№ справа:101/3422/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Цурцев Вадим Михайлович
№ провадження:11-кп/190/10/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Єлгазіна Л. П.
_________________________________________________________________________________
А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д
А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" січня 2014 р. м. Сімферополь
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.,
Суддів -Єлгазіної Л.П., Крючкова І.І.
при секретарі -Шемлей І.І.
за участю прокурора обвинуваченого захисника потерпілого Аметової Д.С. ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 11-КП/190/10/14 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м. Алушти Дідуна М.І.,
Вироком Алуштинського міського суду АР Крим від 23 серпня 2013 року,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянин України, раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та йому призначене покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст.ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 3 роки.
В С Т А Н О В И Л А:
Згідно вироку, ОСОБА_7 26.07.2012 року приблизно о 21-35 год., в темний час доби, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_1, рухаючись в населеному пункті на спуск по сільський ділянці дороги по вулиці Зарічній в с. Сонечногірське м. Алушти, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 12.1, 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, не вибрав небезпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та допустив виїзд автомобіля за межи проїжджої частини ліворуч, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_9 і ОСОБА_11, які знаходились не рухаючись за межами проїжджої частини ліворуч по ходу руху автомобіля. В результаті ДТП пішоходу ОСОБА_9 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя, пішоходу ОСОБА_11 заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоров'я понад 21 день.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи кваліфікації кримінального правопорушення та доведеності вини обвинуваченого, просив вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.
Свої доводи апелянт мотивував невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, а саме вчинення ОСОБА_7 тяжкого злочину у стані алкогольного сп'яніння щодо особи похилого віку.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що обвинувачений не має постійного місця роботи та не відшкодував потерпілим завдані збитки.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого . його захисника, потерпілого ОСОБА_9. які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованим, учасниками судового провадження не оскаржується.
Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, не знайшли свого підтвердження перевіркою всіх обставин кримінального провадження та вивченням особи обвинуваченого.
Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме повне визнання обвинуваченим своєї вини у скоєному кримінальному правопорушенні та його щире каяття, сприяння розкриттю злочину, та обставини які обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Колегія суддів вважає, що призначаючи покарання ОСОБА_7, суд першої інстанції відповідно до вимог кримінального закону України врахував ступень тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, дані про його особу, зокрема те, що він раніше не судимий, за місцем проживання та колишньої роботи характеризується позитивно.
Крім того, судом першої інстанції правомірно взято до уваги думку потерпілого ОСОБА_9 щодо виду покарання для обвинуваченого, який у суді першої інстанції не наполягав на призначенні ОСОБА_7 суворого покарання. Своє ставлення до обраної міри покарання без позбавлення волі, потерпілий ОСОБА_9 підтримав і в судовому засіданні апеляційного суду.
Доводи прокурора про те, що обвинувачений не має постійного місця роботи, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 з березня 2011 року по серпень 2012 року працював на посаді водія в приватному підприємстві «Лотос», де він характеризується позитивно, а вироком суду першої інстанції його було позбавлено права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, що унеможливлює його подальшу роботу водієм.
Щодо доводів апелянта про те, що обвинувачений не відшкодував потерпілим завдані збитки, вони є необґрунтованими. У суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 показав, що він пропонував потерпілому ОСОБА_9 відшкодувати завдану шкоду, але вони з потерпілим не дійшли згоди щодо розміру суми шкоди, яку мав би сплатити обвинувачений.
Разом з тим, потерпілий ОСОБА_9 цивільний позов ні органу досудового розслідування, ні суду не заявляв. Зазначена обставина не позбавляє права потерпілого ОСОБА_9 звернутися з позовними вимогами в цивільному судочинстві.
Крім того, матеріали кримінального провадження містять заяву потерпілого ОСОБА_11 (а.с. 58-59), в якій він, відповідно до норм статті 55 КПК України, просив не залучати його до кримінального провадження як потерпілого, та зазначив, що претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_7 не має, оскільки завдана йому шкода обвинуваченим повністю відшкодована.
З урахуванням викладеного, всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, та тим, що призначене покарання обвинуваченому із застосуванням ст. 75 КК України є достатнім для його виправлення, перевиховання, та відповідає його особистості.
Виходячи з вищевикладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, та призначення обвинуваченому покарання, пов'язаного з позбавленням волі.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Алушти Дідуна М.І., - залишити без задоволення.
Вирок Алуштинського міського суду АР Крим від 23 серпня 2013 року у відношенні ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 у виді тримання під вартою скасувати і звільнити його з під варти із зали суду негайно.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали апеляційного суду.
С У Д Д І:
Трясун Ю.Р. Єлгазіна Л.П. Крючков І.І.