Справа № 344/264/14-ц
Провадження № 22-ц/779/618/2014
Категорія 57
Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.
секретаря Мельник О.В.
з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_4 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, скасування постанови та зобов'язання відкрити виконавче провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 22 січня 2014 року,-
в с т а н о в и л а :
у січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеною скаргою, посилаючись на те, що постановою від 14.11.2013 року державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ незаконно відмовлено у відкритті виконавчого провадження по виконанню рішення Івано-Франківського міського суду від 18 грудня 2012 року про зобов'язання ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні спільними приміщеннями в будинку АДРЕСА_1. Просив скасувати оскаржувану постанову та зобов'язати відкрити виконавче провадження і виконати рішення суду.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 22 січня 2014 року в задоволенні скарги ОСОБА_4 на дії державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_3 щодо винесення постанови ВП № 40756818 від 14.11.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, скасування постанови та зобов'язання відкрити виконавче провадження відмовлено.
В апеляційній скарзі представник скаржника ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що суд своєю ухвалою позбавив ОСОБА_4 права на повторне пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання. Судом не враховано, що документи, зазначені в п. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" можуть бути повторно пред'явлені до виконання, а відповідно до ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документу стягувачеві не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, передбачених законом. Виданий ОСОБА_4 18.01.2013 року виконавчий лист дійсний до 18.01.2014 року, а згідно акта державного виконавця від 16.10.2013 року ОСОБА_5 відмовився добровільно виконати рішення суду. Тому просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою вимоги скарги ОСОБА_4 задовольнити.
В засіданні апеляційного суду представник скаржника ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, державний виконавець Раковецький М.С. доводи апеляційної скарги заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні вимог скарги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що виносячи постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 14.11.2013 року, державний виконавець діяв згідно вимог п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якого державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів, а виконавчий документ № 0907/5844/2011 від 18.01.2013 року не входить до цього переліку.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 січня 2013 року ОСОБА_4 видано виконавчий лист на виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 18 грудня 2012 року про зобов'язання ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні спільними коридором, сходовою кліткою та горищем в будинку АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від зовнішніх дверей до коридору та демонтажем металевої решітки для доступу до спільного коридору і горища.
14 травня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.
Постановою державного виконавця ВП № 37899743 від 31.10.2013 року виконавчий лист № 0907/5844/2011, виданий 18.01.2013 року, повернуто стягувачу ОСОБА_4 на підставі його заяви.
Згідно акта державного виконавця від 16.10.2013 року ОСОБА_5 відмовився добровільно виконати рішення суду.
14 листопада 2013 року представник ОСОБА_4 звернулася до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання цього виконавчого листа.
Постановою ВП № 40756818 від 14.11.2013 року державним виконавцем Раковецьким М.С. відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 0907/5844/2011 від 18.01.2013 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачеві у разі, якщо є його письмова заява.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 26 цього Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.
Однак, частиною 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Таким чином, з урахуванням системного аналізу положення пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 47 у взаємозв'язку з вимогами пункту 7 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.
Суд першої інстанції не врахував, що приписи ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальними по відношенню до положень ст. 26 цього Закону стосовно можливості відкриття виконавчого провадження за повторним пред'явленням виконавчого документа до виконання, оскільки стягувач не позбавлений права повторно пред'явити до виконання виконавчий лист, який йому було повернуто раніше за його ж заявою, в межах строків, визначених ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження".
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції при розгляді скарги не витребував матеріали виконавчого провадження; не дослідив усіх обставин, якими заявник обґрунтовував свої вимоги, чи є його відмова від виконання судового рішення; не звернув уваги на вищенаведені вимоги закону, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи наведене та положення п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України колегія суддів вважає, що зазначені порушення призвели до неправильного вирішення скарги, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 22 січня 2014 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Девляшевський В.А. Меленко О.Є.