№ справа:106/5810/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Захарова Ірина Олександрівна

№ провадження:11-кп/190/273/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Єлгазіна Л. П.

_________________________________________________________________________________

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2014 р. м. Сімферополь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.,

Суддів -Єлгазіної Л.П., Крючкова І.І.

при секретарі -Люшня К.О.

за участю прокурора обвинувачених : захисників :Сулейманової Д.Н. ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 106/5810/13-к відносно

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження, уродженця м. Євпаторії, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, який є інвалідом 3 групи, перебуваючого у цивільному шлюбі, маючого малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 21.03.2001 року Євпаторійським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 222 КК України (у ред. 1960 р.) до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 46 ч. 1 КК України (у ред. 1960 р.) звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 26.11.2004 року Євпаторійським міським судом АР Крим за ч. 3 ст. 185 до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 18.05.2005 року Євпаторійським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 71 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього особисто належного йому майна, звільнений 01.10.2012 року за відбуттям строку покарання; за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження, уродженця м. Сімферополя, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого підсобником в БК «Консоль» з 01.08.2013 року, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 19.12.2002 року Київським районним судом м. Сімферополя за ст. ст. 186 ч. 3, 186 ч. 2, 70 КК України до 5 років позбавлення волі; 23.03.2009 року Київським районним судом м. Сімферополя за ч. 1 ст. 311 КК України до штрафу у сумі 850 грн.;

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Євпаторійського міського суду АР Крим від 20 грудня 2013 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, та призначене покарання у виді 3 років позбавлення волі, ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, та йому призначене покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_8 звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки, на обвинуваченого покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.05.2013 року в період часу з 17-00 год. ОСОБА_7 і ОСОБА_8 перебуваючи в громадському місці, на території пляжу Центральної курортної поліклініки по вул. Горького у м. Євпаторії, будучі у стані алкогольного сп'яніння, з хуліганських спонукань в присутності відпочиваючих, з мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи, що своїми діями грубо порушають громадський порядок, та спокійний відпочинок стали висловлюватися грубою нецензурною лайкою, не реагуючи на вимоги відпочиваючих, охорони та адміністрації пляжу припинити хуліганські дії і залишити територію пляжу. Діючи з особливою зухвалістю відносно охоронця пляжу, ОСОБА_11, ОСОБА_7 завдав удару головою в обличчя останнього, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження. Надалі не реагуючи на зауваження та прохання військовослужбовців ВВ МВС України, які прибули на місце події о 17-30 год., припинити противоправні дії, усвідомлюючи, що перед ними особи, які виконують обов'язки з охорони громадського порядку, продовжували висловлюватися грубою нецензурною лайкою на адресу військовослужбовців, чинили опір, не підкорялися їхнім вимогам припинити противоправні дії, висловлювали погрози на адресу військовослужбовців ВВ МВС України під час виконання цими особами обов'язків з охорони громадського порядку, намагалися вирвати спеціальні засоби, хапали за формений одяг, за шеврони, штовхали військовослужбовців ВВ МВС України, при цьому ОСОБА_8, в результаті надання активного опору щодо солдатів ВВ МВС України в/ч 3055, порвав «палкоутримувач» для спецзасобу «Палка гумова» у патрульного ВВ МВС солдата ОСОБА_12 У результаті активного опору військовослужбовцям ВВ МВС України, до ОСОБА_7 і ОСОБА_8 були застосовані спеціальні засоби - браслети наручні (БР-1), та вони були поміщенні в службовий автомобіль УАЗ 31512 в/ч 3055 МВС України.

Продовжуючи хуліганські дії ОСОБА_7 і ОСОБА_8 перебуваючи в службовому автомобілі, висловлювалися грубою нецензурною лайкою на адресу військовослужбовців ВВ МВС України, при цьому ОСОБА_7 перебуваючи у відсіку для затриманих, вдарив ногами в двері автомобіля і розбив скло, та шляхом удару пошкодив ногами внутрішню перегородку салону автомобіля.

Доставлені в Євпаторійське МВ о 18-10 год. ОСОБА_8 і ОСОБА_7, продовжили хуліганські дії, неодноразово висловлюючись на адресу співробітників міліції грубою нецензурною лайкою, не реагуючи на зауваження, хапали співробітників міліції за формений одяг, чинили опір.

Крім того, 22.05.2013 року приблизно о 19-00 год., ОСОБА_7, будучи в стані алкогольного сп'яніння, продовжуючи свої хуліганські дії, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства під час прямування для проходження медичного огляду продовжував безпричинно висловлюватися грубою лайкою, та перебуваючи в приміщенні до КЗОЗ «ЕГБ № 2», по вул.. Гоголя, 18 м. Євпаторія , куди він був доставлений у супроводі військовослужбовців, які проходять службу у в/ч 3055 ВВ МВС України в АР Крим, та здійснюють свої повноваження з охорони громадського порядку на підставі патрульно-постової відомості, затвердженої командиром в/ч 3055 та наказом № 521 від 05.07.2005 року, ОСОБА_13та ОСОБА_14, які прибули з метою припинення порушення громадського порядку, та перебували у форменому одязі на чергуванні і виконували обов.язки з охорони громадського порядку , чинив опір військовослужбовцям при виконанні ними покладених на них обов'язків з охорони громадського порядку при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_7, перебуваючи в приміщенні КЗОЗ «ЕГБ №2» по вул. Гоголя 18 у м. Євпаторії, підхопився зі стільця і кинувся до дверей лікаря-психіатра, вириваючи ручку дверей. З метою недопущення проникнення ОСОБА_7 до кабінету лікаря-психіатра ОСОБА_13 та ОСОБА_14 був блокований доступ до кабінету. ОСОБА_7, не реагуючі на вимоги ОСОБА_13 припинити протиправні дії, підійшов до останнього і, усвідомлюючи, що чинить активний опір військовослужбовцю, який виконує функції з охорони громадського порядку, умисно завдав удар кулаком в область лівої скроні ОСОБА_13, чим заподіяв останньому легке тілесне ушкодження.

В апеляційній скарзі заступник прокурора АР Крим Абдієв Р.А. просив вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання обвинуваченим скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі, ОСОБА_8 покарання у виді 4 років позбавлення волі без застосування ст..75 КК України.

Свої доводи апелянт мотивував невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м'якості, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Також, апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції при призначенні покарання не враховано судимості обвинувачених, які є непогашеними та не знятими у встановленому законом порядку, та зазначає, що данні про особистість мають суттєве значення по справі.

Прокурор вказує на те, що при звільненні судом обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком, належним чином не враховано особу винного, який свою вину визнав частково, також не наведено у вироку підстав призначення ОСОБА_7 мінімального покарання у межах санкції статті за якою він обвинувачується.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просив вирок суду першої інстанції в частині призначеного йому покарання змінити, звільнити обвинуваченого від призначеного покарання з іспитовим строком, застосувавши до нього норми статей 75, 76 КК України.

Свої доводи апелянт мотивував тим, що за час знаходження під вартою він усвідомив свої протиправні дії, однак вважає, що ОСОБА_11, який в день події теж був в нетверезому стані, спровокував конфлікт на пляжі, данні обставини потерпілий визнав у суді та заявив про відсутність претензій до обвинуваченого.

ОСОБА_7 зазначає, що його теж було сильно побито, відповідно до висновку експерта № 365, який міститься в матеріалах кримінального провадження, обвинуваченому було спричинено не менше 20 травматичних ушкоджень та перелом п'ятого ребра справа.

Апелянт також звертає увагу на те, що у період скоєння ним кримінального правопорушення, він знаходився на лікуванні у туберкульозному диспансері та отримував препарати, які мають такі побочні дії, як психоз, збудження, ейфорія, психічні порушення, що могло вплинути на його поведінку в день події.

Також обвинувачений вказує на те, що він є інвалідом, хворіє на туберкульоз, має сім'ю, дружину і малолітню дитину, яки потребують його підтримки.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_10 просив вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч. 3 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України, а в частині призначеного обвинуваченому покарання, просив вирок суду залишити без змін.

ОСОБА_10 просив виключити з обвинувачення ОСОБА_8 таку кваліфікуючу ознаку, як опір військовослужбовцю виконуючому обов'язки по охороні громадського порядку, що виразилось у пошкодженні «палко утримувача» для спецзасобу.

Апелянт вважає, що вина обвинуваченого у цій частині обвинувачення не доведена, ніякими доказами не підтверджується те, що «палко утримувач» загалі було порвано, у тому числі саме ОСОБА_8.

Захисник обвинуваченого також вказує на те, що суд першої інстанції правомірно призначив ОСОБА_8 покарання із застосуванням норм статей 75, 76 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 і адвоката ОСОБА_10, вислухав обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх захисників, які підтримали апеляційні скарги ОСОБА_7 і ОСОБА_10 та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинувачених, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованим, учасниками судового провадження не оскаржується.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин встановлених судом і детально викладених у вироку, ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах і є правильним.

Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обсяг і доведеність вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8, правильно кваліфікував їх дії, призначив їм законне і обґрунтоване покарання.

Доводи захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_10 про те, що протиправні дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 296 КК України, оскільки обвинувачений не вчиняв опору військовослужбовцю, а саме не пошкоджував «палко - утримувач», є необґрунтованими, оскільки суперечать показанням потерпілого ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, та спростовуються доказами, здобутими в ході досудового розслідування і належно дослідженими в судовому засіданні.

Так, обвинувачений ОСОБА_8 визнавши частково свою вину у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що дійсно під час перебування його і ОСОБА_7 на пляжі у м. Євпаторії, між ОСОБА_7 з ОСОБА_11 сталася бійка, яка швидко припинилась та вони збиралися йти до дому, коли приїхали правоохоронці та затримали їх, ОСОБА_5 правоохоронців не чіпав, «палко утримувач» не пошкоджував і працівникам міліції опір не чинив.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на те, що він не чинив опору правоохоронцям, що виразилось у пошкодженні «палко утримувача» для спецзасобу, не знайшли свого підтвердження матеріалами кримінального провадження.

Суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку сукупність таких доказів вини обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, як: показання потерпілого ОСОБА_13, щодо обставин події, який показав, що у день події, після того як вони, військовослужбовці розняли бійку на пляжі та затримали обвинувачених до приїзду слідчої оперативної групи, ОСОБА_8 перешкоджаючи припиненню хуліганських дій ОСОБА_7, обірвав ОСОБА_15 елемент спецзасобу - палкоутримувач, показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які підтвердили свідчення потерпілого ОСОБА_13 про обставини події, та показали, що обвинувачений ОСОБА_8 дійсно навмисно порвав «палко утримувач».

Отже, усі наведені показання свідків та потерпілого в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по кримінальному провадженню, суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу вироку, а тому посилання захисника обвинуваченого у апеляційній скарзі на недоведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні опору військовослужбовцю виконуючому обов'язки по охороні громадського порядку, що виразилось у пошкодженні «палко утримувача» для спецзасобу, є необґрунтованим.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, який у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства оцінив докази у справі, перевірив доводи ОСОБА_8, який за ч. 3 ст. 296 КК України лише частково визнав свою вину, і постановив вирок, належним чином мотивувавши свої висновки та дійшовши обґрунтованого висновку про винуватість обвинуваченого у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Доводи прокурора про призначення обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 більш сурового покарання, колегія судів не знайшла обґрунтованими, оскільки при призначенні покарання обвинуваченим, суд першої інстанції відповідно до вимог статті 65 КК України врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ними кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, наявність обставин, що обтяжує покарання обвинувачених - скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, та дані про їх особи, зокрема те, що ОСОБА_7 раніше судимій, за місцем проживання характеризується задовільно, офіційно не працевлаштований, на обліках у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, маю сім'ю та малолітню дитину, те, що він є особою, що страждає на туберкульоз та потребує лікування, також особу ОСОБА_8, який раніше не судимий, працює, за місцем проживання та роботи характеризується задовільно та позитивно, страждає на туберкульоз та отримує відповідне лікування.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про надмірно суворе призначене покарання судом першої інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обставини, на які обвинувачений посилається як на підстави для пом'якшення покарання, такі як повне визнання своєї вини у вчиненому, відсутність у потерпілих претензій до обвинуваченого, наявність у ОСОБА_7 сім'ї та малолітньої дитини, було враховано судом першої інстанції при призначенні покарання.

Враховуючи, що ОСОБА_7 належних висновків не зробив, не став на шлях виправлення, скоїв кримінальне правопорушення маючи непогашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що мета покарання, визначена ст. 50 КК України, а саме виправлення засудженого і запобігання вчиненню ним нових злочинів, у даному випадку може бути досягнута лише при призначенні ОСОБА_7 покарання із його реальним відбуванням.

Виходячи з вищевикладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг.

Отже, колегія суддів погоджується з тим, що, призначене судом першої інстанції обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання є необхідним для їх виправлення, перевиховання, та відповідає їх особистості.

Заява ОСОБА_7 щодо виправлення описки відносно обчислення строку покарання , відповідно з вимогами ст..379 КПК України підлягає розгляду судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги заступника прокурора АР Крим Абдієва Р.А., обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_10 - залишити без задоволення.

Вирок Євпаторійського міського суду АР Крим від 20 грудня 2013 року у відношенні ОСОБА_7, ОСОБА_8 - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку, а засудженими, які тримаються під вартою з дня вручення їм копії ухвали.

С У Д Д І:

Трясун Ю.Р. Єлгазіна Л.П. Крючков І.І.