УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 124/2695/2013Головуючий суду першої інстанції:Малухін В.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.
"18" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКірюхіної М.А.,
СуддівБерещанської І.І., Руснак А.П.,
При секретаріРижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 липня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованостза договором про комплексне банківське обслуговування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.07.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Даний договір укладений шляхом отримання позивачем особисто від відповідача письмового підтвердження про приєднання до умов договору, яким є «Анкета клієнта на оформлення кредитної картки» та підписання виписки -повідомлення, що надається позивачем - відповідачу. Приєднавшись до договору відповідач та позивач визначились з істотними умовами договору. Проте, відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим станом на 29.12.2011 року за ним утворилась заборгованість за картковим рахунком в сумі 1693 доларів США, що на 29.12.2011 року за курсом НБУ складає 13529,84 грн. Добровільно відповідач суму боргу не сплачує, тому позивач змушений звернулися до суду з даним позовом.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 липня 2013 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість в сумі 13529,89 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що воно ухвалено по неповно з'ясованим обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача внаслідок неналежного виконання умов договору про комплексне банківське обслуговування утворилася заборгованість, яка станом на 29.12.2011 року, становить суму в розмірі 1693,41 доларів США, що еквівалентно 13529,84 грн., яка підлягає стягненню.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів.
Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений у зобов'язанні строк (термін).
Згідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2007 року між сторонами укладений договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Даний договір був укладений шляхом отримання позивачем особисто від ОСОБА_6 письмового підтвердження про приєднання до умов договору, підписаного відповідачем, яким є «Анкета клієнта на оформлення кредитної картки» та підписання виписки-повідомлення, що надається позивачем відповідачу.
З витягу-повідомлення до договору про комплексне банківське обслуговування ВАТ КБ «Надра» від 05.10.2006 року також слідує, що на підставі Анкети клієнта від 11.07.2007 року здійснено відкриття рахунку кредитної картки та встановлено ліміт кредитування, зокрема, тип картки -«VISA»,рахунок кредитної картки - НОМЕР_1, валюта рахунку - долар США, сума ліміту кредитування - 4000 доларів США, ліміт кредитування відкривається на строк, що дорівнює строку дії картки, відсоткова ставка 19,08% річних.
Платіжну картку відповідач отримав 24.07.2007 року, що підтверджується відповідною розпискою, яка міститься в матеріалах даної справи.
У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань у відповідача станом на 29.12.2011 року утворилась заборгованість за картковим рахунком в сумі 13529,84 грн.
Вказані обставини щодо наявності конкретної суми зазначеної заборгованості позичальника за відповідний період позичальником не спростовані і повністю підтверджені розрахунком банку.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріали справи не містять доказів будь-яких перешкод зі сторони позивача виконувати відповідачем умови договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та сплачувати заборгованість.
Відповідно до положень частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, встановлена належними і достатніми доказами наявність непогашеної позичальником заборгованості перед банком у зв'язку з порушенням ним відповідного зобов'язання є обґрунтованою підставою для захисту прав банку шляхом повного стягнення вказаної заборгованості з позичальника, як з винної у невиконанні зобов'язання особи, дії (бездіяльність) якої і потягли за собою виникнення та наявність вказаної заборгованості.
Оскільки ОСОБА_6 висловив згоду про укладення договору саме в такій формі, а саме шляхом отримання позивачем особисто від нього письмового підтвердження про приєднання до умов договору, підписаного відповідачем, яким є «Анкета клієнта на оформлення кредитної картки» та підписання виписки-повідомлення, що надається позивачем відповідачу, що підтверджується його підписом та розпискою про ознайомлення з правилами користування карткою, то посилання апелянта на не укладання кредитного договору взагалі, колегія суддів вважає безпідставними.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що він ознайомлений з умовами договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та погодився на вказані умови (а.с.13-16).
Посилання апелянта на те, що на час розгляду даної справи, 16.07.2013 року, дана позовна заява була підписана неповноважним представником банку Руденко С.В., колегія суддів не приймає до уваги, тому що наведене ґрунтується на неправильному тлумаченні норм процесуального права, оскільки на час подання позовної заяви, 27.12.10012 року, вказана особа мала на це повноваження, що апелянтом не заперечується.
Твердження апелянта про те, що додаток до позову - таблиця не є належним доказом зняття ним з кредитної картки грошових коштів, судова колегія також відхиляє, оскільки відповідачем доказів в силу вимог ст.10,60 ЦПК України, з яких випливає інше, суду апеляційної інстанції не надано.
Що стосується посилань представника відповідача на сплив строку позовної давності, то колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України). Цивільний кодекс України не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням позовної давності.
Пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.
Оскільки матеріали справи не містять заяви відповідача про застосування позовної давності, як це передбачено ч.3 ст. 267 ЦК України, та ані то у суду першої, а ні апеляційної інстанції не має підстав обговорювати це питання.
Інших доводів апеляційна скарга відповідача не містить.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст. 212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 310, 313, 314, 316, 325 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Ар Крим від 16 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: