2006Головуючий суду першої інстанції:Шильнов М.О.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.

РІШЕННЯ

"22" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКірюхіної М.А.,

СуддівБерзіньш В.С., Руснак А.П.,

При секретаріУсеїновій Н.У.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за заявою Кримської Республіканської Установи «Клінічна психіатрична лікарня №1» про визнання ОСОБА_6 недієздатною,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 травня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2005 року Кримська Республіканська Установа «Клінічна психіатрична лікарня №1» звернулася до суду з заявою про визнання ОСОБА_6 недієздатною, як мотивована тим, що ОСОБА_6 хворіє прогресуючим хронічним психічним захворюванням та вказане захворювання впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 10 вересня 2007 року скасовано рішення Залізничного районного суду АР Крим від 12 червня 2007 року, яким ОСОБА_6 визнано недієздатною. Справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 14 травня 2009 року в задоволенні заяви Кримської Республіканської Установи «Клінічна психіатрична лікарня №1» про визнання ОСОБА_6 недієздатною відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про зміну мотивувальної частини оскаржуваного рішення, посилаючись на те, що підстави відмови у заяві не відповідають положенням закону та фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що до суду не поступили звернення від учасників щодо встановлення над ОСОБА_6 опіки та призначення опікуна, що унеможливлює визнання її недієздатною.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням вимог матеріального та процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або)керувати ними.

Зміст даної норми закону вказує на те, що підставами для визнання особи недієздатною є такий психічний стан особи, що вона взагалі не розуміє суті того, що відбувається, і ситуація вимагає визнання її недієздатною.

Згідно з ч.3 ст. 238 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Отже на відміну від психічного розладу, наявність якого у особи може стати підставою для обмеження її цивільної дієздатності, для визнання особи недієздатною психічний розлад повинен бути одночасно хронічним та стійким. Крім того, внаслідок такого розладу особа повинна не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що згідно акту стаціонарної судово - психіатричної експертизи № 23 від 20 березня 2007 року ОСОБА_6 страждає хронічною душевною хворобою - параноідною шизофренією, яка істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Таким чином, висновок експертизи свідчить про те, що вона здатна розуміти свої дії, але лише почасти, не повною мірою, або не в силі протистояти впливу обставин, своїх поривів, часто не контрольованих нею, тиску з боку інших осіб тощо, у зв'язку з чим стає уразливою, що є підставою для обмеження в дієздатності, але не для визнання її недієздатною.

Між тим, заявник не звертався до суду з вимогами про визнання ОСОБА_6 обмежено дієздатною, а відтак в силу принципу диспозитивності цивільного процесу, встановленого ст. 11 ЦПК України, у суду відсутні підстави вирішувати питання про визнання особи обмежено дієздатною.

На зазначені обставини та положення закону суд першої інстанції уваги не звернув.

Згідно пунктів 3 та 4 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи положення закону, колегія суддів не вбачає підстав для визнання ОСОБА_6 недієздатною, відтак рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в заяві з підстав її недоведеності.

Що стосується доводів апеляційної скарги про покладення судових витрат на заявника, то колегія суддів їх відхиляє, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.2,3 ст. 240 ЦПК України судові витрати по даній категорії справ відносяться на рахунок держави. Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави стягує із заявника всі витрати.

Проте,приймаючи до уваги, що висновком експертизи підтверджується факт душевної хвороби ОСОБА_6, відсутні підстави вважати недобросовісними дії заявника при зверненні до суду.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про віднесення судових витрат по справі на рахунок держави.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 травня 2009 року скасувати.

В задоволенні заяви Кримської Республіканської Установи «Клінічна психіатрична лікарня №1» про визнання ОСОБА_6 недієздатною - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: